Постанова № 75284431, 13.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 р. м. Харків Справа № 820/2671/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018,головуючий суддя І інстанції Бадюков Ю.В., повне рішення складено 29.05.2018р., по справі № 820/2671/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області ( надалі - відповідач), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №324 від 23.03.2018 року про накладення на нього, як на співробітника Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області, дисциплінарного стягнення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо неправомірності оскаржуваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення, в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно п. 3 службової телеграми начальника ГУ НП в Луганській області С.А. Коміссарова від 26.09.2017 року вих. № 5615/11/19/01-2017 «Про посилення заходів із зміцнення дисципліни і законності», адресованої начальникам галузевих служб, відділів та самостійних відділів ГУ НП в Луганській області, категорично заборонено виїзд прикомандированих працівників за межі території обслуговування підрозділу без письмового дозволу його керівника, а за межі гарнізону, без особистого дозволу начальника ГУ НП в Луганській області (а.с. 85-86).

Як встановлено з копій відомості про попередження щодо заборони виїзду за межі Луганської області без письмового дозволу керівництва ГУ НП в Луганській області (а.с. 84) та відомості ознайомлення особового складу інспекторів поліції сектору превенції Лисичанського ВП ГУ НП в Луганській області позивач був ознайомлений із службовою телеграмою начальника ГУ НП в Луганській області С.А. Коміссарова від 26.09.2017 року вих. № 5615/11/19/01-2017 «Про посилення заходів із зміцнення дисципліни і законності», адресованої начальникам галузевих служб, відділів та самостійних відділів ГУ НП в Луганській області, якою категорично заборонено виїзд прикомандированих працівників за межі території обслуговування підрозділу без письмового дозволу його керівника про що свідчать особисті підписи позивача.

19.12.2017 р. начальником ГУ НП в Харківській області О.В. Бехом виданий наказ № 1820 «Про призначення службового розслідування відносно старшого дільничного офіцера поліції СП Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1.».

За змістом зазначеного наказу 07.12.2017 року до ГУ НП в Харківській області надійшли матеріали про порушення службової дисципліни майором поліції ОСОБА_1, у зв'язку з чим, з метою забезпечення перевірки фактів, викладених у рапорті позивача та матеріалах, надісланих начальником ГУ НП у Луганській області для встановлення ознак наявності чи відсутності в діях майора поліції ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку наказано провести службове розслідування (а.с. 80-81).

Так, в ході службового розслідування встановлено, що відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 28.08.2017 № 1194 «Про направлення на стажування працівників ГУНП в Харківській області» старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 направлено для проходження стажування з 30 серпня до 30 грудня 2017 року до ГУНП в Луганській області (м. Сєверодонецьк, вулиця Партизанська, 16) з ПМ № АН 2798-91 року (а.с. 14).

Відповідно до рапорту начальника Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області полковника поліції Чернікова М.В. від 24.11.2017, старший дільничний офіцер поліції СППП Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1, який з 30.08.2017 відряджений до Лисичанського ВП, 24.11.2017 без дозволу керівництва ГУНП в Луганській області залишив межі гарнізону та вибув до м.Харкова. Під час телефонної розмови за номером НОМЕР_4 майор поліції ОСОБА_1 пояснив, що з 24.11.2017 перебуває на амбулаторному лікуванні в одній із лікарень м. Харкова з діагнозом: забій хребта, проте, в якій саме, не повідомив (а.с. 88).

Постановою про закриття кримінального провадження № 12017130460001091 від 29.12.2017 СВ Кременівського ВП ГУНП в Луганській області, встановлено, що 23.11.2017 р. приблизно о 21.45 год. на перехресті автодороги сполученням смт. Красноріченське та сел. Макіївка Кремінського району Луганської області та автодороги Р-66 сполученням КПП «Демино - Олександрівка» - Сватове - Лисичанськ - Луганськ, а саме 117 км + 500 метрів, на території блокпосту «Демине - Олександрівка», після перевірки документів та початку руху вантажним автомобілем КАМАЗ 65117-030, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився в зчепленні з причепом KOGEL AN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, працівник поліції ОСОБА_1, рухаючись у протилежному напрямку, відносно руху вищезазначених транспортних засобів, зачепився автоматичною зброєю, яка знаходилась у нього за спиною, а у подальшому і зконтактувавши лівим плечем з лівим боковим бортом причепу KOGEL AN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2, не втримався на ногах та впав спиною на проїзну частину. В результаті падіння працівник поліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин нижньо-грудного відділу хребта, з якими звернувся за медичною допомогою до КУ «Кремінське РТМО». Водій ОСОБА_6 після контактування працівника поліції з причепом продовжив рух у напрямку м. Сватове, де був зупинений на блокпосту м. Сватове для встановлення обставин ДТП (а.с. 89-91).

24.11.2017 зазначена подія внесена до ЄРДР за № 12017130460001091 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

На підставі п. 8 ч. 2 ст. 40, ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23.11.2017 р. на блокпосту «Демине-Олександрівка» в Кремінському районі Луганської області, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130460001091 від 24.11.2017, було закрите, у зв'язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.

Відповідно постанови про закриття кримінального провадження, зокрема, встановлено, що 24.11.2017, ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій вказує, що він відмовляється від проходження СМЕ, та просить провести СМЕ згідно даних, що містяться в медичній документації.

Згідно висновку експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб № 420 від 21.12.2017, наданої медичної документації, у ОСОБА_1 був виявлений забій м'яких тканин нижнього грудного відділу хребта. У представленій довідці будь-яких підтверджуючих факторів забою не відзначено. Даний діагноз поставлений на підставі суб'єктивних скарг і експертній оцінці не підлягає. У представленій довідці, даних про наявність чи відсутність сп'яніння у ОСОБА_1, немає.

Також, 24.11.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою про те, що за фактом ДТП з його участю від 23.11.2017 на блокпосту «Деміно - Олександрівка» він претензій до водія автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_6, не має. Претензій матеріального та морального характеру не має. Під час досудового розслідування цивільні позови надані не були.

Крім того, в ході проведення огляду місця ДТП від 23.11.2017 було встановлено, що жодних пошкоджень та слідів пило-грязьового нашарування на одязі та взутті ОСОБА_1 не виявлено.

Під час огляду приміщення службового кабінету № 10 СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 27.11.2017, було оглянуто автоматичну зброю, а саме «автомат Калашнікова АК-74», на ствольній коробці якого мається маркування «НОМЕР_5», вище - маркування « НОМЕР_6». Металева поверхня автомату має пошкодження у вигляді подряпин від експлуатації. Будь-яких інших значних пошкоджень на вказаній автоматичній зброї не виявлено.

Таким чином, в ході досудового розслідування було встановлено відсутність будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували контакт лівої частини причепа KOGEL AN 24 з автоматичною зброєю або безпосередньо із самим ОСОБА_1

Зі змісту постанови також встановлено відсутність в діянні водія ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України та встановлено, що отримані позивачем тілесні ушкодження є наслідком порушення службової дисципліни та з власної необережності.

25.01.2018 р. термін службового розслідування було продовжено до 27.02.2018 на підставі рапорту начальника УПД ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_7 від 24.01.2018 (а.с. 105).

Згідно змісту Висновку службового розслідування ГУНП в Харківській області від 26.02.2018 року, під час вказаного службового розслідування встановлено порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось в порушенні вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вимог п. З службової телеграми «Про посилення заходів із зміцнення дисципліни і законності» ГУНП в Луганській області від 26.09.2017 вих. №5615/111/19/01-2017, вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-ХІІ (а. с. 106-117).

На підставі зазначеного Висновку службового розслідування, ГУНП в Харківській області прийнято наказ № 324 від 23.03.2018 року, яким старшому дільничному офіцеру поліції сектору превенції Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області майору поліції ОСОБА_1 за порушення вказані у Висновку, оголошено догану (а.с. 118).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного наказу з підстав підтвердження порушення позивачем службової дисципліни.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, керуючись приписами ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем службової дисципліни, між тим, вважає, що суд дійшов неправильного висновку щодо правомірності оскаржуваного наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, прийнято відповідачем на підставі Висновку службового розслідування від 26.02.2018 року.

Відповідно до зазначеного Висновку, під час службового розслідування встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, вимог п. 3 службової телеграми «Про посилення заходів із зміцнення дисципліни і законності» ГУНП в Луганській області від 26.09.2017 року вих. № 5615/111/19/01-2017, вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-ХІІ.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За приписами статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Згідно п. 3 службової телеграми начальника ГУ НП в Луганській області С.А. Коміссарова від 26.09.2017 року вих. № 5615/11/19/01-2017 «Про посилення заходів із зміцнення дисципліни і законності», категорично заборонено виїзд прикомандированих працівників за межі території обслуговування підрозділу без письмового дозволу його керівника, а за межі гарнізону, без особистого дозволу начальника ГУ НП в Луганській області (а.с. 85-86).

Статтею 14 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Колегією суддів встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем приписів зазначених норм грунтуються на тому, що він, як старший дільничний офіцер поліції СППП Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області майор поліції, який з 30.08.2017 був відряджений до Лисичанського ВП, 24.11.2017, без письмового дозволу керівництва ГУНП в Луганській області залишив межі гарнізону та вибув до м. Харкова. Тобто не виконав наказ начальника, оформлений телеграмою від 26.09.2017 року вих. № 5615/11/19/01-2017.

Стаття 19 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 23.11.2017 під час несення служби, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим 24.11.2017 року, не отримавши письмовий дозвіл керівника, покинув межі гарнізону, чим порушив службову дисципліну.

Відповідно протоколу медичного огляду № 215 від 24.11.2017 року, консультаційних висновків спеціалістів від 24.11.2017 року, протоколу нейрофізіологічних досліджень від 24.11.2017 року, 23.11.2017 року позивач отримав забій грудного та поясничного хребта, струс головного мозку.

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного хворго поліклінічного відділення, в період з 24.11.2017 року по 28.12.2017 року позивач знаходився на лікуванні із діагнозом забій грудного та поясничного хребта, струс головного мозку, лікворно-гіпертензійний, астено-невротичний синдром, гіпертонічна ангиопатія сітчатки обох очей. Відповідно вказаного висновку стан хворого середньої тяжкості.

Крім того, з 29.12.2017 року по 10.01.2018 року позивач у зв'язку із зазначеними травмами знаходився на стаціонарному лікуванні у Мереф'янській центральній районній лікарні.

Також, з 11.01.2018 року по 15.01.2018 року позивач знаходився на лікуванні в КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня - центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф». Діагноз: наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми (листопад 2017), струсу головного мозку, лікворно-гупертензивний, астенічний синдром.

З 17.01.2018 по 26.01.2018 року позивач знаходився на стаціонарному обслідуванні та лікуванні у відділі Інститута неврології, психіатрії та наркології НАМНУ.

27.01.2018 року по 08.02.2018 року у зв'язку з наслідками вищезазначених травм позивач проходив стаціонарне лікування в Харківській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мєщанінова.

Таким чином, враховуючи ступінь травми, отриманої позивачем 23.11.2017 року, отримання якої та наслідки якої підтверджені довідками та виписками установ охорони здоров'я, свідчать про те, що стан позивача після отриманої травми був несумісним з продовженням несення служби.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст.ст. 64, 22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Таким чином, Основним Законом встановлено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя та здоров'я, її права і свободи та їх забезпечення є головним обов'язком держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Отже, здоров'я кожної людини є найвищою цінністю, незалежно від виду професії та служби та, незважаючи на специфіку служби в органах національної поліції, гарантії прав та свобод людини є непорушними.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено порядок накладання дисциплінарних стягнень. Так, відповідно даної норми при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

Однак, відповідачем не доведено, що під час прийняття наказу ним було враховано обставини визначені, ст. 14 Дисциплінарного статуту, які мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до послужного списку ОСОБА_9, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, між тим, враховуючи дату цих стягнень, відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту, позивач вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення.

Згідно висновків службового розслідування, шкода проступком позивача охоронюваним правам та інтересам або державі не заподіяна. Даний факт підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Також, представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що до будь-яких негативних наслідків дії позивача не призвели.

Натомість поважність причин порушення службової дисципліни підтверджена довідками та виписками медичних установ, які свідчать про незадовільний стан здоров'я позивача, за якого позивач покинув місце служби без письмового дозволу керівника. При цьому, відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного хворго поліклінічного відділення КЗОЗ Мереф'янської центральної районної лікарні стан позивача зазначений як середньої тяжкості (а.с. 30). Після отримання тілесного ушкодження позивач проходив тривале лікування.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що стан здоров'я позивача при прийнятті оскаржуваного наказу не було враховано, оскільки за висновком, наведеним в постанові про закриття кримінального провадження за №12017130460001091 від 24.11.2017, ніхто тілесних ушкоджень не отримав.

Між тим, факт відсутності тілесних ушкоджень у позивача, спростовуються вище переліченими довідками медичних установ.

Отримання позивачем ушкоджень 23.11.2017 року під час несення служби блокпосту, підтверджується поясненнями старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10, лейтенанта поліції ОСОБА_11, наданих під час службового розслідування, відповідно до яких 23.11.2017 року під час несення служби блокпосту, вони помітили, що ОСОБА_1 лежить на землі та разом підняли його на ноги, при цьому, ОСОБА_10. помітив, що у ОСОБА_1 з рота йшла кров. Про цю подію попереджено старшого блокпосту ОСОБА_12. Останній доповів про вказане до штабу АТО, Кременівського ВП та викликав швидку медичну допомогу.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач покинув місце служби 24.11.2017 року без письмового дозволу керівника за станом здоров'я та з цієї дати був відкритий лист непрацездатності. В подальшому у зв'язку з наслідками травми, лікування позивача тривало до 08.02.2018 року.

З рапорту начальника Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області судом встановлено, що також підтверджено висновками службового розслідування, що позивач про причини вибуття до м. Харкова повідомив у той же день керівництво (а.с. 88).

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем приписів 14 Закону України «Про охорону праці» щодо обов'язку дбати про особисту безпеку і здоров'я, є безпідставними, оскільки сам факт отримання ушкоджень здоров'я не свідчить про порушення обов'язку дбати про особисту безпеку і здоров'я.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Таким чином, приписи вказаної норми передбачають більш м'які покарання ніж догана.

За змістом висновку службового розслідування та оскаржуваного наказу, в них не міститься жодних обгрунтувань щодо накладення дисциплінарного стягнення саме у вигляді догани, жодних обгрунтувань щодо врахування стану здоров'я, непрацезданості позивача у день вчинення дисциплінарного проступку, підтверджену лікарняним листком, за яких позивач допустив дисциплінарний проступок, тяжкості проступку.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, не доведено правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та неможливість застосування до нього більш м'якого покарання.

Таким чином, враховуючи конституційні гарантії прав людини, обставини, за яких позивач допустив дисциплінарний проступок, тяжкість проступку відносно обставин, за яких його допущено, колегія суддів, перевіривши оскаржуваний наказ на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку щодо його необгрунтованості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. по справі № 820/2671/18 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №324 від 23.03.2018 року про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 13.07.2018.