Постанова № 7528395, 22.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2009 № 33/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат.

від відповідача: Заяць Едуард Петрович юрист.

від третьої особи: ОСОБА_1 адвокат.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2009

у справі № 33/241 (суддя

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_3

до Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

третя особа позивача

третя особа відповідача ТОВ "Атон-ХХІ"

про зобов"язання виконати платіжне доручення та стягнення пені в розмірі 775,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного банку “Банк регіонального розвитку” про зобовязання виконати платіжне доручення та стягнення пені в розмірі 775,00 грн., також просив стягнути з відповідача на користь позивача 187,00грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення процесу та 2500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просив зобовязати відповідача виконати платіжні доручення №03 від 23.02.2009р. на суму 3000, 00 грн., №04 від 23.02.2009р. на суму 3000, 00 грн., №05 від 23.02.2009р. на суму 3000, 00 грн., №06 від 23.02.2009р. на суму 3000, 00 грн., №07 від 23.02.2009р. на суму 3000, 00 грн., №08 від 23.02.2009р. на суму 3000, 00 грн., №09 від 23.02.2009р. на суму 4000, 00 грн. та сплатити пеню в сумі 3 191, 00 грн.

Рішенням Господарського суду від 08.09.2009 у справі № 33/241, позов Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 до Акціонерного банк "Банк регіонального розвитку", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" про зобов"язання виконати платіжне доручення та стягнення пені в розмірі 775,00 грн., задоволено частково.

Зобовязано акціонерний банк “Банк регіонального розвитку” виконати платіжні доручення № 03 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 04 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 05 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 06 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 07 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 08 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 09 від 23.02.2009 року на суму 4 000,00 грн., загальною сумою 22000 грн. 00 коп. субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 .

Стягнуто з акціонерного банку “Банк регіонального розвитку” на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 пеню у сумі 1010 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 117 грн. 28 коп. та 37 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в сумі 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) грн. 00 коп. відмовлено.

В задоволенні позовних вимог третьої особи, , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2181грн. пені та 2500грн. витрат на оплату адвоката. Скаржник посилався на те, що рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається та те, що суд повинен керуватися положеннями пункту 32.2 ст.32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” щодо стягнення пені, а не на постанову НБУ №157 „Про призначення тимчасової адміністрації у АБ „Банк регіонального розвитку”; копія свідоцтва ОСОБА_1 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.03.2007 №3270/10 міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 порушено апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 22.12.2009.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегією суддів було встановлено.

Між позивачем та відповідачем 25.07.2005 року було укладено договір банківського рахунку(юридичної особи).

Згідно з п. 1.1. договору банк відкриває клієнту (позивачеві) поточний рахунок № 260023085701/980 (далі рахунок), в національній та іноземній валюті відповідно до інструкції НБУ “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах”, зобовязується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку.

Відповідно до п. 2.3.3. банк бере на себе зобовязання виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахункові документи банк приймає від клієнта (будь-якої особи, зазначеній в картці із зразками підписів та відбитком печатки, або від уповноваженої особи клієнта за наявністю доручення) і виконує їх в день надходження, якщо вони подані в операційний час.

06.02.2009 року надав відповідачеві для виконання платіжне доручення № 1 на перерахування грошових коштів в сумі 25000,00 грн. на поточний рахунок, який належить третій особі. Зазначене платіжне доручення було прийняте відповідачем до виконання 06.02.2009 року, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні.

Відповідач повідомив позивачеві що не виконав платіжне доручення № 1 від 06.02.2009 року у звязку з тим, що недостатньо коштів на кореспондентському рахунку і банк (відповідач) узяв платіжне доручення для облікування на позабалансовий рахунок № 9804.

Листом № 11/1050 від 24.02.2009 року відповідач повідомив про невиконання розрахункових документів, а саме платіжні доручення № 02 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 03 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 04 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 05 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 06 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 07 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 08 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 09 від 23.02.2009 року на суму 4 000,00 грн., у звязку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

Відповідач виконав тільки платіжне доручення № 02 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн.

Листом № 11/1696 від 26.03.2009 року відповідач повідомив про невиконання розрахункових документів, а саме платіжні доручення № 03 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 04 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 05 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 06 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 07 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 08 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 09 від 23.02.2009 року на суму 4 000,00 грн., у звязку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

Відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 16.06.2009 року по 16.06.2009 року вихідний залишок на рахунку позивача становить 22762,29 грн.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Таким чином колегією суддів встановлено, що відповідач не виконав платіжні доручення позивача на загальну суму 22000, 00 грн.

Отже, виходячи з матеріалів справи, враховуючи умови договору, норми ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 628, 1074 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині зобовязання відповідача виконати платіжні № 03 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 04 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 05 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 06 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 07 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 08 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 09 від 23.02.2009 року на суму 4 000,00 грн., загальною сумою 22000, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 4.2. договору за несвоєчасне списання/зарахування коштів з рахунків/на рахунки клієнта банк несе відповідальність згідно з чинним законодавством, включаючи завдані клієнту збитки.

Відповідно до п. 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобовязаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Враховуючи той факт, що постановою Правління Національного банку України №157 від 23.03.2009р. «Про призначення тимчасової адміністрації у акціонерному банку «Банк регіонального розвитку» якою призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.03.2009р. по 23.09.2009р., та керуючись положеннями ст. ст. 2, 58, 80, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення пені в розмірі 1010, 00 грн., та відповідно відмови в частині стягнення пені в сумі 2181, 00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги стосовно стягнення з відповідача 2181грн. пені, не приймається колегією суддів до уваги.

Колегією суддів було встановлено, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг №01/-3-01 від 02.03.2009р. Позивач сплатив послуги адвоката згідно договору №01/-3-01 від 02.03.2009р. про що свідчить квитанція №003-5 від 15.06.2009р. в сумі 2500, 00 грн. Крім того, в матеріалах справи міститься копія свідоцтва ОСОБА_1 на право зайняття адвокатською діяльністю від 22.03.07 р. №3270/10, а оригінал було надано для огляду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнути з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката необґрунтованим, та таким що підлягає скасуванню, а вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката законними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в позовній заяві просила стягнути з відповідача шкоду в сумі 3888, 49 грн. витати на оплату послуг адвоката у сумі 2500, 00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312, 50 грн.

Під шкодою третя особа розуміє нараховані ТОВ «Універсальних комерційний банк «КАМБІО» штрафних санкцій по кредитному договору, укладеному між останнім та третьою особою, в сумі 3888, 49 грн. Третя особа вважає, що за умови вчасного виконання відповідачем платіжних доручень позивача №№03-09 від 23.02.2009р. загальною сумою 22000, 00 грн., ці кошти були б перераховані в якості погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна поведінка чи бездіяльність іншої сторони є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком такої протиправної поведінки (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 30.05.2006 р. по справі № 42/266-6/492).

Виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів констатує, що відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, оскільки не доведено, що саме дані кошти у сумі 22 000,00грн., які були перераховані позивачем та не надійшли вчасно на рахунок третьої особи, були б перераховані на погашення заборгованості по кредитному договору № 03-2008 від 01.02.2008р. в ТОВ «Універсальних комерційний банк «Камбіо».

За таких обставин, колегія вважає, що вимоги третьої особи щодо стягнути з відповідача шкоду в сумі 3888, 49 грн. витати на оплату послуг адвоката у сумі 2500, 00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312, 50 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія відмічає, що згідно постанови Правління Національного банку України НБУ № 157 від 23.03.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації у акціонерному банку “Банк регіонального розвитку” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Аналіз положень частини 2 статті 58, статті 80 та частини 3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2009, необхідно змінити на підставі п.1ч.1ст.104 ГПК України, у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2009 у справі № 33/241, змінити.

2. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2009 у справі № 33/241 змінити та викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

3. Зобовязати акціонерний банк “Банк регіонального розвитку”(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а; к/р № 32000190901 в РКЦ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540, код ЄДРПОУ 19338316) виконати платіжні доручення № 03 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 04 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 05 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 06 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 07 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 08 від 23.02.2009 року на суму 3 000,00 грн., № 09 від 23.02.2009 року на суму 4 000,00 грн., загальною сумою 22000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

4.Стягнути з акціонерного банку “Банк регіонального розвитку”(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а; к/р № 32000190901 в РКЦ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540, код ЄДРПОУ 19338316)) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1 фактична адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пеню у сумі 1010 (одна тисяча десять) грн. 00 коп., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) грн. 00 коп, витрати по сплаті державного мита у сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 28 коп. та 37 (тридцять сім) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5. В іншій частині позову субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 відмовити.

6. В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовити в повному обсязі.”

7. Стягнути з акціонерного банку “Банк регіонального розвитку”(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а; к/р № 32000190901 в РКЦ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540, код ЄДРПОУ 19338316) на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 фактична адреса: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 25(двадцять пять) грн.50 коп. витрат за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді