Постанова № 75283579, 12.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 рокуЛьвів№876/4676/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі №803/647/18 (винесене головуючим суддею Ксензюк А.Я. у м. Луцьку) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання бездіяльності щодо ненадання інформації та документів на запит на інформацію від 30 жовтня 2017 року протиправною та зобов’язання надати запитувані документи та інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі – ОСОБА_3 №2939-VI), а саме, станом на 03 квітня 2018 року не надано інформації та документів на запит на інформацію позивача від 30 жовтня 2017 року, що є наслідком протиправної бездіяльності відповідача.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема апелянт посилається на те, що у позовній заяві зазначалася та обґрунтовувалась теза про те, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, проте суд в порушення вимог закону на це ували не звернув, а також не з’ясував, чи була встановлена відповідачем плата за надання інформації на запит. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. ОСОБА_2 30 жовтня 2017 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із запитом на інформацію, у якому просив надати належним чином засвідчені копії усіх рішень ГУ Держгеокадастру у Волинській області за останні 3 роки, відповідно до яких здійснювалося розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Волинської області. Вказаний запит було зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Волинській області 02 листопада 2017 року за №ПІ-45/0/4-17, що підтверджується відміткою на запиті.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області листом від 07 листопада 2017 року за №ПІ-45/0-3970/0/6-17 надало позивачу відповідь на інформаційний запит від 30 жовтня 2017 року про те, що оскільки, запитувана інформація має великий обсяг робіт, а саме виготовлення копій документів більш ніж на 12 тис. сторінок аркушів А4, тому її надання буде можливим після проведеної позивачем оплати, передбаченої нормами чинного законодавства.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що в діях відповідача щодо розгляду запиту позивача порушень чинного законодавства України не вбачається, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає ОСОБА_3 України «Про доступ до публічної інформації» (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до частини першої, другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу наведених положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» слідує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами, з якими запитувач має право звернутися до розпорядника інформації, незалежно в якій формі поданий запит (усній або письмовій), а розпорядник інформації, в свою чергу, має надати відповідь не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як слідує з матеріалів справи, запит громадянина ОСОБА_2 від 30 жовтня 2017 року було зареєстровано ГУ Держгеокадастру у Волинській області 02 листопада 2017 року за вх. №ПІ-45/0/4-17, опрацьовано і надано відповідь 07 листопада 2017 року за вих. №ПІ-45/0-3970/0/6/-17, тобто у визначені законодавством строки.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має права відмовити в задоволенні запиту, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов’язані із копіюванням або друком.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Щодо доводів апелянта про те, що в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, не з'ясовані обставини встановлення Головним управлінням плати за надання інформації на запит, та не враховано відсутність у відповіді Головного управління на запит позивача точної кількості сторінок, на яких міститься запитувана інформація, вартості на копіювання та друк даної інформації, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивпість та офіційне з'ясування всіх обставин справи.

Відповідно до встановленого ч. 2 ст. 9 КАС України принципу диспозитивності, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно поданим ОСОБА_2 позову він просить суд визнати бездіяльність Головного управління щодо неподання інформації та документів на запит на інформацію протиправною та зобов’язати відповідача надати запитувану інформацію та документи.

Таким чином, позовні вимоги стосуються дій Головного управління щодо розгляду запиту апелянта і не стосуються самого змісту відповіді на запит.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що в діях відповідача щодо розгляду запиту позивача порушень чинного законодавства України не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі №803/647/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 13.07.2018р.