Рішення № 75283463, 05.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.07.2018

Справа № 320/5644/17

(2/320/332/18)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі – Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, яку в подальшому уточнив до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16 серпня 2010 року у розмірі 156 730 грн. 53 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 350 грн. 96 коп., зазначаючи, що 16 серпня 2010 року з відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав від позивача кредит в сумі 18 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року з відповідача на користь банку була стягнута заборгованість за кредитом у розмірі 29 253 грн. 81 коп. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка за період з 23 січня 2015 року по 20 березня 2018 року складає 156 730 грн. 53 коп., з яких: 154 130 грн. 53 коп. – заборгованість за кредитом, 81 915 грн. 91 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 600 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних підстав.

16 серпня 2010 року між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав від позивача кредит в сумі 18 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки /а.с.10-35/.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, що підтверджується його особистим підписом у заяві /а.с.10/.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Крім того, відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг», позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки за його користування, перевіряти платіжний ліміт, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.1.1.5.7 «Умов та Правил надання банківських послуг» власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню офердтрафту.

У наданому позивачем витягу з Умов та Порядку надання банківських послуг, відсутній підпис відповідача клієнта; інші докази ознайомлення ОСОБА_1 зі всіма необхідними умовами кредитного договору теж відсутні. З огляду на це, позивач не довів, що саме за тарифами, умовами та в порядку, які надані суду, як докази, був наданий кредит відповідачу, а звідси є не доведеними і розрахунки заборгованості.

Надана в судове засідання виписка руху коштів за карткою: 5457....6857 теж не є належним доказом в розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України, оскільки у цій виписці відображений рух коштів за період з 01.01.1999 року по 19.03.2018 року, позивач же вказує, що договір був укладений лише 16 серпня 2018 року /а.с.116-134/.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року залишено без змін, були задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» та було стягнено з ОСОБА_1: заборгованість за кредитним договором у розмірі - 17 302 грн. 66 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі – 9 681 грн. 92 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі - 400 грн.; штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процента складова) 1 369 грн. 23 коп. та судові витрати в розмірі 292 грн. 54 коп. /а.с.104-107/.

Тобто, зверненням до суду із вказаним позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» перервало перебіг позовної давності.

Як вбачається з постанов про закінчення виконавчих проваджень ВП №49772573, 49772449, 49772539, 49772481, 49773285, 49772512 від 27 грудня 2016 року, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 22 квітня 2015 року закінчені у зв’язку із сплатою боржником заборгованості встановленою рішенням суду в повному обсязі /а.с.53-58/.

В подальшому, починаючи з січня 2017 року будь-яке погашення за кредитним договором укладеним між сторонами 16 серпня 2010 року або шляхом внесення коштів ОСОБА_1 або шляхом перерахування Банком коштів з інших карт не здійснювалося.

Тобто, ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про визнання ним нового боргу та його згоди на автоматичне продовження дії кредитного договору.

Із уточненими позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом за період з 23 січня 2015 року по 20 березня 2018 року позивач звернувся до суду 07 серпня 2017 року.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Така позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року, яка за приписами ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинна враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності відносно вимог банку по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів, витрат банку становить 50 років.

Так, судом було встановлено, що надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг /а.с.10/ не містять підпису відповідача й відсутні докази на підтвердження того, що при оформленні відповідачем 16 серпня 2010 року кредитного договору діяли Умови і правила надання банківських послуг саме в такій редакції, що передбачає збільшення позовної давності до 50 років, а тому це не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, а в анкеті-заяві складеної відповідачем від 16 серпня 2010 року домовленості сторін щодо збільшення позовної давності немає (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16).

Згідно до припису ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до розділу 1.1.1 Умов і правил надання банківських послуг Кредит - це розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, обумовлений у договорі, на умовах платності і повернення.

Згідно п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невідємною частиною кредитного договору, договір укладений на строк - 12 місяців. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий самий строк.

Крім того, за умов пролонгації договору на наступний термін у разі, якщо від жодної сторони не поступила заява про припинення договору, не зрозумілою є бездіяльність кредитора, який за умов невиконання позичальником умов договору і допущення ним прострочення та наявності заборгованості, не достатньої для покриття всіх вимог кредитора на момент винесення рішення суду, а саме 22 квітня 2015 року, мав право і підстави для припинення договору чи його розірвання. Якщо відповідач не виконував умови договору, то у кредитора були всі підстави не продовжувати договір на наступні роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

За змістом ч.5 ст.267 ЦК України - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи наведене, позивач повинний був довести суду поважність пропуску ним позовної давності на підставі належних та допустимих доказів.

Натомість позивачем не було надано заяви про поновлення строку про пропущення позовної давності.

Крім того, Банком заявлено вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань. Статтею 226 ЦК України, передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткових вимог (ч.2 ст. 258 ЦК України - позовна давність в один рік). Таким чином, включення пені до основної вимоги поза межами строку позовної давності не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідачем була подана заява про застосування судом строку позовної давності відповідно до вимог ст. 267 ЦК України.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 241-246, 258, 263-265 ЦПК України, п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст. ст. 256, 257, 258, 259, 261, 264, 266, 267, 530 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Суддя: Калугіна І.О.