Рішення № 75277650, 13.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1094/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представників відповідача: ОСОБА_2

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» (далі – ТОВ «Нотіс Ойл»), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ГУ ДФС в Одеській області) №0121411212 (форми В4) та №0101431212 (форма Р) від 13.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.10.2017 року ГУ ДФС в Одеській області провело камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Нотіс Ойл» у податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року. За результатами камеральної перевірки було складено акт від 19.10.2017 року №10113, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.200.1 п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.10, п.201.14, п. 201.14 ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ №21 від 28.01.2016 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 (форми В4) від 13.12.2017 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 103734 грн.; та № НОМЕР_2 (форми Р) від 13.12.2017 року, яким позивачу було збільшено суму грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 56788,75 грн.

Позивач не погоджується з вищезазначеними діями податкового органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень, вважає ППР такими, що суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки на момент їх прийняття ТОВ «Нотіс Ойл» подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок, в якому самостійно виправив виявлені помилки та відобразив у податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року взаємовідносини з контрагентами, за наслідками яких у підприємства не виникло податкових зобов’язань з ПДВ.

Крім того позивач зазначає, що про проведення камеральної перевірки та складення акту від 19.10.2017 року №10113 йому стало відомо лише після подання підприємством уточнюючого розрахунку до податкового органу.

Ухвалою суду від 10.04.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

07.05.2018 року, 11.05.2018 року та 03.07.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких представники позивача та відповідача надали пояснення, відзив на адміністративний позов (а.с.62-65), а також додаткові письмові докази (а.с. 104-127).

За письмовою згодою всіх учасників справи 03.07.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначений розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник ГУ ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог ТОВ «Нотіс Ойл» заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та наполягала, що оскаржувані ППР №0121411212 (форми В4) від 13.12.2017 року та №0101431212 (форми Р) від 13.12.2017 року є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було порушено вимоги п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст.200, п.п. 201.10, 201.14 ст.201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ від 28.01.2016 року №21.

Суд у справі встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» з 02.02.2016 року знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та є платником податку на додану вартість (а.с. 10-12).

20.09.2017 року товариством з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість (далі – податкова декларація з ПДВ) за серпень 2017 року (а.с. 21-22), довідку про суму від’ємного значення звітного (податкового) кредиту (Д2) (а.с. 24-25), та розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с.27-28).

Вищезазначені документи були надіслані позивачем та отримані державною фіскальною службою 20.09.2017 року, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах адміністративної справи (а.с. 23, 26, 29).

19.10.2017 року на підставі ст.76 ПК України, головним державним інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування м. Одеси управління податків та зборів з юридичних осіб головного управлінням ДФС в Одеській області ОСОБА_3 було проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у вищезазначеній податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року (а.с. 13-16).

За результатами камеральної перевірки було складено акт від 19.10.2017 року №10113 (а.с. 13-16), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст.200, п.п. 201.10, 201.14 ст.201 ПК України, а також Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року, що виразилось у занижені податкових зобов’язань у декларації з ПДВ за серпень 2017 року на суму ПДВ 149165 грн., завищення суми від’ємного значення на суму 103734 грн. і призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що сплачується до державного бюджету, у розмірі 45431,00 грн.

Вищезазначені порушення виникли у ТОВ«Нотіс Ойл» через невідображення у податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року взаємовідносин позивача з контрагентом приватним акціонерним товариством «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон».

Зазначений акт камеральної перевірки був надісланий на адресу ТОВ «Нотіс Ойл» та вручений позивачу 27.10.2017 року (а.с.17).

При цьому 26 жовтня 2017 року позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації за серпень 2017 року (а.с. 30-33), в якому збільшив суму податкових зобов’язань з ПДВ за період серпень 2017 року на суму 149166,00 грн., та податкового кредиту з ПДВ на суму 149194,00 грн., що в цілому призвело до збільшення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 28,00 грн.

Разом з уточнюючим розрахунком, позивачем було надіслано до контролюючого органу довідку про суму від’ємного значення звітного (податкового) кредиту (Д2) (а.с.34-35) та розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с.37-38).

Вищезазначені документи були отримані державною фіскальною службою 26.10.2017 року, що підтверджується квитанціями №1, наявними в матеріалах адміністративної справи (а.с. 33, 36,39).

Однак, не зважаючи на подання позивачем вищезазначеного уточнюючого розрахунку, головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області 13.12.2017 року на підставі акту перевірки від 19.10.2017 року №10113, були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0121411212 (Форми «В-4»), про завищення позивачем суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 103734 грн.;

- №0101431212 (Форми «Р») про збільшення підприємству суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 56788,75 грн. (з яких за основним платежем – 45431,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 11357, 75 грн.).

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 29.01.2017 року звернувся із запереченнями до головного управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області (а.с. 42-44).

07.02.2018 року рішенням головного управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області №1767/10/15-32-12-12 (а.с.40-41) заперечення позивача були залишені без розгляду.

Вважаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення такими, що суперечать положенням чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши свідка у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20. 1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому камеральна перевірка – це перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п.76.1 ст.76 ПК України).

На підставі вищезазначених законодавчих положень, суд не приймає до уваги зауважень представника позивача на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» не було повідомлено про дату, час та місце проведення камеральної перевірки, оскільки на податковий орган такого обов’язку чинним законодавством не покладено.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу, у відповідності до якої передбачено, що за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як було встановлено судом 19.10.2017 року контролюючий орган провів камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій декларації з ПДВ за серпень 2017 року, за результатами якої склав акт №10113 про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ від 28.01.2016 року №21.

Так відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.10, п.201.14, п. 201.14 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової декларації та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та форми цих документів встановлені Порядком заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року.

Суд зазначає, що позивач, оспорюючи ППР №0121411212 (форми В4) від 13.12.2017 року та №0101431212 (форми Р) від 13.12.2017 року, не заперечує щодо порушень, викладених в акті перевірки, однак зазначає, що вказані порушення були виявлені позивачем самостійно, на підставі чого ним було подано уточнюючий розрахунок, який не було враховано відповідачем при винесенні вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як було встановлено судом, позивач, у зв’язку із виявленням помилок у податковій декларації за серпень 2017 року, скористався наданим йому правом та 26.10.2017 року (до прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень) направив до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість (а.с.30-33).

В уточнюючому розрахунку ТОВ «Нотіс Ойл» відобразило господарські взаємовідносини позивача з контрагентом – приватним акціонерним товариством «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон», на підставі чого позивач збільшив суму податкових зобов’язань з ПДВ за період серпень 2017 року на суму ПДВ 149166 грн., та взаємовідносини підприємства з ТОВ «СП ЮКОЙЛ», за результатами яких позивач донарахував собі податковий кредит на суму ПДВ 149194 грн. Це призвело до збільшення у підприємства суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 28,00 грн.

При цьому будь яких зауважень щодо відповідності форми та змісту зазначеного уточнюючого розрахунку вимогам Порядку №21, а його показників - даним бухгалтерського та податкового обліку підприємства, податковим органом зазначено не було.

Свідком ОСОБА_3 - головним державним інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування м. Одеси управління податків та зборів з юридичних осіб головного управлінням ДФС в Одеській області, в судовому засіданні було зазначено, що уточнюючий розрахунок був прийнятий податковим органом. При цьому через не виявлення факту заниження податкових зобов’язань, а навпаки збільшення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, яка була відображена позивачем в рядку 19 уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість (а.с.30-31), товариству з обмеженою відповідальністю «Нотіс Оіл» не нараховувалась сума штрафу за уточнення показників податкової звітності.

Вищезазначені обставини сторонами не заперечувались, а тому суд згідно положень частини 1 ст. 78 КАС України вважає їх встановленими.

Пунктом 50.2 ст. 50 Податкового Кодексу передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України пов'язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є саме проведення документальної планової або позапланової виїзної перевірок.

При цьому проведення камеральної перевірки не може розцінюватися як юридичний факт, з настанням якого припиняється право платника подавати уточнюючі розрахунки до декларації.

Праву платника подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов'язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії.

Відтак, після проведення камеральної перевірки і до прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, платник має право подавати уточнюючі декларації; при цьому, контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючої податкової декларації.

Зазначена думка суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постановах від 24.02.2016 року у справі №810/5022/14 та від 01.12.2015 року у справі № К/800/26879/15.

На підставі вищезазначеного суд зазначає, що у головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не було правових та фактичних підстав щодо зменшення позивачу суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 103734 грн. та збільшення підприємству суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 45431,00 грн. на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки податковим органом на цей час вже було прийнято уточнюючий розрахунок підприємства, відомості якого не свідчили про наявність у позивача податкових зобов’язань з ПДВ.

Відсутність у нормах Податкового кодексу України регламентації порядку дій посадових осіб податкового органу при поданні платником податку уточненої декларації після проведення камеральної перевірки, але до винесення податкового повідомлення рішення (на яку посилалась представник відповідача), не свідчить про наявність у відповідача повноважень приймати ППР за відсутності фактичних податкових зобов’язань у платника податку.

Суд при прийнятті рішення також враховує, що уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Нотіс Ойл» був надісланий до податкового органу до отримання підприємством акту камеральної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі вищезазначеного суд зазначає, що головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області не було доведено правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень №0121411212 та №0101431212 від 13.12.2017 року, а тому суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додані платіжні доручення № 105 від 13.03.2018 року та №138 від 02.04.2018 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 2407,84 грн. (а.с. 45, 52).

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» (65122, АДРЕСА_1) до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 13.12.2017 року №0121411212 (форми В4).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 13.12.2017 року №0101431212 (форми Р).

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нотіс Ойл» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2407,84 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 13 липня 2018 року

Суддя О.В. Білостоцький

.