Постанова № 75278397, 12.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/446/2018(м)

221/1171/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Овчиннікова О.С.

Доповідач: Мальцева Є.Є.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Баркова В.М., Биліни Т.І.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Маріуполі матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області, постановлену 02 березня 2018 року в місті Волноваха Донецької області,

ВСТАНОВИЛА :

20 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Волноваського районного суду Донецької області із заявою про визнання виконавчого листа № 221/1171\16-ц, виданого Волноваським районним судом Донецької області 22 липня 2016 року (виконавче провадження ВП №53415968) таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на наступне.

Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в порушення порядку та строків подав до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на виконання виконавчий лист № 221/1171\16-ц, виданий Волноваським районним судом Донецької області 22 липня 2016 року, яким також в порушення порядку та строків прийнято до виконання та розпочато виконавчі дії, про що винесено постанову від 15.02.2017 року. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців. Тобто, з дня видання виконавчого документу 22.07.2016 року до дня відкриття виконавчого провадження 15.02.2017 року сплинуло майже сім місяців. Головний державний виконавець Проскурня І.В. винесла 20.09.2017 року постанову «Про скасування процесуального документу», але на теперішній час виконавче провадження не закінчено, виконавчий лист не повернутий до суду.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 02 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, задоволено.

Визнано виконавчий лист № 221/1171/16-ц, виданий Волноваським районним судом Донецької області 22.07.2016 року по виконавчому провадженню № 53415968, таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з ухвалою, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 02 березня 2018 року, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування скарги зазначив, що виконавчий документ не пред’являвся до виконання у зв’язку із поданням ОСОБА_1 касаційної скарги та, відповідно, з розглядом Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ даної справи. 14 грудня 2016 року ВССУ винесено ухвалу про відхилення касаційної скарги ОСОБА_1 Вказана ухвала надійшла до відділу примусового виконання рішень 02 лютого 2017 року. У лютому 2017 року надіслана заява про відкриття виконавчого провадження до Волноваського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області.

В апеляційній скарзі заявник також зазначив, що судом не встановлені сторони по справі. Сторонами по справі № 221/1171/16-ц є боржник – ОСОБА_1 та стягувач – Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області. Волноваський ВДВС не є стороною по даній справі, а виступав лише органом виконання. У зв’язку із незалученням до розгляду даної заяви Головного управління юстиції у Донецькій області було порушено право стягувача на представлення своїх інтересів та отримання несплачених ОСОБА_1 коштів стягнутого судового збору.

Судом першої інстанції невірно застосовані приписи ст. 432 ЦПК України, оскільки помилки суду під час видачі документу не було, а відповідно і підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Також вказав, що строк пред’явлення виконавчого документу до виконання не порушений. На момент винесення рішення Апеляційним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 1378 грн судового збору – 16 червня 2016 року та видачі виконавчого документу – 22 липня 2016 року діяв ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 – ХІV, статтею 22 якого встановлені строки пред’явлення виконавчого документу до виконання - 1 рік. Тільки 05 жовтня 2016 року набрав чинності ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404 – VІІІ, яким встановлений тримісячний строк пред’явлення даного виконавчого документу до виконання. З норм частини 1 статті 58 Конституції України випливає, що виконавчий лист виданий в строки, передбачені діючим законодавством та пред’явлений до виконання в ті строки, які визначені в самому виконавчому листі № 221/1171/16-ц, виданому 22.07.2016 року Волноваським районним судом Донецької області, а саме: строк пред’явлення виконавчого листа до виконання до 08 липня 2017 року. Виконавчий лист пред’явлений до виконання після розгляду справи касаційною інстанцією.

Заявник ОСОБА_1 направив до Апеляційного суду Донецької області відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 02 березня 2018 року, а апеляційну скаргу без задоволення, стягнути на його користь з апелянта всі понесені ним – ОСОБА_1 судові витрати, які встановить суд під час розгляду справи і винесення по ній судового рішення (зокрема, за відрив від звичайних занять).

