Постанова № 75284652, 03.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.

03 липня 2018 р. Справа № 820/1659/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання – Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

В с т а н о в и л а:

07.03.2018 року позивач приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» (подалі – ПрАТ «ХТЗ», підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить:

- скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 від 29.01.2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області (подалі – ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган, відповідач);

- скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Харківській області № 17376-17 від 13.02.2018 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2017 року затверджено план санації ПАТ «ХТЗ» до порушення провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності, передбаченої приписами п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (подалі – ПК України). Крім того, податкова вимога надіслана податковим органом на адресу позивача на неузгоджене грошове зобов’язання, тоді як податкові повідомлення-рішення, на підставі яких було нараховані податкові зобов’язання оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, про що ГУ ДФС у Харківській області повідомлений в установленому ПК України порядку.

Заперечуючи проти позову, ГУ ДФС у Харківській області у відзиві зазначив, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після дня введення мораторію. Оскільки штрафні санкції нараховані згідно вимог діючого законодавства через несвоєчасну сплату податкових зобов’язань по земельному податку та орендній платі з юридичних осіб податкові вимога прийнята правомірно, на підставі існуючого боргу у позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року (постанова у повному обсязі складена 14.05.2018 року) адміністративний позов ПрАТ «ХТЗ» задоволений у повному обсязі.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що застосування контролюючим органом до ПрАТ «ХТЗ» штрафних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за періоди, що настали до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, є протиправним, оскільки суперечить статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому вказані податкові повідомлення-рішеннями є протиправним, а отже підлягають скасуванню.

Оскільки позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, у ГУ ДФС в Харківській області були відсутні правові підстави для винесення податкової вимоги № 17376-17 від 13.02.2018 року.

Таким чином, суд визначився, що вимоги підприємства є обґрунтованими, відтак, і позов є таким, що підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на незаконність судового рішення, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «ХТЗ» відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на грошові зобов'язання і зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а тому і не здійснюється нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, ца які поширюється мораторій. Разом з тим, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію.

Оскільки камеральну перевірку ГУ ДФС у Харківській області проведено тільки 15.01.2018 року та за результатами якої встановлено факт порушення вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України, то застосування штрафних санкцій є правомірним, оскільки воно відбулось вже після ведення мораторію.

Вказує, що повідомлення позивачем ГУ ДФС у Харківській області про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня є тільки інформуванням, яке передбачено ПК України, проте не є підставою для відображення в інформаційній системі, що платник податків звернувся зі скаргою, оскільки ДФС України здійснює розгляд скарг платників податків, а отже здійснює відображення їх в інформаційній системі.

На підставі ст. 59 ПК України податковим керуючим ГУ ДФС у Харківській області сформована та направлена поштою податкова вимога № 17376-17 на суму податкового боргу 34930,45 грн., відтак, є безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що відсутні законні підстави для винесення податкової вимоги.

Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що не заперечує факт несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб за розрахунками №№ НОМЕР_7 від 15.02.2016 року, НОМЕР_8 від 15.02.2016 оку, НОМЕР_9 від 16.02.2017 року, НОМЕР_10 від 14.02.2017 року. Отже, застосування відповідачем приписів п. 126.1. ст.126, п. 287.3 ст. 287 ПК України на етапі проведення камеральної перевірки є доцільним.

Вказує, що зобов’язання по сплаті земельного податку за розрахунками №№ НОМЕР_7 від 15.02.2016 оку, НОМЕР_8 від 15.02.2016 року, НОМЕР_9 від 16.02.2017 оку, НОМЕР_10 від 14.02.2017 року за терміном виконання підпадає під дію мораторію на задоволення і вимог кредиторів у справі № 922/2334/17.

Законом встановлено заборону нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію в залежності від терміну виконання основного зобов’язання. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать приписам ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а посилання відповідача на дату проведення камеральної перевірки є безпідставними.

Крім цього зазначає, що права та майнові інтереси позивача, як платника податків, не можуть порушуватись внаслідок неузгодженості дій органів Державної фіскальної служби щодо внесення даних про оскарження до інформаційної системи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області задоволенню не підлягає, а судове рішення підлягає зміні з підстав та мотивів його прийняття, викладених у мотивувальній частині рішення.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Згідно із ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст.31 ПК України).

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Судом установлено, що ГУ ДФС у Харківській області 15.01.2018 року проведено камеральну перевірку ПрАТ «ХТЗ» з питання дотримання граничних термінів сплати податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб.

За результатами перевірки складено акт від 15.01.2018 року № 456/20-40-12-10-09/05750295, та встановлено, що протягом граничних строків позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначні податкові зобов’язання із сплати земельного податку з юридичних осіб по податковим розрахункам № НОМЕР_7 від 15.02.2016 року, № НОМЕР_8 від 15.02.2016 року, № НОМЕР_9 від 16.02.2017 року, № НОМЕР_10 від 14.02.2017 року та несвоєчасно сплачено самостійно визначні податкові зобов’язання із орендної плати з юридичних осіб по податковими деклараціями № НОМЕР_11 від 15.02.2016 року, № НОМЕР_12 від 15.02.2017 року в порушення вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України, а саме: допущено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань із земельного податку та орендної плати із затримкою до 30 календарних днів включно та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання /а.с. 8-11, зворот/.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 29.01.2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань із земельного податку у сумі 1669,52 грн. (20%);

- від 29.01.2018 року № НОМЕР_5 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань із земельного податку у сумі 4886,61 грн. (20%);

- від 29.01.2018 року № НОМЕР_2 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань із земельного податку у сумі 171,96 грн. (10%);

- від 29.01.2018 року № НОМЕР_6 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань із земельного податку у сумі 388,52 грн. (10%);

- від 29.01.2018 року № НОМЕР_4 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань по орендній платі у сумі 2719,04 грн. (10%);

- від 29.01.2018 року № НОМЕР_3 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань по орендній платі у сумі 26398,48 грн. (20%) /а.с. 12-17/.

Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, визначені, зокрема, положеннями Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (подалі – Закон № 2343-XII).

Матеріалами справи посвідчується, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2016 року по справі № 922/1882/16 задоволено заяву ПАТ «ХТЗ» (правонаступником якого є позивач) про затвердження плану санації ПАТ «ХТЗ» до порушення провадження у справі про банкрутство, та затверджений план санації ПАТ «ХТЗ», схвалений рішенням загальних зборів кредиторів від 09.06.2016 року, терміном дії 12 місяців. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «ХТЗ», який поширюється на вимоги кредиторів, що виникли до затвердження плану санації /а.с. 89-100/.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2017р. по справі № 922/2334/17 задоволено заяву ПАТ «ХТЗ» про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство, затверджено план санації ПАТ «ХТЗ» до порушення провадження у справі про банкрутство, схвалений рішенням загальних зборів кредиторів від 03.07.2017 року, терміном дії 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «ХТЗ», який поширюється на вимоги кредиторів, що виникли до затвердження плану санації /а.с. 23-27/.

За визначенням термінів Закону № 2343-XII банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону № 2343-XII санація боржника до порушення справи про банкрутство - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Ініціювати процедуру санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство мають право боржник або кредитор. Згода між боржником і кредитором (кредиторами) щодо проведення санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство може бути досягнута як до, так і після виникнення заборгованості боржника (ч. 1 ст. 6 Закону № 2343-XII).

Відповідно до частини другої та третьої статті шостої цього Закону, процедуру санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство може бути введено за наявності: &?в; &?і; плану санації, який повинен бути письмово погоджений усіма забезпеченими кредиторами та схвалений загальними зборами кредиторів боржника.

Умови плану санації, а також мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюються на вимоги всіх кредиторів, що виникли до затвердження плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство господарський суд виносить ухвалу та одночасно вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій поширюється на вимоги кредиторів, що виникли до затвердження плану санації (ч. 8 ст. 6 Закону № 2343-XII).

Строк дії процедури санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації. Протягом процедури санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів (ч. 9 ст. 6 Закону № 2343-XII).

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо (ч. 3 ст. 19 Закону № 2343-XII).

Як установлено судовим розглядом, термін виконання зобов’язань позивача щодо сплати земельного податку та орендної плати з юридичних осіб настав до дня введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за періоди, що настали до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, є протиправними та підлягають скасуванню.

Втім, колегія суддів зазначає, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ «ХТЗ» відбувся в рамках затвердження господарським судом плану санації, а не порушення провадження у справі про банкрутство позивача, що є підставою для зміни у цій судового рішення з підстав та мотивів його прийняття.

Стосовно вимоги позивача про скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Харківській області № 17376-17 від 13.02.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога – письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога виноситься податковим органом за умови наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженої суми грошового зобов’язання.

Судом установлено, що сума податкового боргу, визначена у податковій вимозі № 17376-17 від 13.02.2018 року утворилась на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 від 29.01.2018 року.

Пунктами 56.2, 56.3 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 56.5 ст. 56 ПК України передбачено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Згідно положень п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З урахуванням тієї обставини, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у ГУ ДФС у Харківській області правових підстав для винесення податкової вимоги № 17376-17 від 13.02.2018 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги контролюючого органу, а судове рішення підлягає зміні з підстав та мотивів задоволення позовних вимог ПрАТ «ХТЗ», викладених у мотивувальній частині рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставою для зміни судового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, - змінити з підстав та мотивів його прийняття, викладених у мотивувальній частині рішення.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Постанова у повному обсязі складена і підписана 13 липня 2018 року.