Постанова № 75280309, 14.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3415/18А Справа № 185/9267/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Макарова М.О., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до ОСОБА_2 з позовом, про стягнення з нього на погашення заборгованості за кредитним договором від 14.03.2008р. станом на 26.08.2014р. у сумі 23032грн.42коп., у тому числі, 16597грн.45коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4862грн. заборгованості по комісії та пені, 500грн. та 1072грн.97коп. штрафу.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.02.2018р. позов банку задоволено частково, на його користь з ОСОБА_2 стягнуто на погашення заборгованості за кредитним договором від 14.03.2008р. 21457грн.19коп., з яких 16595грн.19коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4862грн.заборгованості по комісії та 243грн.60коп. на повернення судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилався на необґрунтованість задоволення судом першої інстанції позову банку, не врахування судом припинення зобов’язання у зв’язку з його виконанням та спливу строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення за такими підставами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову банку, суд першої інстанції посилався на порушення відповідачем зобов’язань по поверненню кредиту та існування заборгованості станом на 26.08.2014р.

Вказані висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

14.03.2008р. між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №б/н, який складався із заяви останнього про приєднання, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. За умовами договору ОСОБА_4 отримав кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів у розмірі 3400 грн. та сплатою 24% за користування кредитними коштами на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.11-17).

11.12.2008р. Павлоградським міськрайонним судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «ПРИВАТБАНК» 4377грн.24коп. заборгованості за кредитним договором. Судовий наказ набрав законної сили 05.01.2009р. (а.с.6).

Згідно квитанції від 30.12.2011р. ОСОБА_4 сплатив на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 4420грн. (а.с.53). На підставі вказаної квитанції у зв’язку з повним погашенням ОСОБА_2 суми боргу у сумі 4417грн.74коп. постановою відділу виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області від 14.02.2012р. закінчено виконавче провадження за судовим наказом (а.с. 54).

За наданим до вказаного позову розрахунком ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором станом на 26.08.2014р. обліковується заборгованість ОСОБА_2 у сумі 23032грн.42коп., у тому числі, 16597грн.45коп. заборгованості по відсотками за користування кредитом, 4862грн.заборгованості по пені та комісії, 500грн. та 1072грн.97коп.штрафів (а.с.7-10).

Відповідно до вимог ч.1 ст.598 ЦК України зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Зокрема, згідно ч.1 ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до вимог ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Враховуючи наведені вимоги закону, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Оскільки фактичне виконання зобов’язання по поверненню кредитних коштів на підставі судового наказу відбулося 30.12.2011р., з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню 6558грн.69коп. відсотків за період з 05.01.2009р. по 29.12.2011р.

У період розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.195-198). Однак у зв’язку з тим, що фактичне виконання судового наказу відбулося 30.12.2011р., передбачений ст.257 ЦК України трирічний строк при зверненні банку до суду 24.09.2014р. не збіг. У зв’язку з цим позовна давність за заявою відповідача не застосовується.

Позовні вимоги банку про стягнення відсотків за інший, ніж наведений вище період, задволенню не підлягають. Зокрема, наведений банком розрахунок заборгованості за відсотками станом на 26.08.2014р. не відповідає ні вимогам закону, ні фактичним обставинам справи, згідно яких кредитні кошти ОСОБА_2 повернуті банку 30.12.2011р. у результаті судового наказу. Підстав для стягнення комісії та штрафу також не вбачається. Відповідно до вимог п.5.5.1. Умов та Правил надання банківських послуг за несвоєчасне виконання боргових зобов’язань сплачуються відсотки за підвищеною ставкою або додаткову комісію. За п.8.6. Умов та Правил при порушенні строку платежів сплачуються штрафні суми. Оскільки нарахована за розрахунком банку та присуджена за вказаний вище період сума відсотків включає також штрафну суму відсотків за підвищеною ставкою, стягнення комісії та штрафу за те ж саме порушення фактично є подвійною відповідальністю, яка виключається діючим законодавством.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підстав п.3,4 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову банку та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до вимог ч.1,2,13 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути на повернення судових витрат на сплату судового збору у сумі 803грн.88коп. (а.с.1,98,134).

Керуючись ст.ст.367,374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року скасувати.

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» 6558грн. відсотків та 803грн.88коп. на повернення судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Судді : Пономарь З.М. Макаров М.О. Петешенкова М.Ю.