Постанова № 75284399, 04.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/5834/15-ц

провадження № 22-ц/781/1066/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря – Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4,

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10 квітня 2018 року у складі судді Шевченко І.М. і

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Кіровоградського відділення ПАТ «Альфа-Банк» та просив визнати неукладеним та недійсним кредитний договір №800003557 від 04 квітня 2008 року укладений між ним та ЗАТ «Альфа-Банк», а також недійсним іпотечний договір 800003557 - И від 04 квітня 2008 року укладений між ЗАТ «Альфа-Банк та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6

Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем підписаний текст кредитного договору, згідно якого відповідач повинен був надати йому кредит в сумі 30 000 доларів США.

Відповідач не надав йому вказану суму кредиту, про що свідчить відсутність касових документів про видачу йому суми кредиту.

Оскільки сума кредиту йому не надана, кредитний договір є неукладеним і його умови є недійсними.

Позивач звертався до банку про надання йому оригіналу касового документу про виплату йому коштів на руки або на особистий рахунок, але ніякого документу не отримав.

Відповідно до норм чинного законодавства первинний бухгалтерський документ повинен бути складений безпосередньо під час здійснення господарської операції.

Всі реквізити повинні бути внесені і заповнені безпосередньо в момент видачі кредитних коштів.

Позивач не відкривав ніякого особистого рахунку у відповідача, а рахунки які починаються із цифр 2203 та 1001-1003, не є власністю клієнта банка, а є власністю банків – відповідачів, а інших документів у відповідачів не існує.

Згідно п. 2.6. кредитного договору, банк надав кредит в готівковій формі через касу банку, тому, згідно ст. 1046 ЦК України кредитний договір між ним та банком є неукладеним.

Відповідно до п. 7.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах від 12.11.2003 року № 492, видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, у випадках, визначених законодавством України, іншими уповноваженими на це особами.

У відповідності до ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відтак, іпотечний договір є похідним зобов'язанням, тобто його дійсність повністю залежить від дійсності основного зобов'язання.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що факт отримання позивачем кредиту встановлений рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25.05.2016 року та ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 08.12.2016 року, а тому ці обставини не підлягають доказуванню.

Позивач не навів достатніх доказів на підтвердження правомірності заявлених в позові вимог, зокрема не довів жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання кредитного договору неукладеним, таким чином позов є необґрунтованим та безпідставним.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, представник ПАТ «Аьфа-Банк» ОСОБА_8 заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Альфа Банк» просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2008 між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», який змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», було укладено кредитний договір № 800003557.

Відповідно до п. 2 даного договору, банк надав ОСОБА_4 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в іноземній валюті в сумі 30 000,00 доларів США, а ОСОБА_4 зобов’язався в порядку та на умовах, що визначені даним договором повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі (п.3 договору).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 04.04.2008 між банком та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір № 800003557-И, відповідно до якого іпотекою забезпечується кожна та всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із основного договору зі всіма змінами та доповненнями до нього, за умовами якого боржник зобов’язується перед іптекодержателем повернути наданий боржнику кредит не пізніше 04.04.2023 року в сумі 30 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом згідно умов основного договору, сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за його користуванням, а також здійснити всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені основним договором та/або цим договором.

Іпотекодавець ОСОБА_5 надала в іпотеку банку квартиру, що знаходиться в м. Кіровограді (тепер Кропивницький) АДРЕСА_1.

Між Публічним акціонерним Банком «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 були укладені ряд додаткових угод, а саме: додатковий договір від 04.02.2015 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 800003557 від 04.04.2008 року; договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 800003557 від 04.04.2008 року від 27.10.2015 року.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і такий висновок ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У справі, яка переглядається, позивач у позовній заяві та уточненій позовній заяві (т.1 а.с. 18) просив суд визнати неукладеним та недійсним кредитний договір з тих підстав, що відповідач не надав кредитні кошти.

Заявлено позовні вимоги є взаємовиключними, оскільки неукладений договір не може бути визнаний недійсним, а недійсний неукладеним.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Згідно з ч.1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Законодавець пов’язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України).

Однак кредитний договір, який оспорюється позивачем, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що ПАТ «Алфа-Банк» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір у письмовій формі, яка вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

Пунктом 2 цього договору було передбачено, що кредит надається банком в розмірі 30000 доларів США, під 13,80 % річних, з остаточною датою повернення 04.04.2023 року.

04.02.2015 та 27.05.2015 між сторонами укладено договори про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 800003557 від 04.04.2008 року (т.1 а.с.41-43, 44-46).

Посилання ОСОБА_4, що кредитних коштів він не отримував не може бути підставою для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а дії щодо зняття грошей з рахунку (тримання коштів) стосуються його виконання, а не укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не виконанні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12.07.2018.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О..ОСОБА_9