Також зазначив, що оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою, постановленою без порушень процесуального права, оскільки вона постановлена фактично як результат попередніх ухвал суду та постанов. Апеляційна скарга нічим не вмотивована, необґрунтована.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності представника Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення; також у відсутності представника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, від якого надійшла заява про підтримання апеляційної скарги та розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист № 221/1171/16-ц, виданий Волноваським районним судом Донецької області 22.07.2016 року пред’явлений до виконання поза межами тримісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», та на теперішній час все ще перебуває у Волноваському РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області, хоча вже винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання

З таким висновком не можна не погодитись.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.06.2016 року задоволено апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області судовий збір в сумі 1378 гривень (а.с.132-134 том1).

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2016 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області судового збору в сумі 1378 гривень (а.с.198 том 1).

Заяву щодо видачі виконавчого листа було подано стягувачем до Волноваського районного суду Донецької області 21 липня 2016 року. (а.с. 190 том 1).

Також судом встановлено, що ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 09.03.2017 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії і бездіяльність державного виконавця Волноваського РВ ДВС ГТУЮ в Донецькій області щодо порушення ним вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення постанови ВП №53415968 від 15.02.2017р., скасовано постанову від 15.02.2017 року. Також визнано неправомірними дії державного виконавця Волноваського РВ ДВС ГТУЮ в Донецькій області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53415968 від 15.02.2017 року за вищевказаним виконавчим листом.

На підставі вищевказаної ухвали, 20.09.2017 року головним державним виконавцем Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_3 винесено постанову про скасування процесуального документа, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2017 року, що видав ОСОБА_2 (а.с.212 том 1).

20.09.2017 року виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 1378, 00 грн. повернуто без виконання (а.с.214 том 1).

Але згідно відповіді Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.02.2018 року №2-5-173 виконавчий лист на теперішній час перебуває у Волноваському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.219 , 225 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року (в редакції станом на час звернення виконавчого листа до виконання) виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Посилання ГТУЮ у Донецькій області в апеляційній скарзі на ту обставину, що виконавчий лист виданий в період дії ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (втратив чинність у повному обсязі 05.01.2017 року) статтею 22 (втратила чинність 05.10.2016 року) якого встановлено строк пред’явлення виконавчих документів - протягом року, є безпідставними, оскільки відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Щодо доводів про те, що виконавчий лист було звернуто до виконання після розгляду справи судом касаційної інстанції, то слід зазначити, що оскарження рішення в касаційному порядку не є перешкодою для звернення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення апеляційного суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ГТУЮ у Донецькій області в порушення ч.3 ст. 432 ЦПК України не було залучено до розгляду даної заяви як стягувач, чим було порушено право ГТУЮ у Донецькій області на представлення своїх інтересів та отримання несплачених боржником коштів, то вони також є необґрунтованими з таких підстав.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи звертався до ГТУЮ у Донецькій області з листом від 17.01.2018 року, в якому інформував ГТУЮ у Донецькій області про розгляд даної заяви, повідомляв про час та дату судового засідання, просив забезпечити явку представника Волноваського ВДВС у судове засідання по вказаній справі (а.с. 209 том 1).

З відповіді ГТУЮ у Донецькій області вбачається, що вищевказаний лист був розглянутий та надано відповідь. (а.с.220 том 1).

Також суд першої інстанції звертався до ГТУЮ у Донецькій області з запитом щодо надання інформації по справі, в якому також було зазначено суть справи та дата наступного судового засідання (а.с. 219 том 1). Вказаний запит також був розглянутий ГТУЮ у Донецькій області та надано відповідь (а.с. 225 том 1).

Таким чином ГТУЮ у Донецькій області було належним чином повідомлено про розгляд даної заяви Волноваським районним судом Донецької області.

В апеляційній скразі ГТУЮ у Донецькій області посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано приписи ст. 432 ЦПК України. Однак з Інформаційного листа, підготовленого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року вбачається, що Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: – пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання. Такої позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року по справі № 755/15479/14-ц.

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними та не відповідають обставинам справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виконавчий лист № 221/1171/16-ц, виданий Волноваським районним судом Донецької області 22.07.2016 року по виконавчому провадженню № 53415968, необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 138 ЦПК України, витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Що стосується заяви ОСОБА_1 про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на його користь понесених судових витрат, зокрема компенсації за відрив від звичайних занять, то вона не підлягає задоволенню, оскільки вказана заява нічим не обґрунтована, жодних підтверджень щодо заявлених вимог ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надано.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області – залишити без задоволення.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 02 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 липня 2018 року.

Судді

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6