Постанова № 75284215, 09.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4270/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Бабаєв А.І.) (повний текст ухвали складено 05.06.2018 р.) від 05.06.2018р. по справі №820/4270/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа Управління Служби безпеки України в Харківській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа Управління Служби безпеки України в Харківській області, в якому просив:

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Харківській області прийняти заходи по виконанню письмової відповіді за підписом начальника СУ ГУ НП в Харківський області від 27.07.2017 року за № Д-2000/119-24/03-2017, так як Слідче управління є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції та в межах закону України “Про звернення громадян” та Закону України “Про Національну поліцію” несе відповідальність за дії підлеглого підрозділу;

- визнати бездіяльність ГУ НП в Харківський області протиправною, що висловлюється у порушені підлеглим підрозділом Слідчим управлінням строків розгляду заяви від 11.07.2017 року та невиконанням обіцяного начальником ОСОБА_2 (зараз правонаступник Чиж) про прийняття рішення в установленому діючим законодавством порядку, щодо відповіді від 27.07.2017 року № Д-2000/119-24-03-2017.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Вказує, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначену позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач правом наданням письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Третьою особою надано письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки порядок оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області в даному випадку передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір –спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно положень ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п. 23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України, суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, які дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб’єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з положень п.2 ч.2 ст.19 КАС України, якою встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Разом з тим, як вбачається з адміністративного позову, обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви в порядку Закону України «Про звернення громадян». Тобто, спір виник не з питань оскарження бездіяльності (дій) відповідача, які повинні бути вчинені під час вирішення питання про порушення кримінальної справи, а з приводу реалізації відповідачем управлінських функції як суб'єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не з'ясував характеру спірних правовідносин, а тому висновки про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є передчасними.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог процесуального права, а тому на підставі ч. 3 ст. 312 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про передачу справи на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018р. по справі №820/4270/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 13.07.2018 року.