Постанова № 75284055, 11.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/587/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 (суддя Шаповал Л.М., м. Суми, повний текст рішення складено 21.03.2018) по справі № 818/587/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі про тексту - позивач, ОСОБА_1В.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просив просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді його заяв від 21.12.2017 та від 01.02.2018; зобов’язати відповідача направити на його адресу стислий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.) і перелік документів, необхідних для направлення на виконання рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.) у Департамент державної виконавчої служби України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 21 грудня 2017 року та від 01 лютого 2018 року в частині надання стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.).

Зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути заяви ОСОБА_1 від 21 грудня 2017 року та від 01 лютого 2018 року і направити на його адресу стислий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 242 КАС України, Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 р. - без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 21.12.2017 звернувся до Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив надати йому стислий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.) та перелік документів, необхідних для виконання цього рішення (а.с. 4). Не отримавши відповіді на вказану заяву, позивач 01.02.2018 повторно направив заяву на електронну адресу відповідача (зворотна сторона а.с. 4).

Листом від 25.01.2018 № 2745/К-32103/5.2.1 (а.с. 5) відповідач повідомив позивача, що 12.10.2017 ОСОБА_2 Палатою Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) було ухвалено остаточне рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви № № 46852/13 та інші), згідно з яким суд постановив вилучити зі свого реєстру 12148 заяв, що стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні та передати їх Комітету ОСОБА_3 Європи, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру. До списку цих заяв були приєднані й справи позивача за заявами № 38143/14 та № 24601/14. Вказаним рішенням Європейський суд не присуджував справедливу сатисфакцію жодному із заявників, у зв’язку з чим воно не підлягає встановленій законодавством процедурі виконання. Також відповідач зазначив, що Україна у співпраці з Комітетом ОСОБА_3 Європи веде активну роботу щодо розроблення відповідної стратегії вирішення цієї проблеми та запровадження механізму надання відповідного і достатнього відшкодування за порушення прав, гарантованих Конвенцією.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суд першої інстанції виходив з того, що листи позивача від 21.11.2017 та від 01.02.2018 є запитами на отримання публічної інформації, однак всупереч вимогам ст. 20, ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідачем в 5-ти денний строк ні запитуваної інформації, ні вмотивованої відмови не надано, а у листі Міністерства юстиції України від 25.01.2018 № 2745/К-32103/5.2.1 надано відповідь не на всі питання, що ставились позивачем.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозицією (зауваженням) є звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 19 Закону № 2939-VI запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що листи ОСОБА_1 від 21.12.2017 та 01.02.2018 (а.с. 4) з проханням надати стислий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.) і перелік документів, необхідних для виконання цього рішення, за своєю правовою природою не є заявами (клопотаннями), що передбачені Законом України "Про звернення громадян", а їх слідує вважати запитами на отримання публічної інформацію, порядок розгляду яких визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що останній правомірно розглянув заяву позивача відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Так, частинами 4, 5 ст. 19 Закону № 2939-VI встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі та має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату.

Відповідно до ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частинами 1-5 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі та в ній має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 395/2011 (далі по тексту - Положення про Мін'юст України), в чинній редакції, Мін'юст України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Основними завданнями Мін'юсту України є, зокрема: забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України.

Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, переклад актів acquis communautaire українською мовою, оновлення глосарія термінів acquis communautaire; здійснює офіційне опублікування нормативно-правових актів, чинних міжнародних договорів України, рішень Європейського суду з прав людини щодо України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України"; забезпечує підготовку документів та представництво інтересів держави в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітує перед Комітетом міністрів ОСОБА_3 Європи про стан виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України; забезпечує виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм Положення про Мін'юст України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Мін'юст є розпорядником публічної інформації - стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.), яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, тому ненадання цієї інформації на запит позивача суперечить Закону № 2939-VI.

В ході розгляду справи судом встановлено, що листи ОСОБА_1 від 21.12.2017 та 01.02.2018 відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", та містять прохання надати рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.) з переліком документів, необхідних для його виконання.

За результатами розгляду вказаних листів протягом п’яти робочих днів Міністерство юстиції України ні запитуваної інформації, ні вмотивованої відмови в задоволенні запитів на отримання стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.) позивачу не надало, що свідчить про недотримання відповідачем вимог статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

У своєму листі від 25.01.2018 № 2745/К-32103/5.2.1 Міністерство юстиції України надало відповідь не на всі питання, що ставилися позивачем, а саме: не було відповіді щодо надання стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.), що відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.

Посилаючись в апеляційній скарзі на положення Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, відповідач зазначає, що суд зобов’язав відповідача надати документи, які позивач не зможе використати для відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення ЄСПЛ, адже Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не виконує рішення ЄСПЛ в частині здійснення заходів загального характеру. Саме Рішення ОСОБА_2 Європейського суду від 12.10.2017 року у справі “Бурмич та інші проти України” є рішенням про вилучення заяв з реєстру, з метою їх розгляду в рамках загальних заходів щодо виконання пілотного рішення у справі “ОСОБА_4 проти України” під наглядом КМ РЄ. Вказаним рішенням не передбачено виплату справедливої сатисфакції заявникам. Тобто, Європейський суд закрив провадження по вказаній справі і доданих до неї заяв, відмовившись розглядати по суті однотипні індивідуальні скарги. Таким чином, мова йде про те, що вказаним рішенням Європейський суд не присудив жодному із заявників справедливу сатисфакцію, а зобов'язав Україну вжити заходи загального характеру.

В свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що предметом розгляду цієї справи є обмеження в доступі до публічної інформації, розпорядником якої є відповідач, яке полягає у ненаданні стислого викладу Рішення ЄСПЛ "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) і посилання апелянта на відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення ЄСПЛ, жодним чином не впливає на його право, визначене Законом України "Про доступ до публічної інформації", на отримання його короткого змісту.

З огляду на вищезазначене, не приймаються до уваги і посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність судової практики стосовно не відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Європейського Суду “Бурмич та інші проти України”, зокрема, справа за позовом ОСОБА_5 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України та Уповноваженого про визнання незаконною бездіяльність відповідачів щодо невиконання стосовно нього остаточного рішення ОСОБА_2 Європейського Суду у справі “Бурмич та інші проти України” та щодо невідкриття виконавчого провадження з виконання вказаного рішення Європейського суду, оскільки в даному випадку наявний інший предмет спору.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких доказів на підтвердження правомірності відмови у наданні запитуваної позивачем інформації щодо стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) Міністерство юстиції України суду першої інстанції так і апеляційної інстанції не надало.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України в частині надання стислого викладу рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) та необхідності зобов'язати відповідача розглянути заяви ОСОБА_1 від 21 грудня 2017 року та від 01 лютого 2018 року і направити на його адресу стислий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et. al.).

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 по справі № 818/587/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 13.07.2018.