Рішення № 75279988, 03.07.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1444/18

2/215/1128/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Конопліної С.І.,

представників: позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/1444/18 за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2018 р. адвокат ОСОБА_1 – представник позивача ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, в зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків, в обґрунтування якої вказує, що позивач працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 27 років 11 місяців. Внаслідок виконуваної роботи на підприємстві із несприятливими умовами праці, отримав 2 професійні хвороби, а саме: 1) вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з помірно вираженим церебрально-периферичним ангіодистоничним синдромом, ускладненим дисциркуляторною енцефалопатією з вестибуло-мозочковою дисфункцією, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з полірадикулопатією попереково-крижовою L4, L5 та шийною С5, С6, С7, з вираженими порушеннями на кистях, у поєднання з вираженими статико-динамічними порушеннями, м’язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ступеня), деформуючого артрозу, поєднані з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня), стійкий больовий синдром; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). Група «А». Легенева недостатність першого ступеня. Висновком МСЕК від 27.02.2018 р. позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65% та 3 група інвалідності з 19.02.2018 р. безстроково. Внаслідок отримання професійних захворювань позивач не має змоги вести звичайне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки. Просить стягнути на його користь з відповідача 148920 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.

Ухвалою суду від 26.04.2018 р. прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 24.05.2018 р..

Відповідач 23.05.2018 р. надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю явки своїх представників у судове засідання (вх. №7452 від 23.05.2018 р.).

У зв’язку з зайнятістю судді в іншому провадженні, розгляд справи 24.05.2018 р. не відбувся.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що чинним законодавством не встановлено прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах. Крім того, тривалість роботи позивача у шкідливих умовах праці збільшує рівень професійного ризику та залежить лише від нього самого, тому існує причинно-наслідковий зв’язок між діями самого потерпілого, що мають вираз у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, і виникненням у нього професійного ушкодження здоров’я, а не тільки діями роботодавця, який маючи необхідні дозволи на здійснення небезпечних робіт, не має можливості усунути шкідливі виробничі чинники з незалежних від нього причин. Також наявність моральних страждань позивача не може доводитись ні актом розслідування хронічного професійного захворювання, ні довідками МСЕК та виписними епікрізами, оскільки акт підтверджує виникнення у позивача професійних захворювань та його причини і не встановлює конкретних осіб, відповідальних за виникнення у позивача професійних захворювань, а в медичних документах не йдеться про розлади здоров’я, пов’язані з психологічним станом позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2018 р. підтримала позовні вимоги у заявленому розмірі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві та вказує про недоведеність позивачем як наявності моральної шкоди, так і заявленого до стягнення її розміру, який не відповідає критеріям розумності і справедливості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_3 відповідно до записів у його трудовій книжці працював у ПрАТ «Північний ГЗК» з 16.01.1990 р. по 26.02.2018 р. за спеціальністю машиніст бульдозера з повним робочим днем у кар’єрі Першотравневого кар’єру ПрАТ «Північний ГЗК» з правом пільгового пенсійного забезпечення. 27.02.2018 р. позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 19-24).

Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, наданої Головним управлінням держпраці у Дніпропетровській області вих. №307/4.6-7 від 09.08.2017 р. умови праці ОСОБА_3 за період роботи з 16.01.1990 р. по даний час – машиністом бульдозера гірничотранспортного цеху №1 (Першотравневого кар’єру) ПрАТ «ПІВНГЗК» визнано такими, що відносяться:

-по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони – до 3 класу 3 ступеня (шкідливі);

-по вмісту хімічних речовин загально токсичної дії – до 3 класу 1 ступеню (шкідливі);

-по рівню вібрації загальної – до 3 класу 2 ступеня (шкідливі);

-по рівню шуму – до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по показникам мікроклімату – до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по важкості праці – до 3 класу 1 ступеня (шкідливі);

-по напруженості праці – до 3 класу 1 ступеню (шкідливі), а.с.27-31.

З медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського НДІ промислової медицини м. Кривого Рогу від 02.11.2017 р. протокол №1296 вбачається, що ОСОБА_3 встановлені два професійні захворювання з діагнозами:

1) вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з помірно вираженим церебрально-периферичним ангіодистоничним синдромом, ускладненим дисциркуляторною енцефалопатією з вестибуло-мозочковою дисфункцією, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з полірадикулопатією попереково-крижовою L4, L5 та шийною С5, С6, С7, з вираженими порушеннями на кистях, у поєднання з вираженими статико-динамічними порушеннями, м’язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ступеня), деформуючого артрозу, поєднані з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня), стійкий больовий синдром;

2) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). Група «А». Легенева недостатність першого ступеня. Захворювання професійні (а.с.8-9).

Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 січня 2018 року причиною виникнення професійного захворювання встановлено: еквівалентний рівень загальної транспортної вібрації перевищує нормативний на 7 дБ (114 дБ при ГРД 107 лБ) згідно ДСН 3.3.6.039-99. Аерозоль переважно фіброгенної дії з вмістом кристалічного діоксиду кремнію (SіО2) у пилу від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,15 рази перевищує ГДК (4,3 мг/м3, при ГДК 2,0 мг/м3) згідно ГОСТ-12.1.005-88 машиністом бульдозера «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху раб очей зоны» (а.с. 4-5).

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №046490 від 27.02.2018 р. позивачу первинно встановлено 65% втрати працездатності по професійному захворюванню (55% - вібраційна хвороба; 10% - ХОЗЛ) та третю групу інвалідності первинно з 19.02.2018 та безстроково по причині професійного захворювання (довідка МСЕК серії 12 ААА №649872 від 27.02.2018 р.). Зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, ВМП, санаторно-курортне лікування, диспансерний нагляд у невролога, сімейного лікаря (а.с. 6-7).

З дослідженого в судовому засіданні п. 16 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 січня 2018 року слідує, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи машиністом бульдозера на відвалах виконував роботи з керування бульдозером по переміщенню гірничої маси на перевантажувальних станціях, будівництво доріг та трас для залізничних колій, ЛЕМ, зачистку під’їздів до забоїв екскаваторів, планування бурових блоків, забезпечував належний технічний стан бульдозеру, керував спеціальним обладнанням, яке встановлено на бульдозері, перевіряв технічний стан бульдозеру перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу, виконував роботи з щоденного технічного обслуговування бульдозеру, виконував регулювальні роботи.

При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, важких режимів експлуатації бульдозеру, підпадав під вплив підвищених параметрів загальної транспортної вібрації та пилу.

Також враховуючи попередній стаж на Першотравневому кар’єрі в професії машиніста бульдозера з 04.08.1997 по 03.06.2015, згідно з медичним висновком ЛЕК ДУ «Український НДІПРОММЕД» (а.с. 5).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що зазначеного обов’язку відповідач не виконав.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 04.01.2018 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Суд вважає зазначене наслідком порушення посадовими особами підприємства, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду. Посилання представника відповідача на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. Отже, висновки відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом стійкої втрати позивачем професійної працездатності з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У судовому засіданні встановлено, що в зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність первинно у розмірі 65% та йому встановлена 3-тя група інвалідності безстроково. Як наслідок позивач обмежений у життєдіяльності, що проявляється больовими синдромами, необхідністю проходити лікування (про що свідчать виписні епікрізи, а.с.10-11, 12, 13, 14-15, 16, 17, 18), вимушеним прийманням ліків, неможливістю глядіти своїх онуків та допомагати по господарству своїй родині, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації його життя. Отримані професійні захворювання призводять до зниження його фізичної активності.

Отже, враховуючи те, що позивач працював на підприємстві відповідача впродовж 27 років 11 місяців, йому встановлено первинно 65 % втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково, а також характер професійних захворювань, пов'язаних із спричиненням йому фізичних і моральних страждань, його тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Позивач при визначенні відшкодування моральної шкоди у сумі 148 920,00 грн. посилався на розрахунки, здійснені виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2018 року (3723 грн.х40=148 920 грн.).

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 40 000 грн. за встановлені первинно 65 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати – 704 грн. 80 коп. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 13, 19, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь ОСОБА_3, РНОКПП – НОМЕР_1, місце проживання: 50089, АДРЕСА_1, 40000 (сорок тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 13.07.2018 р..

Суддя: