Ухвала суду № 75278150, 12.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

12 липня 2018 р. № 640/9690/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київського районного суду м. Харкова, в якому просив суд визнати неналежну організацію контролю зберігання наркотичних речовин у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Харківській області та інших підрозділах Міністерства внутрішніх справ.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.06.2018 по справі № 640/9690/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання неналежної організацію контролю зберігання наркотичних речовин у Головному Управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області та інших підрозділах Міністерства внутрішніх справ за підсудністю передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.07.2018, дана справа 10.07.2018 надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.

Розглянувши матеріали позовної заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

- спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

- спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

- за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

- спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

- спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

- спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

- спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

- спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

- спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

- спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

- спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Поряд з цим, відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

- що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

- що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

- про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Як вбачається з позовної заяви, в 2000 році в рамках розслідування справи по факту вбивства ОСОБА_2 позивач проводив обшук у лідера злочинної групи м. Києва ОСОБА_3 в с. Щасливе Бориспільського району Київської області. Один із гостей вжив пакет з порошком, який був виявлений в будинку, та в подальшому доставлений до Бориспільської районної лікарні. Ще один пакет нібито бачили біля акваріума. Один із пакетів наркотичних засобів ОСОБА_1В виявив біля себе та вважає, що він підкинутий одним із працівників міліції, які були присутніми при обшуку. Позивач зазначає, що пакет був втрачений при переміщенні до Бориспільської траси. ОСОБА_1 вказує на те, що героїн міг належати ГУ МВС в Харківській області або ГУ МВС в Київській області. У зв'язку з чим, позивач вважає, що по відношенню до нього також могли проводитись зазначені незаконні заходи з метою приховати факт незаконних дій працівників міліції з наркотичними речовинами.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачено статтями 303, 314-316 Кримінального процесуального кодексу України.

Спір, що виник між сторонами в даній справі належить вирішити у порядку, передбаченому КПК України, оскільки захист прав позивача вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов такий позов, перевіряти та надавати оцінку фактам і обставинам, не властивим суду адміністративної юрисдикції, здійснювати судовий контроль дотримання відповідачем правил, встановлених КПК України, проте, адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі Zand проти Aвстрії зазначив, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом норм, що регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з &? ;..&?о; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?м;..&?н;. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Верховний Суд України у постановах від 24.04.2012 (справа № 21-989во10) від 16.09.2015 (справа № 21-1666а15), зазначив про те, що спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

У рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 зазначено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб як і діяльність суду, маючи особливості, не належить до управлінської сфери.

Отже, порядок оскарження неналежної організації контролю зберігання наркотичних речовин у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в Харківській області та інших підрозділах Міністерства внутрішніх справ в даному випадку передбачений Кримінально -процесуальним кодексом України.

За таких підстав, компетенція адміністративних судів визначена ст. 19 КАС України на цей спір не поширюється.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. ( п. 6 ч. 1 цієї статті).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в справі № 640/9690/18.

Керуючись ст. ст. 170, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 640/9690/18 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 Д, кв. 122, м. Харків, 61145, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (місцезнаходження: вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код: 40108599), Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: вул. Академіка Богомольца, буд. 10, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код: 00032684) про визнання незаконними дій.

Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С. Мороко