Ухвала суду № 75280080, 13.07.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6227/14

№ 2-з/183/109/18

У Х В А Л А

13 липня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3,

встановив:

в провадженні суду перебуває цивільна справи, предметом якої є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим приміщенням шляхом виселення, вселення, зобов’язання повернення земельних ділянок та житлового приміщення в технічному стані, який існував до порушення, відшкодування збитків та стягнення доходів від користування нерухомістю та моральної шкоди.

11 липня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, отримана головуючим суддею 13 липня 2018 року згідно якої позивач просить забезпечити його позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням ВП№43693707 на підставі виконавчого листа №201/7757/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в сумі 80930,00 гривень

Заяву обґрунтовано тим, що відповідно виконавчого провадження ВП №43693707 від 17 червня 2014 року по виконавчому листу №201//7757/13-ц, виданому Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 80930 гривень шляхом помісячного стягнення 20% пенсії за віком. Вказує, що стягнення по виконавчому листу №201/7757/13-ц є незаконним, а тому оскаржується в судовому порядку в суд касаційної інстанції. Справу №201/7757/13-ц в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська за місцем проживання відповідача розглянуто після винесення рішення Апеляційним судом Дніпропетровської області від 17 квітня 2013 року, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності відмовлено та зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на домоволодіння і земельні ділянки, площею 04932 га по вулиці Чкалова №10 в селі Миколаївка Новомосковського району. В 2013 році в порушення вимог ст.114 ЦПК України справу розглянув не Новомосковський міськрайонний суд, а Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а тому заявник вказує, що просить суд забезпечити його позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №201/7757/13-ц. Зазначає, що виконавче провадження на даний час триває, він оскаржує у судовому порядку виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП№43693707 від 17 червня 2014 року, а стягнення по його позову незаконно отриманого доходу ОСОБА_2 грошових коштів 191992 гривні у разі задоволення позову може ускладнити або унеможливити його повернення. Як на підстави для задоволення заяви вказує на те, що ОСОБА_2І не виконав рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2013 року у термін, який є більшим від 5 років та відповідно до листа начальника газового господарства Новомосковська не тільки не повернув домоволодіння у стані, яке існувало до порушення, а ще здійснив дії по привласненню належного позивачу майна та псування домоволодіння, на що вказує наявність кримінальних проваджень.

Заява, у відповідності до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, розглянута без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову суд доходить таких висновків.

Відповідно до чч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини

Згідно з п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як наведено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України, перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Як зазначено заявником в поданій заяві, стягнення грошових коштів в розмірі 80930 гривень у виконавчому провадженні ВП№43693707 здійснюється на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та на підставі якого видано виконавчий лист. Внаслідок чого забезпечення позову шляхом покладення заборони стягнення грошових коштів у іншій справі, ніж у тій, в якій здійснюється стягнення буде фактичним зупиненням виконання судового рішення, що набрало законної сили. Внаслідок чого захід забезпечення позову, обраний відповідачем не є співмірним позовним вимогам.

Посилання на відсутність підстав для виконання судового рішення іншого суду, оскарження виконавчого провадження, незаконність стягнення за виконавчим документом не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у справі, що розглядається.

Крім того, позивачем не надано належні та допустимі докази того, що не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді припинення стягнення з нього грошових коштів на підставі виконавчого документу в іншій справі призведе до неможливості виконання можливого рішення суду у даній справі.

Внаслідок викладеного наявні підстав для відмови в задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 13 липня 2018 року.

Суддя Г.Є. Майна