Постанова № 75282124, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1272/17 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О. Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (повний текст складено 29.03.2018) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, податковий, контролюючий орган), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у включенні до акта перевірки висновків про завищення інших операційних витрат за 2015 рік на суму 713 089,00 грн.

- визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо невнесення до акта перевірки висновків про необхідність зменшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік на 125 311,53 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 227348,02 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0003331401 від 13.07.2017;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Черкаській області прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 227348,02 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому Головне управління ДФС у Черкаській області просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29 червня 2017 року на підставі наказів Головного управління ДФС у Черкаській області від 12.05.2017 № 771, від 30.05.2017 № 917 та направлень на перевірку від 30.05.2017 № 897/23-00-14-0106, № 898/23-00-14-0106, № 899/23-00-14-0106, № 901/23-00-13-0424, від 06.06.2017 № 922/23-00-14-0106, № 923/23-00-14-0106 посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальність «КТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного в додатку 1 до акта перевірки.

Результати перевірки відображено в акті № 265/23-00-14-0107/32316860 від 29.06.2017 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім» з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 року з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України (далі - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення платником податків пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, п. 10 п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 80 823,00 грн., за І квартал 2016 року на суму 11177,00 грн., за ІІІ квартали 2016 року на суму 25 801,00 грн. та завищено за півріччя 2016 року на суму 93 828,00 грн., за 2016 рік на суму 97 694,00 грн., за І квартал 2017 року на суму 43423,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 № 0003331401 (форми «Р»), яким позивачеві зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21 209,00 грн.

Вважаючи дії та бездіяльність посадових осіб відповідача щодо включення чи не включення певних висновків до акта перевірки протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 № 0003331401 незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення, дії та бездіяльність відповідача відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Перевіряючи висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог адміністративного позову ТОВ «Катеринопільський Торговий Дім» про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення до акта перевірки певних висновків та незаконними дій по включення таких висновків, колегія суддів виходить з наступного.

При зверненні до суду позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Предметом спору в частині є оскарження дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із оформленням документів (акта перевірки).

Спірні правовідносини врегульовані главою 8 розділу II Податкового кодексу України.

Нормами кодексу визначено підстави і порядок проведення податкових перевірок, а так само порядок надання платниками податків документів для перевірки та порядок оформлення результатів відповідних перевірок.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платникам и податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

По своїй суті акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У разі незгоди платника податків з висновками акта, такий платник зобов'язанийпідписати такий акт перевірки із зауваженням, які він має право надати разом і підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац 4 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

Відповідно до викладеного, діяльність зі складання актів документальний перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Таким чином, оскаржувані дії податкового органу щодо складання актів перевірок вчиняються на виконання владних (управлінських) функцій, наданих суб'єкту владних повноважень згідно з вимогами податкового законодавства.

Такі дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків, а, отже не порушують прав.

У зв'язку з цим вимоги позивача про оскарження таких дій та бездіяльності задоволенню не підлягають.

Перевіряючи висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0003331401 від 13.07.2017, колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, п. 10 п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 у зв'язку з тим, що позивачем списано безнадійну дебіторську заборгованість в сумі 713 088,9 грн. без використання сформованого резерву сумнівних боргів у сумі 1074129 грн. При тому, що для списання безнадійної дебіторської заборгованості в сумі 713 088,9 грн. було достатньо сформованого ТОВ «Катеринопільський Торговий Дім» резерву сумнівних боргів, який склав 1 074 129 грн.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року за N 237 (далі за текстом - Положення).

За визначенням пункту 4 Положення "безнадійна дебіторська заборгованість" - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

Порядок коригування фінансового результату на різницю, що виникає при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено положеннями статті 139 Кодексу.

За правилами підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно вимоги підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до Положення, заборгованість, стосовно якої існує невпевненість щодо її погашення боржником, визнається підприємством сумнівним боргом.

Пунктами 7, 10, 11 Положення передбачено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Відтак, у бухгалтерському обліку операції з резервом сумнівних боргів обліковуються за рахунком 38 «Резерв сумнівних боргів», де ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення. За кредитом рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів. Лише за рахунок створеного резерву підлягає списанню безнадійна дебіторська заборгованість.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Катеринопільський Торговий Дім» сформував резерв сумнівних боргів на суму 1074129,00 грн та відніс зазначену суму до складу інших витрат операційної діяльності бухгалтерськими проведеннями Дт 944 - Кт 381 на суму 60652,36 та Дт 944 - Кт383 на суму 1013476,78 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що безнадійна дебіторська заборгованість у розмірі 713088,90 грн. не входить у резерв сумнівних боргів на суму 1074129,14 грн.

У зв'язку з цим висновок контролюючого органу про те, що позивачем списано безнадійну дебіторську заборгованість у сумі 713088,90 грн. без використання сформованого резерву сумнівних боргів у сумі 1074129,14 грн., якого було достатньо для списання безнадійної дебіторської заборгованості, є обґрунтованим.

Такі дії платника податків призвели до порушення п. 11 ПСБО-10, п. 20 ПСБО-16 та завищення інших операційних витрат за 2015 рік на суму 713088,90 грн, а тому винесене на цій підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості та скасуванню не підлягає.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДФС у Черкаській області прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 227348,02 грн., оскільки прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки платника податків є правом, а не обов'язком контролюючого органу та відноситься до внутрішньої компетенції такого органу, а суд не може перебирати на себе такі повноваження шляхом зобов'язання прийняти певне рішення.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім» залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2018