Рішення № 7527929, 12.01.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2010 р.Справа № 11/2283 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Маршал" м. Хмельницький

до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Красилів

про стягнення 271428,59 грн.

Суддя

за участю представників сторін:

від позивача Матущак А.В. - представник за довіреністю від 02.12.2009р.

від відповідача не зявився

Позивач - ТОВ „Меблева фабрика „Маршал” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача підприємця ОСОБА_1 271428грн.59коп. заборгованості, що утворилася через неналежне виконання умов укладених між сторонами договорів №08/06/03/1 від 03.06.2008р. та №1/18/06-2009 від 18.06.2009р.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2009 року порушено провадження у справі №11/2283. Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами.

В судовому засіданні 24.12.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримував. Представник відповідача в засіданні суду та у письмовому відзиві на позов позовні вимоги визнає та пояснює їх утворення скрутним фінансовим становищем.

По справі оголошувалася перерва для надання можливості врегулювання спору в добровільному порядку.

В судовому засіданні 12.01.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. Крім цього позивачем подано суду акт звірки розрахунків від 15.11.2009р., підписаний та завірений печатками обох сторін, в якому відповідачем визнано залишок боргу станом на 28.11.2009р. в сумі 271428грн.59коп.

Суд оцінивши подані сторонами по справі докази рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

03 червня 2008 року між ТОВ „Меблева фабрика „Маршал” (постачальник) та підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір за №08/06/03/1, у відповідності до умов якого Продавець зобов'язався передавати у власність Покупцю товар визначений в самому договорі, вартість якого становить 790929грн.95коп, в т.ч. ПДВ 131821,66грн.

Згідно п. 3.1 договору, оплата товару проводиться покупцем згідно рахунків постачальника шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

06 червня 2008 року позивачем виставлено до оплати відповідачу рахунок-фактуру №МФ-0000058.

На виконання умов даного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 790929грн.95коп., підтвердженням чого є видаткова накладна №МФ-0000003 від 10.06.2009р. та довіреність на отримання товару серії ЯОЦ №377736 від 10.06.2008р.

18 червня 2009 року між сторонами укладено договір №1/18/06-2009р., у відповідності до умов якого позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти та оплатити товар, загальна кількість та вартість якого визначається в накладних : МФ-0000039 від 18.06.2009р.

Загальна вартість договору становить 208000грн.

На виконання умов даного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар ( ДСП) на загальну суму 208000грн., підтвердженням чого видаткова накладна №МФ-0000039 від 18.06.2009р.

Згідно п. 4.1 договору, оплата по даному договору здійснюється в безготівковому порядку на рахунок продавця по факту постачання протягом 3 днів з моменту підписання даного договору.

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, підтвердженням чого є виписки банку з особового рахунку позивача, і станом на 15.11.2009р. за ним рахувалася заборгованість в сумі 271428грн.59коп.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

03 червня 2008 року між ТОВ „Меблева фабрика „Маршал” (постачальник) та підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір за №08/06/03/1.

18 червня 2009 року між сторонами укладено договір №1/18/06-2009р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

На виконання умов даних договорів позивачем передано, а відповідачем прийнято за видатковою накладною №МФ-0000003 від 10.06.2009р. та довіреністю на отримання товару серії ЯОЦ №377736 від 10.06.2008р. товар на загальну суму 790929грн.95коп. та за видатковою накладною №МФ-0000039 від 18.06.2009р. товар ( ДСП) на загальну суму 208000грн..

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, підтвердженням чого є виписки банку з особового рахунку позивача, і станом на 15.11.2009р. за ним рахувалася заборгованість в сумі 271428грн.59коп.

На момент винесення рішення сума боргу не змінилася.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Меблева фабрика „Маршал” м. Хмельницький до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Красилів про стягнення 271428грн.59коп. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Меблева фабрика „Маршал” м. Хмельницький, вул. Чорновола, 88 (код 32813455) заборгованість в сумі 271428грн.59коп. (двісті сімдесят одна тисяча чотириста двадцять вісім грн. 59коп.), витрати по оплаті державного мита в сумі 2714грн.29коп. (дві тисячі сімсот чотирнадцять грн. 29коп.) та 236грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя