Постанова № 75281849, 12.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3176/18 Справа № 199/2924/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання – Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року по справі за позовом прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Клуб», Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської міської ради», ОСОБА_5, про витребування майна, зустрічний позов ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс –Клуб», виробниче житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська , ОСОБА_5, про стягнення витрат на поліпшення майна, -

в с т а н о в и л а:

28 квітня 2017 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, треті особи: ТОВ «Ренесанс-Клуб», Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5, про витребування майна, де просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення, розташоване по вул. Донецьке шосе, 7 м. Дніпро, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна- 113428212101 загальною площею 40, 2 кв.м. (том 1 а.с.1-9).

25 жовтня 2018 року до суду звернувся ОСОБА_4 з зустрічною позовною заявою до Дніпровської міської ради, треті особи: ТОВ «Ренесанс-Клуб», виробниче житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, ОСОБА_5, про стягнення витрат на поліпшення майна, де просив стягнути з Дніпровської міської ради на свою користь вартість ремонтних робіт у розмірі 606448,00 грн. (том 1 а.с.225-226).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12 лютого 2018 року позов Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_4, треті особи: ТОВ «Ренесанс-Клуб», Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5 про витребування майна – задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення, розташоване по вул. Донецьке шосе, 7 м. Дніпро, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна- 113428212101 загальною площею 40, 2 кв.м; Стягнуто з ОСОБА_4 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 800, 0 грн. Зустрічний позов ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, треті особи: ТОВ «Ренесанс-Клуб», виробниче житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, ОСОБА_5, про стягнення витрат на поліпшення майна, залишено без задоволення (том 2 а.с. 153-157,166).

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 1600,0 грн. (том 2 а.с.173).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про витребування нежитлового приміщення – відмовити повністю. Зустрічний позов задовольнити повністю (том 2 а.с.178-191).

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, невірним застосуванням положень ч. 1, 2 ст. 388 ЦК України, а саме: наявністю волі позивача на відчуження спірного нерухомого майна, та як наслідок, неможливістю його витребування у відповідача як добросовісного набувача, пропуску прокурором та позивачем строку позовної давності.

В порядку ст. 360 ЦПК України, від прокуратури Дніпропетровської області, що діє в інтересах Дніпровської міської ради, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об’єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7 м. Дніпро, вартістю 76962,00 грн.

Спірне нежитлове приміщення перебувало на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (далі - ВРЖЕП АНД району), яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.09.1991.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів», яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 затверджено перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Факт належності об’єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08.07.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7, м. Дніпро (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна - 113428212101).

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

У подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об’єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема ВРЖЕП АНД району передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов’язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Разом з тим, 06.08.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району.

Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 ВРЖЕП АНД району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 у справі № 38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об’єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7 м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7, м. Дніпро, загальною площею 30,1 кв. м., оформлених протоколом № 2 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ».

На підставі протоколу № 2 проведення біржових торгів з купівлі - продажу нежитлового приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7, м. Дніпро, 27.07.2013 між ВРЖЕП АНД району та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС-КЛУБ» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7, м. Дніпро, загальною площею 30,1 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 5386, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об’єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого ОСОБА_6 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7, м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7, м. Дніпро, загальною площею 30,1 кв. м., оформлених протоколом № 2 від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5386 від 26.07.2013, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_8 та ТОВ «РЕНЕССАНС-КЛУБ» з відчуження нежитлового приміщення № 436, що розташоване за адресою: Донецьке шосе, 7, м. Дніпро, загальною площею 30,1 кв.м.

З урахуванням, положень ч. 4 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6637/2012 є такою, що набрала законної сили.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2013 року ОСОБА_4 придбано нежитлове приміщення № 436 за адресою: м. Дніпропетровськ, Донецьке шосе, буд. 7 загальною площею 30.1 кв.м., яке складається з позицій 1-5. згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна , укладеного з ТОВ «Ренесанс – Клуб». Дніпровська міська рада стороною договору купівлі-продажу не була, згоду на відчуження комунального майна не надавала.

У березні місяці 2014 року ОСОБА_4 було здійснено реконструкцію нежитлового приміщення № 436 під магазин, в результаті чого утворився об'єкт загальною площею 40,2 кв.м., а відповідно й збільшена площа об'єкту на 10,1 кв.м. Крім того, 12.05.2014 року зазначені зміни були зареєстровані та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 21494339, що підтверджується договором підряду, актом приймання виконаних робіт та висновком експертного будівельно-технічного дослідження вих №4802/4803-17 від 15.12.2017 року, складений станом на 23.10.2017 року, відповідно до якого сума, на яку збільшилась вартість спірного майна складає 606 448,00 грн.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього. Враховуючи, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника, наявні підстави для повернення вказаного майна шляхом його витребування від добросовісних набувачів.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись нормами Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду державного та комунального майна», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Цивільного кодексу України та Наказами Фонду Державного майна України від 03.10.2006 № 1523 «Про затвердження Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна» та від 27.02.2004 №377 «Щодо затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід’ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації», згідно яких встановлено порядок надання згоди та проведення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна комунальної форми власності. Оскільки зустрічний позивач не укладав з Дніпровською міською радою договір оренди спірного нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпра, доказів про те, що Дніпровська міська рада надавала згоду на здійснення цих поліпшень суду надано не було та зустрічний позов залишили без задоволення.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Верховний Суд України в постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, зазначено на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Так, розглядаючи питання щодо застосування до спірних правовідносин ст.. 1 Першого Протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, що є джерелом права в Україні, колегія суддів приймає до уваги те, що предметом безпосереднього регулювання ст.. 1 Першого Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Оцінюючи можливість захисту права особи за ст.. 1 Першого Протоколу до Конвенції ЄСПЛ, суд загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв’язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «ОСОБА_7 проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6637/2012, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6637/2012 визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району ДМР арбітражного керуючого ОСОБА_6 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, серед іншого, спірного об'єкта нерухомого майна.

Визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу спірного нерухомого майна, та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5386 від 26.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_8 та ТОВ «Ренессанс-Клуб» з відчуження нежитлового приміщення за вказаною адресою.

З урахуванням того, що у справі № 38/5005/6637/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження спірного нерухомого майна, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом першої інстанції під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлювалися та не доводилися знову з огляду на приписи ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, обставини, на які посилається в своїй апеляції відповідач, зокрема, щодо правомірності включення арбітражним керуючим ОСОБА_9 спірного нерухомого майна до ліквідаційної маси та його подальшого продажу, вже встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6637/2012, а тому відсутні підстави для повторного дослідження вказаних обставин в рамках справи цієї справи.

Щодо посилання в апеляційній скарзі про наявність волі позивача на продаж спірного нерухомого майна, оскільки рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна від ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району ДМР до КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР не виконано, що підтверджує володіння майном з боку ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району ДМР, а також спірне майно відображено в ліквідаційному балансі ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, який затверджено Дніпропетровською міською радою та знаходилось під арештом та в податковій заставі, що унеможливлювало виконання рішення органу місцевого самоврядування про передачу майна, що на думку апелянта, виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 388 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Частинами 5, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності; об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Відповідно до ст. 22 - 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до внесення змін 19.01.2013) у випадках, передбачених законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру; з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Статтею 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до внесення змін 19.01.2013) передбачено передачу певного майна боржника в комунальну власність місцевої громади.

Отже, законодавством про банкрутство не встановлюється порядок реалізації майна боржника виключно шляхом його продажу та не виключається можливість передачі майна боржника, в тому числі комунального підприємства, за наявності відповідного рішення місцевої ради, на баланс іншого комунального підприємства, зокрема, за рішенням суду про зобов'язання вчинити такі дії.

Також, постанову суду першої інстанції про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, оскільки даним судовим актом вводиться особлива процедура банкрутства боржника, а сама реалізація майна боржника або передача майна, яке перебувало у нього на праві власності чи повного господарського відання, здійснюється з урахуванням положень законодавства, що регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника, визначених спеціальними законами щодо різних категорій боржників.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги преюдиційність фактів, встановлених у справі № 38/5005/6637/2012 та дійшов висновків про те, що спірне комунальне майно вибуло з власності територіальної громади міста Дніпропетровська поза волею громади, інтереси якої представляє Дніпровська міська рада, іншим шляхом (шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень).

Отже, на момент відчуження спірного нерухомого майна за договором купівлі-продажу, нерухоме майно необґрунтовано обліковувалось на балансі комунального підприємства, отже воля ліквідатора вказаного підприємства не може розглядатись як воля власника майна щодо його відчуження.

Доводи апеляційної скарги про необхідність власного дослідження у даній справі обставин відчуження спірного майна ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району в ході ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна № 16/9 від 02.03.2011 та скасування їх тільки в ході провадження у справі про банкрутство, що на думку скаржника перешкоджало ліквідатору вчинити дії з передачі комунального майна третій особі (Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська), є необґрунтованими як такі, що суперечать ст. 82 ЦПК України про преюдиційність судових рішень та виходять за межі предмету спору у даній справі.

Також є помилковими доводи скаржника про те, що в ході провадження у справі про банкрутство припиняються повноваження Дніпропетровської міської ради, як власника майна боржника та органу управління майном територіальної громади, відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до внесення змін 19.01.2013), оскільки в даному випадку провадження у справі про банкрутство здійснювалося щодо комунального підприємства, якому орган місцевої влади передав частину майна територіальної громади в господарське відання, та правовий статус такого майна повинен визначатися з врахуванням норм законодавства про місцеве самоврядування, які є спеціальними та підлягають переважному застосуванню.

Крім того, є безпідставними доводи апеляційної скарги про правомірність дій ліквідатора щодо включення спірного майна до ліквідаційної маси боржника, що, начебто, підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 у справі № 38/5005/6637/2012, якою відмовлено в задоволенні скарги КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР на дії ліквідатора.

Разом з тим, розгляд скарги КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР на дії ліквідатора у цій справі відбувався господарським судом за участю іншого суб'єктного складу, вказана скарга мала інше обґрунтування, ніж скарга подана прокуратурою Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської міської ради. До того ж, заява прокуратури Дніпропетровської області містила також доводи щодо невідповідності вимогам законодавства дій арбітражного керуючого, що стосуються реалізації майна на відкритих біржових торгах та визнання недійсними результатів торгів і договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, мотивація ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 не має в даному випадку преюдиціального значення для правовідносин, що склалися та не є перешкодою для витребування спірного нерухомого майна.

З приводу доводів скаржника щодо незастосування судом першої інстанції строків позовної давності, необхідно зазначити наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (стаття 344 ЦК України), а тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16 (справа № 916/2129/15) та постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 904/10338/16.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо зустрічних позовних вимог.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції зазначив лише, що позивач не укладав з Дніпровською міською радою договір оренди спірного нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпра, а також посилався на відсутність доказів про те, що Дніпровська міська рада надавала згоду на здійснення цих поліпшень, зазначивши лише Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду державного та комунального майна», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Цивільного кодексу України та Наказами Фонду Державного майна України від 03.10.2006 № 1523 «Про затвердження Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна» та від 27.02.2004 №377 «Щодо затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід’ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації», без конкретних посилань.

Згідно Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нежитлового приміщення № 436, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Донецьке шосе, будинок 7, приміщення 436 є ОСОБА_4.

21 листопада 2013 року укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

В 2014 році ТОВ «Інститутом проектування та експертизи будівництва» було розроблено Робочий проект «Реконструкція нежитлового приміщення під магазин за адресою: Донецьке шосе 7 прим. 436 в м. Дніпропетровську.

01 березня 2014 року укладено договір між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 по проведенню робіт з реконструкції нежитлового приміщення під магазин.

05 березня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області була зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт «Реконструкцію нежитлового приміщення під магазин…»

11 березня 2014 року був складений Акт прийому-передачі наданих робіт (послуг) між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 по виконанню робіт з Реконструкції нежитлового приміщення під магазин за адресою: Донецьке шосе 7 прим. 436 в м. Дніпропетровськ відповідно до договору від 01 березня 2014 року та Акт приймання виконаних будівельних робіт від 11 березня 2014 року на суму 182375, 65 грн.

31 травня 2014 року був складений Акт прийому-передачі наданих робіт (послуг) між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 по виконанню робіт (послуг) з Реконструкції нежитлового приміщення під магазин за адресою: Донецьке шосе 7 прим. 436 в м. Дніпропетровськ відповідно до договору від 01 березня 2014 року та Акт приймання виконавчих будівельних робіт від 31 травня 2014 року на суму 417816, 38 грн.

31 березня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було зареєстровано Декларацію за № ДП143140900053 про готовність об’єкту до експлуатації «Реконструкція нежитлового приміщення під магазин за адресою: Донецьке шосе 7 прим. 436 в м. Дніпропетровську.

12 травня 2014 року ОСОБА_4 отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно – нежитлове приміщення № 436 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпрпоетровськ, Донецьке шосе, буд. 7 прим. 435 загальною площею 40.2 кв.м.

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

На час проведення поліпшень власником спірного майна був Позивач за зустрічним позовом.

У зв’язку з чим є не обгрунтованими посилання суду першої інстанції на Наказами Фонду Державного майна України від 03.10.2006 № 1523 «Про затвердження Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна» та від 27.02.2004 №377 «Щодо затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід’ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації».

Відповідно до ч.3 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Згідно із ч.4 ст. 390 ЦК України якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Отже, частина третя зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання.

Разом з тим положення ч.4 ст. 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення.

Застосування зазначених норм матеріального права суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна.

На відміну від норми ч.3 ст. 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

23 жовтня 2017 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз судовим експертом ОСОБА_11 складено висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №4802/4803-17, згідно якого, поліпшення, здійсненні ОСОБА_4 з моменту придбання (21 листопада 2013 року) нежитлового приміщення №436 по вул. Донецьке шосе № 7 в м. Дніпро не можуть бути відокремлені без завдання шкоди майну. Вартість нежитлового приміщення №436 по вул. Донецьке шосе № 7 в м. Дніпро в результаті поліпшень здійснених ОСОБА_4 збільшилась на 606548, 00 грн. ( том 2 а.с.2-28)

Оскільки ОСОБА_4, здійснені невід’ємні поліпшення, у подальшому приміщення витребувано з його володіння на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, то позивач за зустрічним позовом в силу ч. 4 ст. 390 ЦК України має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість квартири.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказані вимоги закону не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Клуб», виробниче житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, ОСОБА_5, про стягнення витрат на поліпшення майна – підлягає задоволенню.

З Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26510514, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) підлягає стягненню 606448,00 (шістсот шість тисяч чотириста сорок вісім гривень) витрат на поліпшення майна.

Також з Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26510514, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) підлягає стягненню судовий збір 15162, 20 (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят дві гривні 20 копійок).

Відповідно до ст. ч.1, 13 ЦПК України, колегія суддів змінює розподіл судових витрат, відповідно до пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс –Клуб», виробниче житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, ОСОБА_5, про стягнення витрат на поліпшення майна та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Клуб», виробниче житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, ОСОБА_5, про стягнення витрат на поліпшення майна – задовольнити.

Стягнути з Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26510514, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) 606448,00 (шістсот шість тисяч чотириста сорок вісім гривень) витрат на поліпшення майна.

Стягнути з Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26510514, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір 15162, 20 (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят дві гривні 20 копійок).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: