Постанова № 7528337, 17.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009                                                                                           № 45/270

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Бекіров С.Н.. – представник за довіреністю

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Тридента Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2009

у справі № 45/270 (суддя

за позовом                               ТОВ "Каміа"

до                                                   ТОВ "Тридента Агро"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 295834,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2009 по справі №42/270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа" до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" про          стягнення 295834,32 грн, позов задоволено частково, розірвано договір поставки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро",укладений шляхом виставленням рахунку-фактури від 13.05.2009 № СФ-ПО00115 про оплату засобів захисту рослин на загальну суму 293418,00 грн. та його оплати відповідно до платіжних доручень від 14.05.2009 № 766 та від 14.05.2009 № 751, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа" –293418 грн. 00 коп. –основного боргу, 1639 грн. 93 грн. - 3% річних, 318 грн. 19 коп. - збитків від інфляції, 2953 грн. 76 коп. – витрат по оплаті державного мита, 312 грн. 02 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесс, у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що рішення є необ’єктивним через невідповідність висновків викладених у рішенні суду фактичним обставинам, що мали місце.

Апелянт посилається на ст..530 ЦК України та зазначає, що він не отримував від позивача жодної вимоги про повернення коштів, крім того, скаржник зазначає про те, що ухвали про порушення провадження у справі не отримував та не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ст.96 ГПК України та не надав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2009 розгляд справи призначено на 17.11.2009.

16.11.2009 від представника відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу представника.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає, що останнє не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

У відповідності до ч.ч.1,2ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, керівник відповідача не позбавлений був права направити в судове засідання іншого представника та видати йому довіреність або представляти інтереси самостійно від імені ТОВ „Триденна Агро”, оскільки відповідачем є юридична особа, а не конкретний представник.

Судова колегія визнала за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

У квітні 2009року між У квітні 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміа" (далі- позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (далі -відповідач) укладено договір про закупівлю засобів захисту рослин.

13.05.2009 відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-ПО00115 про оплату засобів захисту рослин на загальну суму 293418,00 грн.

14.05.2009 позивач сплатив відповідачеві кошти на загальну суму 293418,00 грн відповідно до платіжних доручень від № 766 та № 751.

25.05.2009 позивач направив відповідачеві лист від 25.05.2009 № 492, в повідомив, що товар йому не поставлено, а тому вимагав повернути кошти. Вказаний лист отримано відповідачем 27.05.2009, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказаний лист залишено позивачем без уваги.

03.06.2009 позивач повторно звернувся з вимогою повернути сплачені кошти, але вказаний лист також був залишений відповідачем поза увагою.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна.

В рахунку-фактурі визначено предмет (товар) та його ціну. Проте, сторонами не досягнуто згоди про строк оплати поставленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник внаслідок невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо поставки товару, та не повернення сплачених грошових коштів.

22.06.2009 позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просив розірвати договір укладений у квітні 2009 та стягнути з відповідача 293418,00 грн, сплачених авансом

04.08.2009 позивач звернувся до суду із заявою, в якій збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 293418,00 грн. – основного боргу, 2098,13 грн. –пені, 318,19 грн. – збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2009 розірвано договір поставки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"укладений шляхом виставленням рахунку-фактури від 13.05.2009 № СФ-ПО00115 про оплату засобів захисту рослин на загальну суму 293418,00 грн. та його оплати відповідно до платіжних доручень від 14.05.2009 № 766 та від 14.05.2009 № 751, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа" – 293418 грн. 00 коп. –основного боргу, 1639 грн. 93 грн. - 3% річних, 318 грн. 19 коп. - збитків від інфляції, 2953 грн. 76 коп. – витрат по оплаті державного мита, 312 грн. 02 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесс, у задоволенні решти вимог відмовлено.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач внаслідок порушення умов договору не здійснив поставку обумовленого оплаченого товару та не повернув сплачені грошові кошти в сумі 293418,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у зв’язку з невиконанням відповідачем свого зобов’язання, щодо поставки товару внаслідок істотного порушення умов укладеного договору, останній підлягає розірванню, а грошові кошти у сумі 293418,00 грн. поверненню.

Позивачем також заявлені вимоги (а.с.23-24) про стягнення збитків від інфляції та пені. В той же час із заяви вбачається , що позивач насправді вимагає стягнення 3% річних, посилаючись на ст.625 ЦК України, називаючи 3% річних пенею.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень ст.625 ЦК України, та з урахуванням уточнень перерахунку суми судом першої інстанції, вимога щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню у сумі 1639,93грн, та збитків від інфляції у сумі 318,19грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки представник відповідача не був повідомлений про час та місце розгляду справи, не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача належним чином було повідомлено про час, дату та місце слухання справи про що свідчать відмітки відділу діловодства на зворотному боці ухвал Господарського суду м. Києва у справі №45/270 від 03.07.2009,13.08.2009 .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку відповідач всупереч вказаної норми закону не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог заявлених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв’язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

17.11.2009 в судовому засіданні була подана заява від представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках , що належать ТОВ „Триденна Агро” або розміщені в будь-яких банківських установах, в межах суми боргу у розмірі 2986555,88грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач недобросовісно заволодів коштами позивача та незважаючи на неодноразові письмові звернення ТОВ „Каміа” ухиляється від повернення коштів, враховуючи , що ціна позову є значною, то невжиття заходів може утруднити виконання рішення суду з посиланням на ст.ст.66, 67 ГПК України.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України встановлює, заходами забезпечення позову є, зокрема накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вказані норми Закону надають право суду вжити заходи щодо забезпечення позову на будь - якій стадії провадження у справі лише за відсутності гарантій з боку відповідача.

Судова колегія констатує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, грошові кошти які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є розірвання договору, стягнення боргу 293418,00грн., трьох відсотків річних у сумі 1639,93грн. та інфляційних витрат у сумі 318,19грн, 2953,76грн.- витрат по оплаті державного мита, 312грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення процесу. Враховуючи те, що відповідач недобросовісно заволодів коштами позивача та незважаючи на неодноразові письмові звернення позивача, ухиляється від повернення коштів, тому невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити, або зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого Господарського суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, колегія констатує, що вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, що належать ТОВ „ Триденна Агро” і розміщені на розрахункових рахунках в будь- яких банківських установах, в межах суми боргу 298655,88грн. відповідає природі позову та знаходиться у безпосередньому зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" в задоволенні апеляційної скарги.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2009 у справі №45/270 залишити без змін.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Каміа” про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд 28-А, код 25591321) і розміщені на розрахункових рахунках в будь - яких банківських установах в межах суми позову у розмірі 298655 (двісті дев’яносто вісім тисяч шістсот п’ятдесят п’ять гривень) 88 коп. Видати наказ.

          4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 45/270 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді