Постанова № 75284428, 12.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1933/18ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19.04.2018 р., суддя І інстанції Зінченко А.В. по справі № 820/1933/18

за позовом ОСОБА_2 Гришаєвича

до Міністерства оборони України , ОСОБА_1 обласного військового комісаріату

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 Гришаєвич (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі по тексту відповідач-1), ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (надалі по тексту відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”;

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлене пунктом 21 протоколу № 16 від 09.02.2018 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення ОСОБА_1 обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2;

- зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року зазначений позов задоволено.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”.

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлене пунктом 21 протоколу № 16 від 09.02.2018 року;зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення ОСОБА_1 обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2

Зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України

Відповідач-1, Міністерство оборони України, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що зміна групи інвалідності ОСОБА_2 було здійснено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності , а тому виплата відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та п. 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25ю12ю2013 р. № 975 у зв’язку зі змінами не здійснюється. Вказує, що на день звільнення позивача з військової служби, а саме 12.03.2003 р. виплата одноразової грошової допомоги у разі каліцтва або інвалідності чинним законодавством не була передбачена. Також зазначає, що позивачем не було подано документу про причини та обставини поранення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно військового квитка, довідки Фрунзенського РВК м. Харкова від 28.10.2014 р. - з 16.10.1978 р. по 26.10.1980 р. ОСОБА_2 проходив військову службу, в тому числі приймав участь у бойових діях в складі діючої армії на території Республіки Афганістан з 13.02.1980 р. по липень 1980 р. в складі військової частини пп 65753, отримав травму та поранення.

Згідно свідоцтва про хворобу № 310 від 16.04.1980 р., виданого шпитальною військово-лікарською комісією в/ч 33199 - 25.03.1980 р. при виконанні спеціального завдання в рукопашному бою "позивач отримав перелом правої ліктьової кістки, у зв'язку з чим проходив лікування в в/ч 41565 та в/ч 33199. Травма отримана при виконанні обов'язків військової служби.

Згідно виписки з протоколу № 75 від 28.01.2003 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України - травма “закритий внутрішньо суглобовий відривний перелом проксимальної голівки правої ліктьової кістки”, вогнепальне осколкове поранення правої тім'яно-скроневої області (контузія) та наступні захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

З 12.03.2003 р. внаслідок травми, поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку позивачу вперше встановлена третя група інвалідності.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААА № 131278 від 28.03.2016 р - з тих же підстав позивачу встановлена друга група інвалідності. З о 1.07.2017 р. друга група інвалідності встановлена позивачу з тих же підстав безстроково, довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 131984 від 12.04.2017 р.

Позивач звернувся до ОСОБА_1 ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, передбаченої ст. 16 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, надавши всі необхідні документи.

ОСОБА_1 ОВК від 07.03.2018 р. № 614/ВСЗ позивачу повідомлено, що згідно витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2018 р. № 16 п. 21, йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що: на час первинного встановлення позивачу інвалідності в 2003 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги; згідно з абзацом 2 пункту 4 статті 16-3 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. у разі зміни групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися - не здійснюється, ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у редакції, чинній на час спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (у редакції, чинній на час спірних відносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції на час встановлення позивачу другої групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Колегією суддів встановлено, що 12.03.2003 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності, а з 28.03.2016 - другу групу інвалідності згідно довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААА № 131278 від 28.03.2016.

За виплатою одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням третьої групи інвалідності позивач не звертався.

За вказаною виплатою, передбаченою ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” позивач звернувся лише після встановлення йому другої групи інвалідності.

На день встановлення позивачу ІІ групи інвалідності діяли норми ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Так, пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення права на отримання та виплату одноразової грошової допомоги є дата первинного встановлення інвалідності певної групи.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 26 червня 2016 року по справі № 750/5074/17.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є виплата одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, яка встановлена позивачу з 28.03.2016 року.

Враховуючи, що позивачу вперше встановлено інвалідність ІІ групи саме 28.03.2016 року, то право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановлення другої групи інвалідності позивач набув на дату встановлення інваліності з 28.03.2016 року.

Таким чином, враховуючи, що на час первинного встановленння позивачу інвалідності ІІ групи, право позивача на отримання оспорюваної грошової допомоги встановлено п. 4 ч. 2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність відмови відповідача у призначенні одноразової допомоги.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача-1 про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги через відсутність вказаного права на момент встановлення позивачу первинно третьої групи інвалідності, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007р. №1331;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно абз. 3 п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що пунктом 2 Порядку № 975 врегульовується питання виплати допомоги особам, які до набрання чинності цим Порядком мають право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, право на отримання цієї допомоги визначається датою зазначеною у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Вказаний Порядок № 975 набув чинності з 24 січня 2014 року.

Враховуючи, що на час первинного встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи у 2003 році діючим на той час законодавством не було передбачено право позивача на отримання одноразової допомоги, що визнається сторонами, то у позивача не виникло право на таку допомогу, а тому приписи пункту 2 вказаного Порядку на позивача не розповсюджуються.

Крім того, колегія суддів зазначає, що приписами Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядком № 975 не передбачено обмеження щодо права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням вищої групи інвалідності через відсутність такого права на момент встановлення її первинно нижчої групи інвалідності.

Щодо доводів відповідача-1 про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги через встановлення вищої групи інвалідності понад дворічний термін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 4 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Колегія суддів зазначає, що у вищевказаних нормах йде мова лише про врахування попередньо проведених виплати у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності, а не щодо права на виплату лише у разі встановлення вищої групи інвалідності протягом двох років.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016, № 1774-VIII внесено зміни до п. 4 ст. 16-3 вищенаведеного Закону та доповнено абзацем наступного змісту: "у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Однак вкзані зміни були внесені після встановлення позивачу інвалідності ІІ групу, а тому на вказані правовідносини не розповсюджуються.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає безпідставною правову позицію відповідача-1, що спірна виплата є фактично перерахунком раніше отриманої одноразової грошової допомоги по 3 групі інвалідності та відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги через встановлення вищої групи інвалідності понад дворічний термін.

Виходячи з системного аналізу положень статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” на час встновлення позивачу ІІ групи інвалідності та Порядку №975, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 1, 2 чи 3 групи інвалідності є самостійним, оскільки визнає різний розмір для кожної групи інвалідності та не ставиться у залежність від черговості їх призначення. Проте, при обрахунку її кінцевого розміру, законодавцем встановлено застереження, що в разі отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з призначенням нижчої групи інвалідності, розмір за вищою групою інвалідності визначається з врахування раніше отриманих виплат.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності були чинними ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядок №975, тому у спірних правовідносинах належить застосовувати вказані приписи в редакції на час встановлення позивачу другої групи інвалідності.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги через звільнення з військової служби 07.02.2002 р., тобто до внесення змін до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та прийняття постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2007 р. № 284 та від 28.05.2008 р. № 499, якими було передбачено право на отримання вказаної допомоги, оскільки позивачу встановлено другу групу інвалідності 28.03.2016 р., а тому у спірних відносинах застосуванню підлягають саме норми, чинні на час виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 822/6118/15, від 13.03.2018 року по справі №806/1276/16, від 15.03.2018 року № 816/4195/15.

З огляду на зазначене, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності.

Щодо доводів відповідача-1 про неподання позивачем документу, що свідчить про причини та обставини поранення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі підстави неможливості призначення позивачу одноразової допомоги не наведені відповідачем у рішенні від 9 лютого 2018 року

Крім того, колегія суддів зазначає, що єдиним нормативним актом, який визначає перелік документів, що додаються до заяви про причини та обставини поранення є Порядок № 975.

Абзацом 6 п. 11 Порядку № 975 серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

При цьому, Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Так, в матеріалах справи міститься витяг з виписки з протоколу № 75 від 28.01.2003 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України в якому вказано, що травми та поранення рядового запасу ОСОБА_3: травма “закритий внутрішньо суглобовий відривний перелом проксимальної голівки правої ліктьової кістки”, вогнепальне осколкове поранення правої тім'яно-скроневої області (контузія) та наступні захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. Довідкою МСЕК серії 12 ААА № 131984 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із виконанням інтернаціонального обов'язку (а.с.12). Згідно наявного матеріалах справи свідоцтва про хворобу № 310 від 16.04.1980 р., виданого шпитальною військово-лікарською комісією в/ч 33199 - 25.03.1980 р. при виконанні спеціального завдання в рукопашному бою "позивач отримав перелом правої ліктьової кістки, у зв'язку з чим проходив лікування в в/ч 41565 та в/ч 33199. Травма отримана при виконанні обов'язків військової служби (а.с. 11).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що свідоцтва про хворобу №310 від 16.04.1980 р., виданого шпитальною військово-лікарською комісією в/ч 33199 – від 25.03.1980 р., виписка з протоколу № 75 від 28.01.2003 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України в обставинах цієї справи засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Також з витягу з протоколу та свідоцтва про хворобу не встановлено, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вказана позиція узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року по справі №729/426/17.

Враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо Міністерства оборони України. Таким чином, апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі №820/1933/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 13.07.2018.