Ухвала суду № 75281905, 09.07.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2228/17

09 липня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з уч.заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Надвірна заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Долинське управління ПНП КРС, правонаступником якого є ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Долинанафтогаз", та Надвірнянський районний відділ ДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області, про відновлення втраченого судового провадження та видачу виконавчого листа,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження в частині видачі виконавчого листа у цивільній справі №2-206/1987 Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області за позовом ОСОБА_1 до Долинського управління ПНП КРС про поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 27.11.2017 року до участі у розгляді даної заяви залучено в якості заінтересованої особи Надвірнянський районний відділ ДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області.

В судовому засіданні ОСОБА_1 подану ним заяву підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що рішенням Надвірнянського народного суду Івано-Франківської області від 26.03.1987 року по справі № 2-206/1987, яке, як він стверджує, було винесено під головуванням судді Кочмар О.І., задоволено його позов до Долинського управління ПНП КРС про поновлення на посаді бурильника цеху №2. Під головуванням іншого судді, в т.ч. і судді Сабадаш Б.В., його позов про поновлення на роботі не розглядався. Однак по даній справі виконання рішення суду так і не відбулося по даний час. Він в 2016 році звертався до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, але в задоволенні його заяви було відмовлено. В ухвалі Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.11.2016 року зазначено, що матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що по справі виданий виконавчий лист, а якщо так, що такий оригінал виконавчого листа було втрачено і судове рішення не було виконане. На його звернення з цього приводу Надвірнянський районний суд повідомив 06.10.2017 року, що справа № 2-206/1987 року знищена, тому видати виконавчий лист неможливо. Просить відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 2-206/1987 року, яке було ухвалено під головуванням судді Кочмар О.І. в справі за його позовом до Долинського управління ПНП КРС про поновлення на посаді бурильника цеху №2 та видати виконавчий лист по справі.

В дане судове засідання представник ПАТ «Укрнафта» не з"явився з невідомих суду причин, по день та час судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином, жодних заяв з цього приводу не подавав, однак даючи пояснення в попередній судових засіданнях, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що Долинське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин (ПНП КРС), відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області № 538 від 03.06.1997 року перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Капітальний ремонт свердловин», яке ліквідовано 05.03.2008 року. Крім того, НГВУ «Долинанафтогаз» є структурним підрозділом ПАТ «Укрнафта» і ні Долинське УПНП КРС, ні ВАТ «Капітальний ремон свердловин» не входило до структури НГВУ «Долинанафтогаз» чи ПАТ «Укрнафта». Також не було жодного іншого правонаступника Долинського УПНП КРС чи ВАТ «Капітальний ремон свердловин».

Представник Надвірнянського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в судові засідання не з"явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду заяви повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать поштові розписки. Заяв про причини не явки чи розгляд даної заяви у його відсутності не подавав.

Суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 228, 229, 235 ЦПК України, які сторона вважає достатніми для обґрунтування і заперечення своїх вимог, та з'ясувавши фактичні обставини, прийшов до наступних висновків.

Дана заява була подана до суду в порядку визначеному ЦПК України станом на 15.12.2017 року, в зазначену судом дату набрали чинності зміни до ЦПК України та відповідно до перехідних положень п. 11 ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані із додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи зазначене положення, суд розглядає подані документи за нормами процесуального права, які діють після набрання чинності змінами до ЦПК.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Як зазначено в п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за правилами розділу ІХ ЦПК відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);

2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;

3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;

4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;

5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Згідно до ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відповідно до ч.2 ст. 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувались судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.

Предметом доказування у справах про відновлення втраченого судового провадження, як випливає зі змісту частини першої статті 405 ЦПК, є: 1) факт втрати судового провадження; 2) факт того, що судовий розгляд у втраченому провадженні було завершено (ухвалено рішення по суті справи або постановлено ухвалу про закриття провадження); 3) зміст втрачених документів матеріалів справи. Водночас слід враховувати, що за змістом частини другої згаданої статті заявник подає до суду документи, що збереглися у нього або у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Надвірнянського районного народного суду від 26 березня 1987 року було задоволено позов ОСОБА_1 та поновлено його на посаді бурильника цеху № 2 Долинського управління ПНП і КРС з виплатою 736 карбованців за вимушені прогули.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов"язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 217 ЦПК УРСР (чинній на час ухвалення судового рішення) визначено обов'язок суду допустити обов"язкове негайне виконання рішень в справах:.. 4) про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника.

Встановити, що дане рішення суду не було скеровано до примусового виконання після його ухвалення, не вдалося.

Також, судом встановлено, що Долинське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин (ПНП КРС), відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області № 538 від 03.06.1997 року перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Капітальний ремонт свердловин».

Відкрите акціонерне товариство «Капітальний ремонт свердловин» ліквідовано 05.03.2008 року, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

НГВУ «Долинанафтогаз» є структурним підрозділом ПАТ «Укрнафта», згідно копії виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Долинське УПНП КРС та ВАТ «Капітальний ремонт свердловин» не входило до структури НГВУ «Долинанафтогаз» або ПАТ «Укрнафта».

З історичної довідки про НГВУ «Долинанафтогаз» від 13.11.2017 року № 19А-3492 вбачається, що Долинське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин та Відкрите акціонерне товариство «Капітальний ремонт свердловин» не входили до структури НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» і НГВУ «Долинанафтогаз» не є їхнім правонаступником.

З метою здобуття документів, що були наявні в матеріалах знищеного провадження, судом було витребувано з архіву Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, Надвірнянського ОУПФУ Івано-Франківської області та Надвірнянського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області документи, що можуть стосуватись зазначеної цивільної справи.

Згідно довідки Надвірнянського районного суду від 04.06.2018 року вбачається, що справа № 2-206/1987 року за позовом ОСОБА_1 до Долинського управління ПНП КРС про поновлення на посаді знищена відповідно типового переліку відібрання на знищення документів, які не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення. Також відповідно до типового переліку термін зберігання виконавчих переведень становив 5 років, в зв"язку з цим виконавчі переведення не збереглися.

У листі Надвірнянського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області № 12.7-34/3468 від 29.05.2018 р. зазначено, що надати інформацію щодо відкриття виконавчого провадження, згідно рішення Надвірнянського районного суду від 26.03.1987 року № 2-206/1987 неможливо, оскільки станом на 1987 рік Державної виконавчої служби не існувало.

Відповідно до ч. 3 ст. 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Суд звертає увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання процедури виконання рішення, особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне отримання та подання виконавчого документа до Державної виконавчої служби. Проте заявник звернувся з даною заявою до суду більше, ніж через тридцять років після винесення рішення судом. Заявником не надано та судом не отримано підтверджуючих даних про те, чи по справі № 2-206/1987 видавався виконавчий лист або що оригінал такого виконавчого листа було втрачено.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 вказаного закону в редакції, яка діяла на час видачі виконавчих листів, строк для пред»явлення виконавчих листів до виконання становив три роки.

Судом виконано ряд процесуальних дій, направлених на збирання документів знищеного судового провадження, але вони позитивних результатів не дали.

Крім того в архіві суду наявний оригінал судового рішення від 26.03.1987 року, яке винесено під головуванням судді Сабадаш Б.Д. Інших даних про те, що Надвірнянським районнийм судом ухвалювалося рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі під головуванням судді Кочмар О.І., як на тому настоює сам заявник ОСОБА_1, згідно обліково-статистичних даних суду немає. Також жодних доказів цього не надано і самим заявником ОСОБА_1

Суд також звертає увагу на те, що заяву ОСОБА_1 подано після закінчення строку пред"явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 р. п.36), не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998 р., п.37).

За даних обставин відсутні правові підстави для відновлення втраченого цивільного провадження.

Враховуючи встановлені ч. 3 ст. 493 ЦПК України обмежені терміни розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження, відсутності достатніх документів та матеріалів, необхідних для відновлення втраченого судового провадження, суд приходить до висновку про неможливість відновлення втраченого судового провадження в частині, необхідній для вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа.

Керуючись ст.ст. 258-260,494 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-206/1987 Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області за позовом ОСОБА_1 до Долинського управління ПНП КРС про поновлення на роботі та видачу виконавчого листа - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2018 року.