Постанова № 7528381, 22.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2009 № 22/456

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Нікітюк Є.О. (дов. № СКА-278-09 від 09.02.2009р.),

від відповідача - Оксаковська А.А. (дов. № 0109-171 від 30.03.2009р.),

від третьої особи - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу "Страхова компанія Азов"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2009

у справі № 22/456 (суддя

за позовом Акціонерне товариство закритого типу Страхова компанія Азов

до ЗАТ "Страхова компанія "Українська страхова група"

третя особа ОСОБА_3

про відшкодування шкоди в порядку регресу, стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2009р. у справі № 22/456 позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” на користь Акціонерного товариства закритого типу “Страхова компанія “Азов” як відшкодування шкоди в порядку регресу, 167,42 грн. інфляційних збитків, 53,73 грн. 3% річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 403,83 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги в цій частині задовольнити з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

В день слухання справи представник третьої особи в судове засідання не зявився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення частковому скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором страхування наземного транспорту № 9635/А від 06.02.2007р. у АТЗТ “Страхова компанія “Азов” застраховано автомобіль Volvo FH 12, державний номер НОМЕР_1 на суму 176750 грн., страхувальником по договору є ОСОБА_4, вигодонабувачем ЗАТ “КБ “Приватбанк”.

Згідно довідки Відділу державної автомобільної інспекції при УМВС України в Дніпропетровській області (вих. 14/1-745 ск від 13.02.2008р.) 17.12.2007р. о 10 год. 00 хв. в м. Дніпропетровськ на вул. Березинська 52-А ОСОБА_3, який перебував за кермом автомобіля Volvo FH, державний номер НОМЕР_2 вчинено наїзд на стоячий автомобіль Volvo FH 12, державний номер НОМЕР_1, що застрахований позивачем за договором від 06.02.2007р.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України якого притягнуто до адміністративного стягнення постановою Тернопільського міськрайонного суду від 21.01.2008р.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Volvo FH 12, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту спеціаліста № 604 автотоварознавчого дослідження складеного 09.01.2008р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3337/05 від 28.04.2005р), дорівнює вартості відновлювального ремонту і складає 5510,57 грн.

За страховим випадком згідно складеного страхового акту № ИС-08-34 від 19.03.2008р. за договором страхування наземного транспорту № 9635/А від 06.02.2007р. на користь вигодонабувача ЗАТ КБ “Приватбанк” позивачем виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 2787,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 558 від 26.03.2008р., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження сплачені позивачем у сумі 380 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 242 від 12.02.2008р..

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до позивача перейшло в межах суми 3167,52 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, транспортний засіб - автомобіль Volvo FH, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Volvo FH 12, державний номер НОМЕР_1, перебуває у володінні ОСОБА_6 (зазначено у довідці ДАІ), цивільно-правова відповідальність якої застрахована ЗАТ “Страхова компанія “Українська страхова група”, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обовязок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим джерелом, на праві власності тощо. Володілець джерела підвищеної небезпеки не є суб'єктом відповідальності за шкоду, якщо доведе, що дане джерело вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб.

Доказів на підтвердження того, що забезпечений транспортний засіб (Volvo FH, державний номер НОМЕР_2) згідно полісу НОМЕР_3, вибув з володіння страхувальника (ОСОБА_7.) відповідачем, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем Volvo FH, державний номер НОМЕР_2, що перебуває у володінні ОСОБА_7, встановлена у судовому порядку, підтверджується Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 21.01.2008р..

Цивільно-правова відповідальність володільця зазначеного транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну була застрахована у ЗАТ “Страхова компанія “Українська страхова група” на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_3).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 35 зазначеного Закону встановлено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Позивач звернувся із заявою № СКА-1828-08 від 03.12.2008р. до відповідача про перерахування суми страхового відшкодування.

У відповідь на заяву позивача відповідач листом № 03 від 08.01.2009р. повідомив, що рішення стосовно виплати страхового відшкодування за претензією буде прийнято після одержання документів, які підтверджують законні підстави експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

За договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_3) ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн., франшиза - 510 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу збитки, що виникли у нього внаслідок виплати страхового відшкодування у сумі 2657,52 грн.

Доказів на підтвердження сплати суми заборгованості станом на час прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем не надано.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних збитків у загальному розмірі 167,42 грн. та 3% річних у розмірі 53,73 грн., оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, апеляційна колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, що передбачена ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” з огляду на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Так, згідно ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеня за прострочення належних йому до виплати сум страхового відшкодування в розмірі 403,83 грн., при цьому загальна сума боргу відповідача становить 2657,52 грн.

Відмовляючи в позові в частині стягнення пені, суд першої інстанції припустився помилкового застосування норм матеріального права, а саме ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, якими передбачено право суду зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Згаданими нормами законодавства передбачено право суду зменшувати розмір санкцій у разі, якщо вони значно перевищують розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення, таких як ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зазначені судом першої інстанції дії відповідача на вирішення питання про виплату страхового відшкодування та фінансові труднощі в сфері страхування повязані з впливом світової кризи в економіці країни в якості обставин, не можуть вважатись такими, що надають суду право на зменшення розміру пені, оскільки розмір пені значно менший за розмір основного боргу, а вплив світової кризи на економіку держави має обєктивний характер та не повязаний з виконанням чи невиконанням відповідачем своїх зобовязань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 403,83 грн., яка обрахована відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” підлягають задоволенню, а рішення в частині відмови у позові в цій частині скасуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення у даній справі суд першої інстанції припустився помилкового застосування норм матеріального права, що є підставою для його часткового скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 403,83 грн., а в решті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

У звязку з задоволенням апеляційної скарги, судові витрати в розмірі 51 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Страхова компанія АЗОВ” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2009р. у справі № 22/456 скасувати в частині відмови в позові. 3. Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (юрид. адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська 1; адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова 32-А; р/р 265044691 в ВАТ АБ “Укргазбанк” м. Київ, МФО 320478, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30859524) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Страхова компанія АЗОВ” (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна 18/3, р/р 26504480612002 в м. Донецьку, МФО 334970, ідент. код 24646706) 403 (чотириста три) грн. 83 коп. пені, 51 (пятдесят одну) грн. витрат по оплаті державного мита з апеляційної скарги.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2009р. у справі № 22/456 залишити без змін.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 22/456 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді