Рішення № 75278062, 03.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 р. № 820/1714/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/1714/18 за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В :

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо направлення податкових вимог № 81586-17 від 10.01.2018: вх. № 37 від 16.01.2018, вх. № 56 від 22.01.2018.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що податкові вимоги, які надіслані у 2018 році не можуть мати зворотню дію в часі і не стосуються грошових зобов'язань платника податку, які виникли у 2004 році, враховуючи строк давності 1095 днів, визначених Податковим кодексом України. Таким чином, спірні податкові вимоги є незаконними, а дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо направлення вказаних вимог - протиправними.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що податковий орган при винесенні податкових вимог № 81586-17 від 10.01.2018: вх. № 37 від 16.01.2018, вх. № 56 від 22.01.2018 діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Контролюючим органом 16.01.2004 за № 1/27 та 21.02.2004 за № 2/28 на адресу позивача складені та направлені податкові вимоги у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на час винесення податкових вимог.

20.01.2004 Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна майно платника податків у податкову заставу № 1807-8942.

Рішенням Ізюмської міської ради 24 сесії 6 скликання № 1018 від 24.02.2012 та рішенням Ізюмської міської ради 28 сесії 6 скликання № 1161 від 31.05.2012 надано дозвіл на заміну предмету податкової застави.

На підставі вказаних рішень, Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області складено акт опису майна у податкову заставу № 1/32284148 від 20.03.2014.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27.02.2015 описане майно згідно вказаного акту відповідно до ст. 88-89 Податкового кодексу України зареєстровано у податкову заставу.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення № 1 від 02.10.2017 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, у відповідності до п. 95.5 ст. 95 ПК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 по справі № 820/4771/17 адміністративний позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішення - задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 1 від 02.10.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 залишено без змін.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 по справі № 820/4771/17 набрала законної сили 13.12.2017.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду в або господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 по справі № 820/4771/17 встановлено, що податкові вимоги № 1/27 від 16.01.2004 року та № 2/28 від 21.02.2004 року не стосуються податкового боргу відповідача, який виник за період 2015- 2016 рр., оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2004 році відповідно до положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, що виник після вказаної дати. Отже, на податковий борг який рахувався у відповідача за звітний період 2015-2016 років повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.

На виконання вказаної постанови, ГУ ДФС у Харківській області 10.01.2018 сформовано Ізюмському комунальному підприємству теплових мереж податкову вимогу № 81586-17.

Проте, як вбачається з вказаної податкової вимоги станом на 09 січня 2018 року сума податкового боргу вказаного платника податків з податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності (району або міста республіки в АРК) та обласного значення та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 1720780,46 грн. При цьому, в графі "усього" вказано загальну суму податкового боргу в розмірі 8029195,38 грн.

На копії зазначеної податкової вимоги, що надавалась представником позивача разом з позовною заявою, міститься відмітка про її отримання підприємством за № 37 від 16.01.2018.

Також в матеріалах справи наявна копія податкової вимоги № 81586-17 від 10.01.2018, на якій зазначено вхідний номер 56 від 22.01.2018.

Судом встановлено, що в податковій вимозі № 81586-17 від 10.01.2018 з вхідним номером 56 від 22.01.2018 зазначено, що станом на 09 січня 2018 року сума податкового боргу вказаного платника податків з податку на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності (району або міста республіки в АРК) та обласного значення та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 8029195,38 грн, в графі "усього" вказано загальну суму податкового боргу в розмірі 8029195,38 грн.

Також, оскаржувані вимоги містять попередження, що починаючи з 16 січня 2004 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України. Контролюючим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу.

Судовим розглядом встановлено, що у зв'язку із технічною помилкою сум податкового боргу, ГУ ДФС у Харківській області направило на адресу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж лист № 12260/10/20-40-17-04-22 від 27.03.2018, в якому повідомлялось, що на адресу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж направлена податкова вимога № 81586 від 10.01.2018, отримана підприємством на адресу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж була направлена податкова вимога № 81586-17 від 10.01.2018 отриману підприємством 16.01.2018, яка містила технічну помилку, а саме у повідомленні про суму податкового боргу вказано «... що станом на 09 січня 2018 року сума податкового боргу вказаного платника податків становить 1720780,46 грн., ...». Також. у вказаному листі зазначено, що в графі "усього" в таблиці, яка відображає загальну суму податкового боргу у розрізі податків, вказано суму податкового боргу 8029195,38 грн, з метою виправлення помилки було надано корінець вимоги № 81586-17 від 10.01.2018 з скорегованою сумою податкового боргу, отримана підприємством 20.01.2018, яку необхідно вважити дійсною.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 14.1.153 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пункт 14.1.175 статті14 Податкового кодексу України).

За змістом підпункту 2.1, 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міндоходів України від 10.10.2013 р. № 576 , податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За змістом статті 59 Податкового кодексу України, визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Частиною 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Процедура погашення податкового боргу до 01.01.2011 була врегульована Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Згідно з п. 8.1 та п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" З метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п.п. 8.2.1. п.8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право податкової застави виникає у разі. зокрема, несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Пунктом 8.3 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Аналогічні положення щодо податкової застави викладені і в Податковому кодексі України.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України 89.3. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Статтею 93 Податкового кодексу України передбачено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що надіслані у 2018 році не можуть мати зворотню дію в часі і не стосуються грошових зобов'язань платника податку, які виникли у 2004 році, враховуючи строк давності 1095 днів, визначених Податковим кодексом України.

З приводу вказаного, суд вважає, що твердження представника підприємства спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з довідки ГУ ДФС у Харківській області № 12259/10/20-40-17-04-22 від 27.03.2018 з моменту направлення першої податкової вимоги № 1/27 від 16.01.04 податковий борг Ізюмського комунального підприємства теплових мереж існував не припиняючись до теперішнього часу, у зв’язку з чим, підстав для вилучення або скасування податкової застави відповідно до діючих норм законодавства не було. У вказаній довідці зазначено, що податкова вимога № 81586-17 від 10.01.2018 сформована на суму 8029195,38 грн не містить сум податкового боргу, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, тобто, 1095 днів.

Щодо посилань контролюючого органу в оскаржуваних податкових вимогах на податкову заставу, суд зазначає, що оскільки перша податкова вимога винесена контролюючим органом 16.01.2004, саме з вказаної дати майно платника податків є предметом податкової застави.

Факт податкової застави не оскаржувався підприємством. Натомість, рішенням Ізюмської міської ради 24 сесії 6 скликання № 1018 від 24.02.2012 та рішенням Ізюмської міської ради 28 сесії 6 скликання № 1161 від 31.05.2012 надано дозвіл на заміну предмету податкової застави та на підставі цих рішень Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області складено акт опису майна Ізюмського комунального підприємства теплових мереж у податкову заставу № 1/32284148 від 20.03.2014. Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27.02.2015 описане майно згідно вказаного акту зареєстровано у податкову заставу.

Враховуючи викладене та той факт, що про технічну помилку в сумі в оскаржуваній податковій вимозі позивач повідомлявся листом № 12260/10/20-40-17-04-22 від 27.03.2018 та на момент винесення вказаної вимоги, податкова заборгованість не погашена, суд приходить до висновку, що податковий орган при винесенні спірних податкових вимог діяв у межах та спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вимоги позивача є не обґрунтовані, а отже, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (місцезнаходження - просп. Незалежності, буд. 33, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ідентифікаційний код - 32284148) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про визнання дій незаконними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 липня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко