Постанова № 75281141, 11.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2018 рокусправа № 811/1009/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Круговий О.О.

судді: Шлай А.В. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №811/1009/18 (суддя суду першої інстанції ОСОБА_1П.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

29 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 15.02.2018 року №3-631/0-1009/0/17 – 18 щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення (державна власність) на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства, зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за межами населеного пункту Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач листом від 15.02.2018 року повідомив про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Позивач наголошує, що зазначені дії відповідача є протиправними, оскільки суперечать нормам Земельного кодексу України, а тому просив суд зобов’язати відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 15.02.2018 року №3-631/0-1009/0/17 – 18 щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення (державна власність) на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства, зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за межами населеного пункту Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наявність тільки звернення до органу, що здійснює розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів, не означає автоматичне задоволення такого клопотання. В одному випадку орган державної влади на законних підставах має право відмовити заявнику у задоволенні такого клопотання. Відповідач зазначає, що Головне управління за результатами розгляду клопотання позивача правомірно надало відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу у відведенні у власність земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 29.01.2018 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.8).

До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено розташування бажаного місця земельної ділянки; копія паспорта громадянина та ідентифікаційного коду (а.с.11,12-14,15).

Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області листом від 15.02.2018 року №З-631/0-1009/0/17-18 фактично відмовлено позивачеві та проінформовано позивача про наявність переліку пропонованих для відведення земельних ділянок (а.с.10).

Позивач не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про надання дозволу в розробці проекту землеустрою.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до ст. 122 ЗК України, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма містить вичерпний перелік підстав для надання відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказаний перелік не підлягає розширеному тлумаченню при його застосуванні.

Тобто, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства не закріплено за суб'єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного обгрунтваного рішення за результатом розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надаючи позивачу лист №З-631/0-1009/0/17-18 відповідач фактично виходив з того, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність не міститься в затвердженому відповідачем переліку земель, однак, факт відсутності земельної ділянки у затвердженому переліку не може свідчити про невідповідність місця розташування земельної ділянки площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення (державна власність) на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Таким чином, відповідачем при виданні листа №З-631/0-1009/0/17-18 допущено бездіяльність щодо належного розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" (пункти 70-71), підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У зв'язку з зазначеним, з урахуванням того, що відповідачем фактично не було здійснено належний розгляд заяви позивача та не надано рішення, яке відповідало критеріям встановленим Законом, суд вважає, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права - зобов'язання відповідача розглянути відповідну заяву позивача по суті з наданням обґрунтованої відповіді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №820/5454/17.

Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції, у зв’язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково та скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області - задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №811/1009/18 – скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за межами населеного пункту Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та прийняти в цій частині нову постанову.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути клопотання про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за межами населеного пункту Грузьківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та прийняти рішення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №811/1009/18 в частині розподілу судових витрат - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 липня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 12 липня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук