Постанова № 75279819, 12.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 рокусправа № 808/4043/17 (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Іванов С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 808/4043/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 17 грудня 2017 року звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0004721301 від 12.04.2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені в акті камеральної перевірки, щодо порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань на суму 109262,00 грн., у зв'язку з чим позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% є безпідставними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що нарахування штрафних санкцій здійснено на несплачені самостійно визначені податкові поточні зобов’язання. Тому твердження позивача про нарахування штрафних санкцій у розмірі 20% з ПДВ за податковим зобов’язаннями на підставі податкового повідомлення-рішення, яке оскаржене позивачем в судовому порядку (справа №808/3554/13-а) є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ФОП ОСОБА_2 за липень 2016 року - грудень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.03.2017 №31/08-22-13-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с. 8-10).

На підставі висновків викладених в акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.04.2017 року №0004721301, у зв'язку із встановленням порушення позивачем сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на підставі статей 126 Податкового кодексу України за затримку на 824, 809, 788, 759, 753, 753, 745, 727, 698, 697, 665, 647, 643, 642, 641, 640, 637 календарних днів сплати грошового зобов'язання на суму 109 262,00 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% - 21852,40 грн. за платежем податок на додану вартість (а.с. 11).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В свою чергу строки сплати податкового зобов'язання врегульовані статтею 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За приписами пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п.57.4 ст.57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до п.129.2 ст.129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, 18.03.2013 Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області прийняті податкове повідомлення-рішення №0000961702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 179 967,31 грн., з яких 35 993,46 штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення №0000951702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 536 633,00 грн., з яких 96 511,00 грн. штрафні санкції.

Зазначені суми грошового зобов'язання за податковими повідомленнями - рішенням від 18.03.2013 №0000961702 та №0000951702 були внесені контролюючим органом до індивідуальної картки платника податків.

Проте, позивачем вищевказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались у судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року у справі №808/3554/13-а у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 року скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року у справі №808/3554/13-а, а справу направлено на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду адміністративної справи №808/3554/13-а (провадження №СН/808/41/15) податкові повідомлення - рішення від 18.03.2013 №0000961702 та №0000951702 постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, визнано протиправними та скасовано (а.с. 13-21).

Отже, вірно встановивши обставини справи щодо скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.03.2013 №0000961702 та №0000951702 та враховуючи зазначені норми права суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що суми грошових зобов'язань за такими податковими повідомленнями - рішеннями підлягають виключенню, разом із пенею нарахованою на такі зобов'язання, з облікової картки платника податків, а кошти які зараховані в якості погашення зобов'язання за такими рішенням підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 ПК України.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання представника відповідача на те, що сума грошового зобов'язання щодо якої було встановлено несвоєчасність сплати не пов'язана з грошовим зобов'язанням, яке було предметом судового розгляду у справі №808/3554/13-а, оскільки і акт перевірки від 30.03.2017 №31/08-22-13-01/НОМЕР_1 і розрахунок до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення містить посилання на одну і ту саму підставу для висновків контролюючого органу про несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань позивачем, а саме документ - 28.11.2014 808/3554/13-а ТА 1007 Службова записка галузевого підрозділу.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 12.04.2017 №0004721301.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що викладений в мотивувальній частині оскарженого рішення висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням інших висновків суду про протиправність та необхідність скасування оскарженого рішення відповідача, є опискою яка може бути виправлена судом в порядку передбаченому статтею 253 КАС України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 808/4043/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 12 липня 2018 року.

Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко