Постанова № 75280984, 10.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/7927/15-ц 22-ц/774/171/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 214/7927/15

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль»,

відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2017 року, яке ухвалене суддею Мазуренком В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області об 11 годині 16 хвилин та повне судове рішення складено 31 липня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» (надалі – ПАТ «ОСОБА_2 Аваль») про захист прав споживачів та, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати кредитний договір № S014/03-03/131 від 06.03.2008 року, який укладено між ОСОБА_1 та ВАТ "ОСОБА_2 Аваль", правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», на підставі Генеральної кредитної угоди № S014/03-03/130 від 05.03.2008 року – недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що кредитний договір не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та містить несправедливі умови, які призвели до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища ОСОБА_1 При цьому, валютою кредитного договору неправомірно, за відсутності відповідних дозвільних документів Національного Банку України, визначено не національну валюту України, а долари США.

У червні 2016 року ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 05.03.2008 року між ВАТ "ОСОБА_2 Аваль", правонаступником якого ПАТ "ОСОБА_2 Аваль", та ОСОБА_1 укладено Генеральну кредитну угоду № S014/03-03/130 відповідно до якої відповідачу встановлено загальний розмір позичкової заборгованості у сумі 120 000,00 доларів США строком дії угоди 120 місяців. Відповідно до п. 2.3. Генеральної кредитної угоди № S014/03-03/130 від 05.03.2008 року всі позики, як і відсотки по них, повинні сплачуватися у тій самій валюті, в якій їх було надано. На підставі вказаної угоди, 06.03.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № S014/03-03/131 відповідно до якого ОСОБА_2 зобов’язався надати позичальнику кредит у розмірі 120 000,00 доларів США зі сплатою 13,25 % річних строком до 28.02.2018 року та з погашенням відповідно до графіка повернення кредиту. В забезпечення належного виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором від 17 серпня 2012 року, між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 12/С04-115-1/308, відповідно до якого Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання забезпечених зобов’язань, які випливають з умов кредитного договору № S 014/03-03/131 від 06.03.2008 року на основі Генеральної кредитної угоди № S 014/03-03/130 від 05.03.2008 р., включаючи сплату кредиту, нарахованих процентів та неустойки.

Відповідачі порушили свої зобов'язання перед позивачем, через що виникла заборгованість за кредитом в сумі 38 01, 51 доларів США, заборгованість за процентами у розмірі 2 125,00 доларів США, пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 9 515,11 грн., яку ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" просив стягнути з позичальника ОСОБА_1, а також просив стягнути зазначену суму боргу та судові витрати солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_5

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та частково задоволено зустрічні позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_2 Аваль».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом у сумі 38011,51 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 2125,00 доларів США, пеня за прострочення сплати процентів – 9515,11 грн.

В іншій частині зустрічних позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 14078,23 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» просить змінити рішення суду та задовольнити його позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування судом норм матеріального права. Так, суд не взяв до уваги, що письмова вимога до поручителя була направлена 17 листопада 2015 року, а не в жовтні 2015 року, як зазначено в рішенні суду, оскільки, боржник частково виконував свої зобов’язання згідно Графіку платежу по 27.08.2015 року включно, у зв’язку з чим ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» 15.11.2015 року змінив термін виконання договору та повідомив про це боржника і поручителя. 24 грудня 2015 року, тобто в межах дії поруки, до канцелярії Саксаганського суду м.Кривого Рогу було подано позов ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя, однак при передачі справи до Інгулецького суду м.Кривого Рогу ця заява не була приєднана до матеріалів справи, у зв’язку з чим ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» надав нову зустрічну позовну заяву.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_6.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_6.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржено, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, оскільки, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» - ОСОБА_7, яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» є правонаступником ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» (т. 1 а.с.54-55).

05.03.2008 року між ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" та ОСОБА_1 укладено Генеральну кредитну угоду № S014/03-03/130, відповідно до якої відповідачу встановлено загальний розмір позичкової заборгованості у сумі 120 000,00 доларів США строком дії Угоди 120 місяців (т. 1 а.с.124-125), на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування (п.2.1 Генеральної кредитної угоди). Всі позики, як і відсотки по них, повинні сплачуватися у тій самій валюті, в якій їх було надано (п.2.3 Генеральної угоди).

В рамках Генеральної кредитної угоди, 06.03.2008 року між ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № S014/03-03/131, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов’язався надати Позичальнику кредит у розмірі 120 000,00 доларів США зі сплатою 13,25 % річних строком до 28.02.2018 року та з погашенням відповідно до Графіка повернення кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору (а.с.126-132). Усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватися Позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах, встановлених цим договором (п.1.11.1 Кредитного договору).

06.03.2008 року ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 120 000,00 доларів США (т. 1 а.с.133-134).

В забезпечення виконання умов Кредитного договору № S014/03-03/131 від 06.03.2008 року на основі Генеральної кредитної угоди № S 014/03-03/130 від 05.03.2008 року, між ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" та ОСОБА_1, ОСОБА_5 укладений Договір іпотеки № S 014/03-03/130/1 від 05.03.2008 року, відповідно до якого передано в іпотеку нежитлове приміщення після реконструкції квартир за адресою: м.Кривий Ріг, пр.Перемоги, 25 прим.81, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності (т. 1 а.с.74-77).

30.09.2008 року між ВАТ "ОСОБА_2 Аваль" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду S 014/03-03/131/1, до якої було внесено предмет застави - транспортний засіб Фольксваген70 та зазначено поручителя ОСОБА_5 та якою було досягнуто згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) Кредиту, визначених Кредитним договором №S014/03-03/131 від 06 березня 2008 року на основі Генеральної кредитної угоди №S014/03-03/130 від 05.03.2008р. Наявна згода ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на зміну умов кредитного договору (т. 1 а.с.135-136).

17.08.2012 року між ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №014/03-03/131/2, якою було зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті суми (розміру) кредиту та змінено строк його сплати (т. 1 а.с.139-140, 141-142).

В забезпечення належного виконання зобов’язань ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором, 17.08.2012 року між ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 12/С04-115-1/308, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з ОСОБА_1 за виконання забезпечених зобов’язань, які випливають з умов кредитного договору № S 014/03-03/131 від 06.03.2008 року на основі Генеральної кредитної угоди № S 014/03-03/130 від 05.03.2008 р., включаючи сплату кредиту, нарахованих процентів та неустойки (т. 1 а.с.143-147).

Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 не в повному обсязі здійснював виплату кредитних коштів з лютого 2014 року (т. 1 а.с.150-152), через що виникла заборгованість.

17.11.2015 ролку ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" було направлено на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повідомлення-вимогу про виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором (т. 1 а.с.148), однак заборгованість погашена не була.

Станом на 21.12.2015 року у ОСОБА_1 за кредитним договором наявна заборгованість у наступному розмірі: заборгованість за кредитом - 38 011,51 доларів США, заборгованість по процентам - 2 125,00 доларів США, пеню за просторочення сплати процентів - 9 515,11 гривень (т. 1 а.с.150-152).

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»та стягуючи з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 38011,51 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 2125,00 доларів США, пеня за прострочення сплати процентів – 9515,11 грн., суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов’язання за укладеним кредитним договором позичальником в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, та наявність у зв’язку з цим у позивача права вимагати від позичальника повернення заборгованості за кредитним договором.

Колегією суддів перевірено розмір заборгованості за кредитним договором та з’ясовано, що він визначений позивачем у відповідності із умовами Генеральною кредитною угодою № S014/03-03/130 від 05.03.2008 року, який підписано сторонами та який є чинним.

Спір виник з приводу стягнення заборгованості за кредитом з поручителя ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» в частині вимог до поручителя ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що Договір поруки № 12/110-40/130/2 від 29.09.2009 року вважається таким, що втратив чинність, оскільки після направлення 17.11.2015 року вимоги про погашення заборгованості у повному обсязі, кредитор змінив строк виконання зобов’язань, однак ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» протягом шести місяців не звернувся з вимогою до поручителя, а тому відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука є припиненою.

Разом з тим, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителя ОСОБА_5 ухвалено з неповним з’ясуванням обставин справи.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов’язання – кредитного договору – характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст. 553,554 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору поруки, порука діє до повного виконання забезпечених зобов’язань (т. 1 а.с. 146-147).

Оскільки, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 7.2.) про його дію до повного виконання забезпечених зобов’язань не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що порука припиняється після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення ч.4 ст. 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні ч.4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців (або протягом строку встановленому у договорі поруки, тобто протягом одного року) від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов’язання має бути пред’явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред’явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Саме такі правові позиції висловлені в постановах Верховного Суду України від від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14, від 15 вересня 2016 року у справі №6-223цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, пред’явивши 17 листопада 2015року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені (т. 1 а.с. 148), кредитор, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту (тридцять днів).

Позовна заява ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про стягнення заборгованості за кредитом солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_5 подана до суду першої інстанції 24 грудня 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку дії поруки ОСОБА_5 за Договором поруки № 12/110-40/130/2 від 29.09.2009 року, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегією суддів враховано ту обставину, що зустрічна позовна заява ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про стягнення заборгованості за кредитом солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_5 судом першої інстанції взагалі не розглядалася, у зв’язку з тим, що цей позов, після його реєстрації канцелярією Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу та передачі Головуючому судді (в провадженні якого на той час перебувала дана цивільна справа), до матеріалів цивільної справи не приєднувався, судом не розглядався та до Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу не передавався.

Однак, неналежна організація судового процесу Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу не повинна призводити до порушення права особи на вільний доступ до правосуддя, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт звернення до суду з позовом до поручителя ОСОБА_5 24 грудня 2015 року, а не в 2016 році, як зазначив Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу в оскаржуваному рішенні суду.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що неповне з’ясування обставин справи Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу було допущено виключно через недбалість Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу, що було встановлено лише після надходження справи до суду апеляційної інстанції та здійснення відповідної перевірки на запит Апеляційного суду Дніпропетровської області, в межах перевірки доводів апеляційної скарги позивача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів скасовує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про стягнення заборгованості за кредитом солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_5 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та ухвалює нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 14 078,23 грн. в рівних частинах, тобто по 7 039,12 грн. з кожного, а також судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 15 486,05 грн. в рівних частинах, тобто по 7 743,03 грн. з кожного, що відповідає розміру, визначеному пп. 2 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» – задовольнити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» заборгованість за кредитним договором №S014/03-03/131 від 06.03.2008 року на основі Генеральної кредитної угоди № S014/03-03/130 від 05.03.2008 року станом на 21 грудня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом у сумі 38011,51 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 2125,00 доларів США, пеня за прострочення сплати процентів – 9515,11 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 14 078,23 грн. в рівних частинах, тобто по 7 039,12 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 15 486,05 грн. в рівних частинах, тобто по 7 743,03 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: