Рішення № 75283569, 25.04.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2130/16-ц

Провадження №2/405/602/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року. Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача прокуратури

Кіровоградської області – прокурора Володіної А.Г.

та представника відповідача Державної казначейської

служби України – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу №405/2130/16-ц за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області, ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів прокуратури Кіровоградської області, ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 казначейська служба України, в якому просив стягнути на свою (позивача) користь за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України 1 000 000 грн. моральної шкоди та 439 620,78 грн. збитків, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 року у справі № 400/1927/13-к, який (вирок) ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25.03.2015 року залишено без змін, він (позивач) був виправданий за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, при цьому, під час розгляду вищевказаної кримінальної справи судом було встановлено, що працівники правоохоронних органів порушували його (позивача) права, в тому числі, фальсифікували матеріали кримінальної справи.

Також позивач зазначив, що кримінальна справа № 80-1052 відносно нього (позивача) порушена постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 368 КК України 02.08.2008 року. Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 від 02.08.2008 року відносно нього (позивача) обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, яку він (позивач) підписав 02.08.2008 року. Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 від 11.08.2008 року, санкціонованою прокурором Кіровоградської області, його (позивача) відсторонено від посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Кіровоградській області. 12.08.2008 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 накладено арешт на все його (позивача) майно і в тому числі на домоволодіння № 57 по вул. Єгорова в м. Кіровограді та в той же день внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. 21.08.2008 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 відносно нього (позивача) порушено кримінальну справу за фактом одержання хабара від ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 368 КК України та об’єднано з кримінальною справою № 80-1052. Наказом від 03.11.2008 року його (позивача) звільнено з займаної посади у зв’язку з скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

В січні 2009 року голові ДПА в Кіровоградській області направлено подання в порядку ст. 231 КПК України з викладенням обставин двох епізодів кримінальної справи та викладена впевненість у його (позивача) винності.

15.02.2009 року кримінальна справа № 80-1052 направлена до суду.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20.07.2010 року його (позивача) засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та іспитовим строком 2 роки з позбавленням права займати посади в органах державної податкової інспекції. Ухвалою суду касаційної інстанції зазначений вирок суду скасовано, справа направлена на новий судовий розгляд, в результаті якого його (позивача) знову було засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та іспитовим строком. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 03.07.2013 року кримінальна справа повернута для проведення додаткового розслідування.

15.08.2013 року відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 368 КК України, внесені заступником начальника СУ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_7 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120050000400. 30.10.2013 року йому (позивачу) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, при цьому, з метою приховати незаконні дії правоохоронних органів, - було сфальсифіковано висновок судово-почеркознавчої експертизи. За виявленими фактами фальсифікації експерта НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_8 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 28.11.2013 року обвинувальний акт за ч. 2 ст. 368 КК України затверджений прокурором і направлений до Петрівського районного суду Кіровоградської області.

Крім того, позивач зазначив, що одержання хабара на переконання обвинувачення відбулося 01.08.2008 року о 17 год. 50 хв. в смт. Петрово Кіровоградської області, де він (позивач) та ОСОБА_9 відповідно до обвинувачення спокусилися на пропозицію підприємця ОСОБА_10 одержати хабар в сумі 1500 грн. за невідображення в документах факту виявлення порушень в ході перевірки, незастосування до ОСОБА_10 фінансових санкцій та непроведення перевірок діяльності магазину «Знахідка» протягом наступного місяця, при цьому, кошти в сумі 1500 грн. не були виявлені у нього (позивача) при особистому обшуку та обшуку автомобіля, а знайшлися на проїжджій частині під ногами працівників міліції. При цьому, під час розгляду вказаної кримінальної справи у суді свідок ОСОБА_11 під час допиту в судовому засіданні пояснив, що кошти в сумі 1 500 грн. запропонував сам з метою вирішення питання про призначення мінімальної суми стягнення за виявлені у нього порушення, та після його (свідка) звернення до працівників міліції кошти були «помічені», йому (свідку ОСОБА_10П.) було вручено диктофон без понятої Деркач, підписи на протоколі вручення технічного засобу йому (свідку ОСОБА_10П.), - не належать. Окрім того, позивач вказав, що заява свідка ОСОБА_10 про злочин була зареєстрована в міліції о 17 год. 40 хв., а затримання автомобіля і складання протоколу огляду місця події відбулося о 17 год. 50 хв., тобто через 10 хвилин, при цьому, за вказаний час працівники міліції знайшли понятих, кошти, «помітили» кошти, знайшли та вручили диктофон, прибули від райвідділу до кафе, де свідок, з його слів, передав кошти, окрім того, зазначив, що у протоколі вручення технічного засобу «Олімпус» від 01.08.2008 року не зазначено часу його складання, як і в протоколі про наслідки його (технічного засобу) застосування, а також в протоколі пред’явлення відеозапису огляду місця події від 01.08.2008 року, з чого вбачається, що вказані протоколи складені одночасно, у зв’язку з чим, вважає, що із обставин описаної події можна зробити висновок, що в даному випадку має місце не одержання неправомірної вигоди службовою особою, а провокація хабара або неправомірної вигоди з боку працівників правоохоронних органів. Зазначив, що відповідно до його показань, а також показань свідків, після зупинки автомобіля, на якому вони їхали, були незаконно обшукані працівниками міліції, які не виявили у них в кишенях коштів, після чого було обшукано автомобіль, в якому також коштів не було знайдено та тільки після цього, під ногами працівників міліції було знайдено кошти. Окрім того, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1576 від 20.11.2013 року підписи від імені понятих в протоколі огляду місця події від 01.08.2008 року виконані не самими понятими, а іншої особою з ретельним наслідуванням їх підписів.

Вказав, що кримінальна справа в частині інших двох епізодів, які йому пред’являлися, та обвинувачення в яких було пред’явлено в 2008 році, - були закриті в зв’язку з явною фальсифікацією матеріалів кримінальної справи.

Позивач вважає, що у зв’язку з вказаним, усі дії оперативного підрозділу, пов’язані з окремими обмеженнями прав і свобод підсудного, вся оперативно-розшукова діяльність та документи, складені за результатами дій, пов’язаних з окремими обмеженнями прав і свобод, - є незаконними.

Незаконні обшук людей та автомобіля, зазначені в протоколі огляду місця події від 01.08.2008 року, проводились без ухвали суду, фальсифікація підписів понятих в протоколі огляду місця події від 01.08.2008 року, незаконне проведення оперативно-розшукових заходів вказує на умисність дій працівників міліції і прокуратури.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок незаконних дій органів досудового слідства у нього (позивача) виникло беззаперечне право на відшкодування завданої шкоди у відповідності до Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Позивач також зазначив, що в період перебування під слідством і судом він зазнав значних психо-емоційних страждань, оскільки 01.08.2008 року його було незаконно затримано та доставлено до прокуратури, де його безперервно допитували всю ніч, не даючи не їжі, не води, не даючи спати, а надалі було незаконно обмежено його право на свободу пересування.

Крім цього, в період незаконного кримінального переслідування він не мав можливості повноцінно розпоряджатися всіма своїми Конституційними правами, в тому числі, можливості повноцінно забезпечувати себе та свою сім’ю. Моральні страждання також виразились в тому , що за місцем його роботи різко і негативно змінилось ставлення загалу до його особи, його гідність, честь громадянина та ділову репутацію було принижено. До відома керівництва податкової інспекції органами прокуратури було доведено інформацію про те, що він є злочинцем. Всі його намагання довести свою невинуватість в інкримінованому йому злочині, незважаючи на пряму дію норм ст.62 Конституції України, були нівельовані і неприйняті до уваги правоохоронними органами. Він (позивач) був позбавлений права на справедливий суд, будучи засудженим двома обвинувальними вироками Петрівського районного суду Кіровоградської області та колегією апеляційного суду Кіровоградської області. Зневіра у правосуддя та можливість верховенства права над обвинувальним і неправосудним ухилом суду у нього (позивача) тривало значний проміжок часу до моменту винесення остаточного судового рішення у названому кримінальному провадженні апеляційним судом Кіровоградської області. Після встановлення судом його невинуватості, - він не зміг поновитись за попереднім місцем роботи в зв’язку з ліквідацією податкової інспекції і небажанням керівництва новоствореного державного органу брати на роботу особу, честь і гідність якої принижена правоохоронними органами, яка в зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності 7 років не працювала і втратила кваліфікацію. Також позивач вказав, що він переніс страждання, пов’язані з незаконним проведенням відносно нього оперативно-розшукових заходів, незаконного обшуку, незаконного затримання і знущань над ним, що викликало загострення хвороб і тривале лікування, незаконним накладенням арешту на його майно, і в тому числі на житло, незаконним обранням відносно нього запобіжного заходу - підписки про невиїзд, незаконним пред’явленням обвинувачення, незаконним відстороненням від роботи, що стало приводом для звільнення з посади, фальсифікацією доказів відносно нього та незаконного «створення» додаткового епізоду неіснуючої злочинної діяльності. Крім того, гострі переживання викликає втрачена можливість побудувати кар’єру та неможливість в майбутньому це здійснити з огляду на спаплюжену ділову репутацію, так як обмеження були заподіяні в самому продуктивному віці, а також вплив цих подій на подальше пенсійне забезпечення. Тривалі переживання потягнули подальше виникнення і загострення хвороб, додаткові страждання та витрачання часу і коштів на лікування.

Незаконність кримінального переслідування, тривалість і характер душевних страждань потягли за собою спричинення моральної (немайнової) шкоди, яка має бути відшкодована в порядку, визначеному законом, в грошовому виразі не менше розміру втраченого ним за час слідства і суду заробітку. Під слідством і судом він (позивач) перебував 79 місяців в період з 01.08.2008 року по 25.03.2015 року. За травень 2008 року йому (позивачу) нарахована заробітна плата в сумі 5 571 грн., тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди повинен складати 440 109 грн. Однак з урахуванням його (позивача) віку, тривалості впливу та руйнівних наслідків для його життя розмір грошового відшкодування моральної шкоди повинен складати 1 000 000 грн.

Окрім того, позивач зазначив, що його було звільнено з роботи в зв’язку з кримінальним переслідуванням, що також стало перешкодою для можливості його працевлаштування. В зв’язку зі звільненням з державної служби і неможливістю знайти роботу, перебуваючи під слідством і судом та застосуванням запобіжних заходів, - він (позивач) втратив заробіток. У жовтні, 2008 року йому (позивачу) було нараховано 4 561,64 грн. заробітної плати, в листопаді, 2008 року, - 6 568,00 грн., у зв’язку з чим його середній заробіток складає 5 564,82 грн.

Також позивач вказав, що порушення його прав тривало 79 місяців, протягом яких він не міг реально отримати заробітну плату на суму 439 620,78 грн. (5564,82*79).

З огляду на викладене вище, посилаючись на ст. ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, а також Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» позивач просив стягнути на свою (позивача) користь за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України 1 000 000 грн. моральної шкоди та 439 620,78 грн. збитків.

Ухвалою суду від 14.11.2017 року залучено до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 казначейську службу України.

Крім того, відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, на підставі чого подальший розгляд зазначеної цивільної справи суд продовжив за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача прокуратури Кіровоградської області - прокурор прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_12 в судовому засіданні позовні вимоги позивача до відповідача прокуратури Кіровоградської області не визнала, проти їх задоволення заперечувала, в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив на позов, який підтримано представником, та в якому прокуратура Кіровоградської області просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до прокуратури Кіровоградської області, зазначивши на обґрунтування заперечень, що заявлений позивачем розмір шкоди є явно завищеним та таким, що не відповідає обставинам справи. Зокрема, позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 02.08.2008 року по 25.03.2015 року, тобто всього 79 місяців, при цьому, позивачем заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн. та 439 620,78 грн. втраченого заробітку. При цьому, відповідно до роз’яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 р. складає 3723 гривень. Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600 грн. У даному випадку, зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 р., який набрав чинності 01.01.2017 року. При цьому, за приписами ст. 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди позивачу у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності може бути не менше 126 400 грн. (79 місяців х 1600 грн. = 126 400 грн.). Крім того, визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд повинен керуватись принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості. Розмір моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Сам по собі факт винесення виправдувального вироку надає позивачу право на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог зазначеного вище Закону у мінімально визначеному розмірі (126 400 грн.), разом з тим, позивачем заявлено до відшкодування моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., відповідно позивач не надав жодних доказів порушення його життєвих зв’язків, не навів достатніх доводів та підстав, з яких він виходив, визначаючи розмір відшкодування шкоди у розмірі 1 000 000 грн., у зв’язку з чим, всі посилання позивача на наявність завданої йому моральної шкоди у зазначеному розмірі, без належних доказів, є лише припущенням і не можуть братися судом до уваги як факт. Крім того, стосовно вимоги ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку в сумі 439 620,78 грн. зазначено, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому визначення матеріальної шкоди у вигляді, зокрема, заробітку та інших грошових доходів, які він втратив, віднесено до компетенції цих органів (ст.12 Закону), а не суду в порядку цивільного судочинства, та відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі №6-2089цс-15. Крім того, такого виду стягнення як «збитки» зазначеним Законом, зокрема, ст. 3 Закону, - не визначено.

Представник відповідача Державної казначейської служби України - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, проти їх задоволення заперечував, підтримав поданий раніше відзив на позовну заяву за вх. № 2343 від 29 січня 2018 року, за яким просив відмовити позивачу в задоволенні позову до Державної казначейської служби України, зазначивши на обґрунтування заперечень, що позивач ОСОБА_1, зазначаючи в позовній заяві, що він був звільнений з займаної посади у зв’язку з кримінальним переслідуванням просить стягнути за свою (позивача) користь майнову шкоду в розмірі 439 620,78 грн., разом з тим, згідно з листом ГУ ДФС України в Кіровоградській області від 01.03.2016 року № 1058/10/11-28-05-40 ОСОБА_1 звільнений із займаної посади наказом від 03.11.2018 року № 436-о у зв’язку із скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП), при цьому, у наведених в статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» випадках громадянинові відшкодовується (повертається) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення, при цьому, позивачем не надано доказів звернення до суду з вимогою щодо зміни формулювання підстав його звільнення, або спору про незаконне звільнення. Крім того, зазначив, що позивач до часу звільнення та кримінального переслідування перебував на посаді у державній податковій інспекції, у зв’язку з чим, у разі звільнення у зв’язку з вчиненням ним діяння, яке містить ознаки діянь, передбачених КК України, мав бути звільнений з посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України, або за підставами, передбаченими законодавством з питань державної служби. Крім того, позивач, визначаючи розмір відшкодування втраченого заробітку, виходив з усього періоду перебування під слідством та судом – 02.08.2008 року по 28.03.2015 року, що складає 78 місяців 23 дні, поряд з цим, позивач був звільнений з посади 03.11.2008 року та згідно довідки про заробітну плату від 01.03.2016 року № 15/11-28-05-32 отримував заробіток по грудень, 2008 року включно, тобто на час відсторонення від посади за постановою слідчого від 12.08.2008 року до часу фактичного звільнення позивач продовжував отримувати заробітну плату за посадою, у зв’язку з чим, вимога щодо відшкодування втраченого заробітку не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає законодавству та обставинам справи. Щодо позовних вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 1 млн. грн. представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством. Окрім того, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600 грн. Крім того, пунктом 3 постанови Пленуму Верхового Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. На підставі п. 5 Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. З огляду на викладене представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено, в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями її заподіяно, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. При цьому, позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, виходив не з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на час розгляду справи, а з максимального розміру отриманого ним заробітку за травень, 2008 року, що не відповідає ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн. позивачем було значно завищено суму відшкодування шкоди, порівняно з розміром, встановленим у ст. 13 Закону.

Відповідач ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання відсутні, крім того, представником відповідача ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області подано до суду заперечення, які зареєстровані в суді 13 листопада 2017 року за вх. № 27214, в яких просив відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову, зазначивши на обґрунтування заперечень, що відповідно до вимог пп. 11, п. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» безумовною підставою для відшкодування шкоди є наявне рішення суду, в якому встановлено незаконність слідчих дій, в той же час, позивач зазначає, що вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 року у справі № 400/1927/13-к встановлено, що працівники правоохоронних органів порушували його (позивача) права, в тому числі, фальсифікуючи матеріали кримінальної справи, що не відповідає дійсності та є перебільшенням, оскільки судом встановлено саме факт порушення ОСОБА_10 дослідження підписів, а не фальсифікація, при цьому, жодних посилань на протиправність, незаконність дій посадових осіб, в тому числі, правоохоронних органів, - не встановлено та у резолютивній частині вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області не відображено. У відповіді УМВС від 26.12.2013 року № 1-9-1107 зазначено, що експерт допустив помилку при оцінці діагностичних ознак та за це притягнена до дисциплінарної відповідальності, при цьому, посилання на фальсифікацію, - відсутні. Окрім того, зазначив, що посилання позивача про звільнення з роботи через притягнення до кримінальної відповідальності є безпідставними, оскільки згідно з відповіддю в.о. начальника ГУ ДФС в області ОСОБА_13, позивача звільнено наказом від 03.11.2008 року № 436-о у зв’язку із скороченням штату, а не у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, крім того, позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності згідно вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2010 року, залишеного в силі ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20.07.2010 року, тобто твердження позивача про його звільнення у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності не відповідають дійсності, оскільки позивач звільнений у 2008 році, а притягнуто його (позивача) до кримінальної відповідальності через два роки після звільнення з роботи.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів прокуратури Кіровоградської області та Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, надані в судовому засіданні, дослідивши пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи, а також дослідивши матеріали справи, з’ясувавши предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, разом з тим, такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження від 02.08.2008 року, винесеної старшим слідчим СВ прокуратури Кіровоградській області ОСОБА_5 порушено кримінальну справу № 80-1052, зокрема, відносно головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями Державної податкової адміністрації Кіровоградської області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактом одержання ним хабара в сумі 1500 грн. від ОСОБА_10, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 від 02.08.2008 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. 02.08.2008 року ОСОБА_1 підписав підписку про невиїзд.

Згідно з постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 від 11.08.2008 року, санкціонованою виконуючим обов’язків прокурора Кіровоградської області Присяжнюк І.І., Жайворонка І.Г. відсторонено від посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Кіровоградській області.

Постановою про накладення арешту на майно старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 від 12.08.2008 року накладено арешт на усе майно обвинуваченого ОСОБА_1, в тому числі і на домоволодіння за адресою м. Кіровоград, вул. Єгорова, 57, та 12.08.2008 року внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстраційний запис про обтяження вказаного майна.

Крім того, 21.08.2008 року старшим слідчим СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 винесено постанову про порушення кримінальної справи, прийняття її до провадження та об’єднання кримінальних справ, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом одержання хабара в сумі 300 доларів США від ОСОБА_6, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та об’єднано з кримінальною справою № 80-1052.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 1058/10/11-28-05-40 від 01.03.2016 року «Про надання відповіді на адвокатський запит» наказом від 03.11.2008 року № 436-о ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 03.11.2008 року, у зв’язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом також встановлено, що вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2010 року залишеним в силі ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 20.07.2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної податкової адміністрації строком на 2 роки, зі звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та іспитовим строком.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 21 квітня 2011 року зазначений вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 20 липня 2010 року скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної податкової адміністрації на строк 2 роки, зі звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України та іспитовим строком на 3 роки.

Ухвалою колегії суддів у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 03.07.2013 року вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2012 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, а справу повернуто на додаткове розслідування.

Відповідно до повідомлення про початок досудового розслідування від 15.08.2013 року № 6/4627 відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено заступником начальника СУ УМВС України в Кіровоградській області підполковником міліції ОСОБА_7 до єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2013 року за № 12013120050000400.

30 жовтня 2013 року ОСОБА_1 старшим слідчим в ОВС СВ «ОЗ» УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_14 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення – одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою осіб, поєднане з вимагання хабара за виконання чи невиконання і інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їх влади та службового становища, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2014 року у справі № 400/1927/13-к, провадження № 1-кп/400/9/14, який (вирок) колегією судів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 25.03.2015 року залишено без змін, ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 цього ж Кодексу визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким спеціальним Законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»від 01.12.1994 року № 266/94-ВР (далі Закон №266/94-ВР).

Відповідно до ст.1 Закону №266/94-ВР відповідно до положень цього Закону відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення

арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів ; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати ; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 3 Закону №266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які

здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому

юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Позивачем ОСОБА_1 на підставі ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, - пред'явлено вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн. (п.5 ст.3 Закону №266/94-ВР) та стягнення збитків (втраченого заробітку) в розмірі 439 620,78 грн.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст.4 Закону).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.4 Закону №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Положеннями ст.13 Закону №266/94-ВР визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного

законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою

статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного

мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року складає 3 723 грн.

При цьому, визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд повинен керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості. Розмір моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що фактичний період тривалості кримінального провадження відносно ОСОБА_1, перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становить понад шість років або 79 повних місяці за період з 02.08.2008 року (з моменту винесення постанови про порушення кримінальної справи) по 25.03.2015 року (винесення апеляційним судом Кіровоградської області ухвали, якою виправдувальний вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2014 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін), відповідно мінімально визначений законодавством розмір відшкодування моральної шкоди становить 294 117 грн. (79 місяців х 3 723 грн.).

При цьому, наведений прокурором Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року, за яким при визначенні розміру моральної шкоди слід керуватися зазначеним законом, за яким розрахункова величина для визначення розміру моральної шкоди становить 1 600 грн., на переконання суду, не підлягає застосуванню, оскільки він стосується визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Судом також відзначається, що позивачем заявлено до відшкодування моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. на підставі приписів п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст.1176 ЦК України, при цьому, відповідно до п.п.5, 6 ст.4 зазначеного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його

нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач зазначив, що в період перебування під слідством та судом він (позивач) не мав можливості повноцінно розпоряджатися всіма своїми Конституційними правами, в тому числі, можливості повноцінно забезпечувати себе та свою сім’ю. Моральні страждання також виразились в тому , що за місцем його роботи різко і негативно змінилось ставлення взагалі до нього, його гідність, честь громадянина та ділову репутацію було принижено. Крім того, до відома керівництва податкової інспекції органами прокуратури було доведено інформацію про те, що ним вчинено кримінальне правопорушення, на підставі чого він притягається до кримінальної відповідальності. Всі намагання довести свою невинуватість в інкримінованому злочині, незважаючи на пряму дію норм ст.62 Конституції України були нівельовані і неприйняті до уваги правоохоронними органами, при цьому, після постановлення відносно нього виправдувального вироку суду, він не зміг поновитись за попереднім місцем роботи у зв’язку з ліквідацією податкової інспекції і небажанням керівництва новоствореного державного органу брати на роботу особу, яка у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності близько семи років не працювала і втратила кваліфікацію. Зазначив, що він (позивач) переніс моральні страждання, пов’язані з незаконним проведенням відносно нього оперативно-розшукових заходів, незаконного обшуку, незаконного затримання та знущань над ним, що викликало у нього загострення існуючих хвороб і тривале лікування, що підтверджується епікризами медичних закладів, і зокрема, кардіологічного відділення міської лікарні № 3 (епікриз № 517, період перебування на стаціонарному лікуванні з 16.08.2008 року по 02.09.2008 року з діагнозом: ВСД по Кардиальному типу,; язвеная болезнь 12 п. к-ки, акт. фаза, ст. обострения, рецидивирующее течение» (мовою оригіналу); гастроентерологічного відділення міської лікарні № 3 (епікриз № 5616/823 період перебування на стаціонарному лікуванні з 03.09.2008 року по 20.09.2008 року з діагнозом: «Язвеная болезнь 12 п. кишки ф. обострения рецидивируещего течения, хр. гастродуоденит ф. обострения» (мовою оригіналу); (епікризи № 6089/870 період перебування на стаціонарному лікуванні з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року, № 1009/161 період перебування на стаціонарному лікування з 08.02.2010 року по 26.02.2010 року, № 7328/935 період перебування на стаціонарному лікуванні з 24.10.2012 року по 07.11.2012 року, № 1865/241 період лікування з 11.03.2013 року по 25.03.2013 року з діагнозом: хронічний холецистопанкреотит фаза загострення, хронічний гастродуоденіт фаза загострення»).

Крім того, психо-емоційні страждання викликані також незаконним накладенням арешту на його (позивача) майно, і в тому числі на житло, незаконним обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, чим обмежено гарантоване ст. 33 Конституції України право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Крім того, моральні переживання викликає також втрачена можливість зробити кар’єру та об’єктивною неможливістю в майбутньому це здійснити, з огляду на принижену ділову репутацію, так як відповідні обмеження були заподіяні йому (позивачу) в самому продуктивному віці, а також вплив зазначених подій на подальше його (позивача) пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст.13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто визначений Законом розмір відшкодування моральної шкоди позивачу у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності може бути не меншим ніж 294 117 грн. (79 місяців х 3 723 грн.), при цьому, враховуючи, що позивачем під час судового розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку (ст. 12, 81 ЦПК України) доведено факт спричинення йому душевних страждань, які полягають у перебуванні під слідством та судом протягом тривалого часу, а саме більше шести років. Крім того, на переконання суду, зазначені вище події, які не заперечуються учасниками справи, були для позивача ОСОБА_1 вкрай стресовою (психотравмуючою) ситуацією, які внесли кардинальні зміни у звичний спосіб життя, призвели до руйнування значущих взаємовідносин з оточуючими людьми, моральних цінностей та довіри до людей. Порушення даної кримінальної справи та перебування під слідством та судом принижувало його честь та гідність, так як ставило під сумнів його людські якості - порядність, добре ім'я, сприяли суттєвому зниженню авторитету серед колег та оточуючих, поваги та доброзичливого ставлення. Дана ситуація перешкоджала у реалізації особливо значущої кожної людини потреби у самоповазі та повазі з боку оточуючих, відобразилась на взаємовідносинах з різними людьми. Крім того, зазначена ситуація кардинально позначилась на всіх сферах його (позивача) життя, підірвала здоров’я, внесла повну невизначеність щодо майбутнього. Переживання даної ситуації супроводжувалась усвідомленням надзвичайної серйозності виниклих життєвих ускладнень. Весь цей час значні зусилля та емоційні ресурси він (позивач) вимушений був підпорядковувати відстоюванню справедливості, доведенню своєї невинності, захищаючи честь і гідність, намаганню реабілітувати своє добре ім'я, на підставі чого суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 у розмірі 300 000 грн., що, на переконання суду, буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та інше, відшкодовується державою.

Відповідно до Положення про ОСОБА_4 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15 квітня 2015 року, ОСОБА_4 казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного ОСОБА_14 України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення ОСОБА_4 казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте ОСОБА_4 казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Таким чином, стягнення шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державної казначейсько служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 просив також стягнути на його користь збитки у вигляді втраченого заробітку у розмірі 439 620,78 грн., обґрунтовуючи вимоги в цій частині тим, що його було звільнено з роботи в ДПА у Кіровоградській області, у зв’язку з кримінальним переслідуванням, що стало перешкодою у його працевлаштуванні, при цьому, за жовтень, 2008 року йому (позивачу), було нараховано 4 561,64 грн., за листопад, 2008 року, - 6 568 грн., відповідно середній заробіток складає 5 564,82 грн., та за 79 місяців, впродовж яких тривало порушення його (позивача) прав, він не зміг реально отримати заробітну плату в розмірі 439 620, 78 грн. (5 564,82 грн. Х 79), які задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

В свою чергу, судом встановлено, та не спростовано позивачем, що позивач ОСОБА_1 наказом № 436-о від 03.11.2008 року був звільнений з посади головного державного податкового ревізова-інспектора ДПА у Кіровоградській області у зв’язку із скороченням чисельності штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується листом ГУ ДФС України в Кіровоградській області вих. № 1058/10/11-28-05-40 від 01.03.2016 року, при цьому, доказів щодо звернення до суду з вимогами щодо зміни формулювання підстав звільнення, або спору про незаконне звільнення, позивачем суду не надано.

Крім того, з довідки про заробітну плату ОСОБА_1 № 15/11-28-05-32 від 01.03.2016 року, виданої за підписом в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_15 та головного бухгалтера ОСОБА_16, судом встановлено, і зазначені обставини не спростовано позивачем, що останній до звільнення (03.11.2008 року) по грудень, 2008 року отримував заробітну плату, тим самим, на час відсторонення позивача від посади головного державного податкового ревізова-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Кіровоградській області за постановою слідчого від 12.08.2008 року до часу звільнення з посади позивач ОСОБА_1 продовжував отримувати заробітну плату за посадою, що в свою чергу, спростовує як наведені позивачем підстави для відшкодування заробітку, так і сам розрахунок для його (заробітку) відшкодування, що має наслідком відмову позивачу в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат, судові витрати по справі, що складаються з судового збору, слід віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області, ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_17