Рішення № 75279413, 13.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 р. № 820/4560/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №763185-1309-2038 від 14.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення та дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та була отримана ним 15.06.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

02.07.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області до канцелярії суду було подано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням процедури та згідно вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем було подано заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в якій просить суд призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом було ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з власної ініціативи як іншу справу, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи згідно ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а не за клопотанням позивача, яке подається згідно ч. 1 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

З огляду на те, що судом ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з власної ініціативи та у зв’язку з відсутністю клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження відповідно судом не визначалося строку відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, тому правила передбачені ч. 4 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України в даному випадку не застосовуються, оскільки не передбачено подання відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в даному випадку.

Згідно ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Враховуючи вищевикладене, заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження суд залишає без розгляду.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку виходячи з наступного.

31 травня 2018 року ОСОБА_1 одержав від Головного управління ДФС у Харківській області податкове повідомлення-рішення №763185-1309-2038 від 14.03.2018 про сплату земельного податку з фізичних осіб у сумі 31933,40 грн.

Судом встановлено, 25.01.2003 ОСОБА_1 придбав у власність нежитлові приміщення підвалу №XX, ХХІІ-ХХІХ; 1-го поверху №V, VІІ-ІХ, 18-35, 1/5 частину приміщень спільного користування 1-го поверху № III, 2-го поверху І, II, 10; 3-го поверху № 1, загальною площею 1298,8 кв.м., що складає 24/100 частини будівлі в літ. «А-3», за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр. Московський, буд. 196-А, що підтверджується Договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі за №32.

31.01.2003 вказане нерухоме майно було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 27555, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15141 від 31.01.2003, виданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Як зазначалося раніше, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

А отже, з моменту реєстрації ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр. Московський, 196-А, останній став не лише власником нежитлових приміщень, а й користувачем земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ із змінами та доповненнями, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття плати за землю як обов’язкового платежу у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Так, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Отже, оскільки нормами цивільного законодавства України визначено, що з моменту придбання нерухомого майна до власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване придбане нерухоме майно, а нормами Податкового кодексу України передбачено оподаткування прав на землю, власники нежитлових приміщень зобов’язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі нежитлові приміщення.

Відповідно до вимог п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Так, керуючись вимогами Податкового кодексу України, ГУ ДФС здійснило нарахування земельного податку ОСОБА_1 за 2018 рік, шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.03.2018 №763185-1309-2038.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було надіслане Позивачу засобами поштового зв’язку ПАТ «Укрпошта». Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення: об’єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 196-А, та знаходиться у користуванні ОСОБА_1; базою оподаткування земельним податком згідно вищевказаного податкового повідомлення-рішення є: площа земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1; базовим податковим періодом, за який розраховано земельний податок, є 2018 рік.

Отже, контролюючим органом було дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо порядку нарахування земельного податку та порядку надіслання платнику податків прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.03.2018 № 763185-1309-2038.

У позовній заяві зазначено те, що ОСОБА_1 є власником лише частини нежитлових приміщень, що знаходяться в триповерховій нежитловій будівлі літ. «А-3» за адресою: м. Харків, пр. Московський, 196-А, виходячи з чого зазначає, що нарахування земельного податку було здійснено без врахування даних про площу триповерхової нежитлової будівлі, а також загальної площі земельної ділянки, на якій вона знаходиться.

Однак, зазначене не відповідає дійсності, адже розмір площі земельної ділянки, на підставі якого здійснено розрахунок земельного податку, була визначена позивачем самостійно у податкових розрахунках земельного податку, що подавалися ОСОБА_1, як фізичною особою-підприємцем, в період з 2004 по 2006 роки.

Так, відповідно до додатку №1 до Податкового розрахунку земельного податку за 2004 рік, визначено, що площа земельної ділянки, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 196-А, згідно договору 0662525 від 25.01.2003 складає 1298,8 кв.м., що в перерахунку на гектари становить 0,1299 га.

Отже, оскільки в даному випадку площа земельної ділянки була обчислена платником податку самостійно, подальші нарахування земельного податку за користування такою земельною ділянкою здійснювалися контролюючим органом виходячи з поданого ОСОБА_1 розрахунку.

Згідно Рішення Харківської міської ради «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 №542/17 ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, Рішенням Харківської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» від 03.07.2013 №1209/13 затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно методики розрахунку нормативної грошової оцінки земель зазначені коефіцієнти становлять: за 2014 р. - 1,249, за 2015 р. - 1,433, за 2016 р. - 1,06, за 2017 р. - 1.

Так, земельний податок нарахований ОСОБА_1 склав: (291,18 * 1,249 * 1,433 * 1,06 * 1) * 2,5 * 1,78 * 1% * 10000 * 0,1299 = 31933,40 грн., де 2,5 - Кф (землі комерційного використання), 1,75 - Км2 зональний коефіцієнт; 0,1299 - площа земельної ділянки в гектарах (оскільки згідно програмного забезпечення ІС «податковий блок» площа земельної ділянки зазначається в га).

У позовній заяві позивач вказує про наявність у його власності, окрім нерухомого майна за реєстраційним номером 27555 за адресою: м. Харків, пр. Московський, 196-А, загальною площею 1298,8 кв.м., нерухомого майна за реєстраційним номером 15459552, загальною площею 702,5 кв.м.

Вказане нерухоме майно згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.07.2006 Фрунзенською районною у місті Харкові радою, також розташоване у нежитловій будівлі літ. «А-3» за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр. Московський, буд. 196-А та складається з нежитлових приміщень підвалу №41, 42, 1-го поверху №49, 51, 1/4 частини місць спільного користування: підвалу №XXX, XXXI, XXXII, 1-го поверху №XV, XVI, 50, 2-го поверху №IV, V, 3-го поверху №III, IV, що складає площу 42,8 кв.м., загальною площею 702,5 кв.м.

Реєстрація даного нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 15459552 підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11297068 від 21.07.2006, наданим позивачем.

Отже, оскільки зазначене нерухоме майно має окремий реєстраційний номер, при нарахуванні земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно за реєстраційним номером 27555, площі нерухомого майна за реєстраційним номером 15459552 включатися не можуть.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом; десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Однак, незважаючи на те, що, на думку позивача, існували розбіжності щодо площі земельної ділянки, відповідно до якої було розраховано земельний податок, ОСОБА_1 не звертався до контролюючого органу з метою проведення звірки даних.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (пров. Ташкентський, буд. 4, м. Харків, 61015, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов