Постанова № 75283535, 11.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3898/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на ухвалу ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року про залишення частини позовних вимог без розгляду (суддя – Микуляк П.П., час ухвалення – 12:23 год., місце ухвалення – м.Ужгород, дата складання повного тексту – 27.03.2018 р.),

в адміністративній справі №807/1504/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради,

про визнання дій протиправними, скасування договору та орендної плати,

встановив:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 обласної ради, в якому, з врахуванням збільшення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року та скасувати цей договір оренди як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства; 2) звільнити позивача від обов'язку сплати орендної плати та скасувати призначену орендну плату згідно договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.15 року із дня його укладення.

Ухвалою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 22.03.2018 р. залишено без розгляду позовні вимоги в цій адміністративній справі №807/1504/17, в частині визнання протиправними дій ОСОБА_2 обласної ради щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року.

Іншою ухвалою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 22.03.2018 р. закрито провадження в цій адміністративній справі №807/1504/17, в частині позовних вимог щодо скасування договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року та скасування призначеної орендної плати і звільнення від обов'язку сплати такої.

З ухвалою суду першої інстанції від 22.03.2018 року про залишення частини позовних вимог без розгляду не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду незаконна та необгрунтована, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що обласна рада не виконала постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 р.. Обласній раді вигідно відтягувати час і вичікувати коли позивачі повимирають щоб безперешкодно передати будівлю аптеки Мукачівському клану. У зв’язку з бездіяльність обласної ради будівля аптеки знаходиться в аварійному стані. Голова обласної ради не проводив прийом громадян, чим порушив закон. Обласна рада не мала права виготовляти договір оренди в шахрайський спосіб та передавати на підпис позивачу.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 22.03.2018 р. про залишення частини позовних вимог без розгляду та направити справу для повторного розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з’явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.107 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року, тобто на час пред’явлення до суду даного адміністративного позову), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Аналогічні процесуальні правові норми містяться і в КАС України в редакції чинній після 15.12.2017 року, тобто в редакції на час прийняття спірної ухвали суду від 22.03.2018 року.

Так, відповідно до ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Статтею 238 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підстави для залишення позову без розгляду передбачені статтею 240 КАС України.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства, суд першої інстанції першочергово повинен вирішити питання щодо того чи справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із відповідним позовом слід вирішувати після того як буде встановлено, що спір являється адміністративним і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Із матеріалів справи та змісту адміністративного позову видно, що у заявленому позові позивач ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача ОСОБА_2 обласної ради щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року, також просить позивач скасувати цей договір оренди, звільнити позивача від обов'язку сплати орендної плати та скасувати призначену орендну плату згідно цього договору оренди.

Тобто, суть усіх позовних вимог стосується спору щодо виготовлення і виконання цивільно-правового договору. Позовні вимоги про визнання протиправними дій ОСОБА_2 обласної ради щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року також охоплюються характером спору, а тому залишення цих позовних вимог без розгляду на підставі статті 123 КАС України є можливим лише після визначення того, що ці вимоги підлягають розгляду в адміністративному суді.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.2 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року, тобто на час пред’явлення до суду даного адміністративного позову), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Також, згідно ст.17 ч.1 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Статтею 6 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що статтею 3 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) визначено, що справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Відповідач – це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Аналогічні процесуальні правові норми містяться і в КАС України в редакції чинній після 15.12.2017 року, тобто в редакції на час прийняття спірної ухвали суду від 22.03.2018 року.

Так, відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір – це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду, а відповідач – це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно ст.19 ч.1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов’язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Тобто, спір із суб'єктом владних повноважень буде належати до публічно-правового спору за умови коли такий суб'єкт (відповідач у справі) при вчиненні (прийнятті) оспорених рішення (дії, бездіяльності) діяв при виконанні владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Із вищенаведених правових норм видно, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Наведених вище норм законодавства не врахував суд першої інстанції, не вирішив питання щодо можливості розгляду за правилами адміністративного судочинства позовних вимог про визнання протиправними дій ОСОБА_2 обласної ради щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року, і як наслідок дійшов передчасного висновку про необхідність залишення цих позовних вимог без розгляду.

Відповідно до ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 4) порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції від 22.03.2018 року про залишення частини позовних вимог без розгляду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, в частині позовних вимог про визнання протиправними дії ОСОБА_2 обласної ради щодо виготовлення договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 року.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.

Ухвалу ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року про залишення частини позовних вимог без розгляду в адміністративній справі №807/1504/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласної ради про визнання дій протиправними, скасування договору та орендної плати – скасувати та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 12.07.2018 року