Постанова № 75283431, 09.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

09 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/230/18ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19.02.2018 по справі № 820/230/18, ухвалене за адресою: вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 19.02.18

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України

про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2018, позивач, ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 В оформлене пунктом 17 протоколу №119 від 17.11.2017;

- зобов’язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013, у зв’язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення ОСОБА_1 обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2;

- зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України; зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення та дії відповідачів є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19.02.2018 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 В оформлене пунктом 17 протоколу №119 від 17.11.2017.

Зобов’язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013, у зв’язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення ОСОБА_1 обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Міністерством оборони України, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19.02.2018.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_2, проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 24.10.1985 по 03.12.1987 та приймав участь в бойових діях під час виконання інтернаціонального обов’язку в Республіці Афганістан у складі військової частини 2066, перебував на лікуванні у військовому госпіталі з 22.07.1987 по 13.08.1987 з діагнозом: контузія, що підтверджується військовим квитком, архівною довідкою, довідкою ОСОБА_1 ОРВК.

Згідно витягу з протоколу №3941 від 12.12.2014 засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - мінно-вибухова травма (контузія головного мозку-1987року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 та наступні захворювання - пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

З 23.12.2014 у зв’язку з травмою, контузією та захворюваннями, що пов’язані з виконанням обов’язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше встановлена третя група інвалідності, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 10ААВ №631410 від 29.12.2014.

Позивачем було подано до ОСОБА_1 ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надавши всі необхідні документи.

ОСОБА_1 ОВК №2999/ВСЗ від 01.12.2017 позивач був повідомлений про рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.11.2017 №119, п. 17, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, отже, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов’язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги покладений саме на Міністерство оборони України, у зв’язку з чим прийшов до висновку щодо визнання протиправною відмову Міністерства оборони України у відмові у призначенні одноразової грошової допомоги, скасування рішення Комісії Міністерства оборони України, оформлене п. 17 протоколу № 119 від 17.11.2017 та щодо зобов’язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності вперше визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону - дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 вказаного Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст. 16 вказаного Закону в редакції, чинній на час встановлення позивачу ОСОБА_3, визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи становить суму 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до п. 12 Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 - призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно п. 13 вказаного Порядку - керівник уповноваженого органу подає у 15 денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.»

Відповідно до п. 1 постанови Kабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Таким чином, законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців ОСОБА_4 та прикордонних військ колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.

Крім того, позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК MO України, причинний зв'язок травми та контузії, отриманих позивачем під час виконання обов’язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією Міністерства Оборони України.

Згідно п. 1 ч. Указу Президії Верховної ОСОБА_6 СРСР від 21.03.1989 №10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. п. 1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_6 України від 24.08.1991 «Про військові формування на Україні», Верховна ОСОБА_6 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_6 України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 ЗУ "Про правонастунництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української PCP, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 році став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Позивач проходив службу в колишньому Управлінні військ Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до якого Державний комітет у справах охорони державного кордону України не мав і не міг мати жодного відношення.

Також, зважаючи, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство Оборони України, та в силу ст. 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку №975 - обов’язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство Оборони України.

Згідно п. 13 Порядку №975 - керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Матеріалами справи встановлено, що позивач у грудні 2016 року звертався до Харківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із вимогою зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього до Міністерства оборони України, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 №975 та Наказу МОУ від 14.08.2014 №530 (справа № 820/2318/16-а). Постановою суду від 12.12.2016 позов ОСОБА_2 задоволено. Постанова, суду набула чинності та виконана військкоматом в повному обсязі.

Отже, з урахуванням даних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не має правових підстав зобов'язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних атків, що регулюють питання призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19.02.2018 по справі № 820/230/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 13.07.2018.