Рішення № 75276478, 09.07.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/207/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/М о т и в о в а н е/

09 липня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря Клугер Т.А., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 233/207/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Центральна районна лікарня» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 22.01.2018 р. звернулася до суду з позовом до Комунальної установи «Центральна районна лікарня» (далі КУ «ЦРЛ»), в якому просить:

Наказ №1/011 від 29.12.2017 р. про звільнення її з Комунальної установи охорони здоров’я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України скасувати і поновити її на роботі в підрозділі Комунальної установи «Центральна районна лікарня» - «Комунальна установа охорони здоров’я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» на попередній посаді – реєстратор медичний;

Стягнути з КУ «ЦРЛ» на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату ухвалення судового рішення;

- Стягнути з КУ «ЦРЛ» на її користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.,

пославшись на таке:

21 липня 2003 року її було прийнято до Міської стоматологічної поліклініки № 1 на посаду реєстратора медичного.

16 червня 2011 року Міська стоматологічна поліклініка № 1 змінила назву «Комунальна установа охорони здоров'я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» (далі - КУОЗ «КМСП»),

29.12.2017 р. Наказом № 1/011 її було звільнено із структурного підрозділу - філія з посади реєстратора медичного відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату при реорганізації закладу шляхом приєднання до КУ «ЦРЛ».

В останні місяці роботи позивачу стало відомо наступні документи та факти.

14.09.2017 р. Костянтинівська міська рада ухвалила рішення № 6/78/1424 «Про приєднання юридичних осіб до КУ «ЦРЛ», Комунальна установа охорони здоров'я Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка (КУОЗ «КМСП»).

13.11.2017 р. голова профспілкового комітету КУОЗ «КМСП» ОСОБА_4, попередив її: « ... з 01.01.2018 р. скорочується займана Вами посада реєстратора медичного (філія), і у зв'язку з відсутністю вільних вакансій Ви можете бути скороченні з 31.12.2017 р.».

Після отримання листа з профспілкового комітету КУОЗ «КМСП» вона звернулася до виконавчого комітету Костянтинівської міської ради за роз'ясненням підстав скорочення посади, яку вона обіймала.

07.12.2017 р. вона отримала листа № Г-552-1.7 за підписом заступника міського голови ОСОБА_5, яка зазначила, що у зв'язку із приєднанням КУОЗ «КМСП» до КУ «ЦРЛ» з 1.01.2018 р. скорочується посада реєстратора медичного філії МСП.

Таким чином, виходячи з тексту вищеназваних документів, дата приєднання КУОЗ «КМСП» до КУ «ЦРЛ» співпадає із датою скорочення посади, яку вона обіймала. Єдиною датою скорочення і приєднання є: 01.01.2018 р.

До 31.12.2017 р. КУЗО «КМСП» діяла як окремий структурний підрозділ.

До 31.12.2017 р. головний лікар ОСОБА_6 мав повноваження на звільнення робітників стоматологічної поліклініки.

Звільнення за скороченням у КУОЗ «КМСП» за ініціативою головного лікаря ОСОБА_6 могло відбутися тільки у тому разі, коли зміни до штатного розпису вже діяли до 31.12.2017 р.

Станом на 31.12.2017 р. в КУОЗ «КМСП» штатний розпис діяв без змін. До переліку розпису входила, в тому числі і посада реєстратор медичний, яку вона обіймала.

У зв'язку з тим, що до закінчення самостійної (до 31.12.2017 р.) роботи «Комунальної установи охорони здоров'я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» штатний розпис не змінювався - підстави для її звільнення за скороченням відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України були відсутніми.

З 01.01.2018 р. КУОЗ «КМСП» приєдналось до КУ «ЦРЛ».

З 01.01.2018 р. всі робітники КУОЗ «КМСП» підпорядкувалися КУ «ЦРЛ».

З 01.01.2018 р. зміни про скорочення визначених посад у штатному розписі КУОЗ «КМСП» набули законної чинності.

З 01.01.2018 р. перший керівник КУ «ЦРЛ» набув право на звільнення колишніх працівників КУОЗ «КМСП».

Тільки після приєднання до Центральної районної лікарні можливо було здійснювати початок процедури скорочення (звільнення) робітників КУОЗ «КМСП» з повним дотриманням вимог трудового законодавства - попередження за два місяці про можливе скорочення з урахуванням кваліфікації і продуктивності праці із запропонуванням іншої посади та сприянням у збереженні роботи в установі.

Таким чином, можливе скорочення робітників повинно було відбуватися у 2018 році в КУ «ЦРЛ», але КУОЗ «КМСП» передчасно перебрало на себе ці функції і допустило чисельні порушення при процедурі звільнення.

По-перше: її звільнено 29.12.2017 р., в той час, коли приєднання КУОЗ КМСП до КУ «ЦРЛ» ще не відбулося, тому підстави для звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України повинні бути наявними виключно в медичній установі, в якій вона працювала. В КУОЗ «КМСП» до кінця 2017 року змін в організації роботи та змін до штатного розпису не відбулося. Всі співробітники Закладу працювали на своїх місцях, об'єм і режим роботи ні у кого не змінився. Підстави для можливого звільнення не були мотивованими і обґрунтованими. Скорочення посади не було викликано господарською доцільністю.

По-друге: в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України вона не була попереджена адміністрацією КУОЗ «КМСП» за два місяці про можливе звільнення.

По-третє: у Наказі № 11/011 від 29.12.2017 р. про звільнення зазначена назва структурного підрозділу - «філія», в той час, як вона була прийнята на роботу і працювала у Міській стоматологічній поліклініці № 1, як це і зазначено в Трудовій книжці. Заяви про переведення її до «філії» вона не подавала, запис про це в її трудовій книжці відсутній.

Вчетверте: в КУОЗ «КМСП» на посаді реєстратора медичного, крім неї, працювали ще два робітника - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Саме вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці ніж ОСОБА_7 і ОСОБА_8, тож у неї є переважне право залишення на роботі перед вищеназваними працівниками.

Також, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Її звільнення було передчасним і не відповідало головній меті оптимізації: скорочення адміністративного апарату для заощадження бюджетних коштів та удосконалення керівництва медичними установами в сучасних умовах.

Дійсною причиною її звільнення стали конфліктні ситуації та безпідставні претензії, які виникали до неї з боку керівництва установи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір і одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Протизаконне посягання на її трудові права та інтереси спричинило їй моральну шкоду.

Компенсація моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових відносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин.

Незаконне її звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Після десятиліть трудової діяльності її незаконно позбавили можливості вести активний спосіб життя та матеріально забезпечувати себе. Після отримання інформації про своє звільнення вона дуже переживала, їй стало зле, і вона вимушена була звертатися за медичною допомогою. Спричинену моральну шкоду вона оцінюю в 50000,00 грн.

Відповідач подав відзив на позов, за яким вважає позовні вимоги ОСОБА_9 до КУ «ЦРЛ» необґрунтованими та безпідставними, повністю заперечує проти позову за таких підстав.

Згідно з рішенням Костянтинівської міської ради від 14.09.2017 № 6/78-1424 «Про приєднання юридичних осіб до комунальної установи «Центральна районна лікарня» (далі - КУ «ЦРЛ»), 30.12.2017 р. відбулася реорганізація медичних закладів міста шляхом приєднання до КУ «ЦРЛ» певних юридичних осіб, серед яких й комунальна установа охорони здоров'я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» Костянтинівської міської ради. Керуючись рішенням Костянтинівської ради від 14.09.2017 р. № 6/78-1424, адміністрацією КУ «ЦРЛ» було видано наказ від 21.09.2017 р. № 01-06/39 «Про оптимізацію мережі лікарняних закладів» з метою раціонального та ефективного використання бюджетних коштів та забезпечення необхідного рівня організації роботи та якості медичного обслуговування населення». На підставі вищезазначених нормативних документів КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» (далі - КУОЗ «КМСП») провела оптимізацію штату шляхом скорочення штатних посад у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання до КУ «ЦРЛ». Процедура оптимізації КУОЗ «КМСП» супроводжувалась наказом від 21.09.2017 р. № 03/039 «Про оптимізацію КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка», наказом від 26.09.2017 р. № 03/041 «Про скорочення штатних одиниць КУОЗ «Костянтинівська стоматологічна поліклініка».

19.07.1999 р. ОСОБА_9 була прийнята до Міської стоматологічної поліклініки № 2 м. Костянтинівки на посаду електрика на 0,5 ставки наказом від 19.07.1999 року) § 1, та на 0,5 ставки медичного реєстратора з 21.07.1999 § 2 цього наказу.

09.08.1999 р. ОСОБА_9 було переведено на постійне місце роботи на 0,75 ставки медичного реєстратора за наказом Міської стоматологічної поліклініки №2 від 06.08.1999 №01/14 §2.

У 2003 році відбулась реорганізація Міської стоматологічної поліклініки №2 в Міську стоматологічну поліклініку № 1 та організовано на базі колишньої Міської стоматологічної поліклініки № 2 філію Міської стоматологічної поліклініки № 1 згідно з наказом Костянтинівського державного територіального медичного об'єднання від 10.07.2003 р. № 112.

Наказом Міської стоматологічної поліклініки № 1 від 21.07.2003 р. № 03/02 працівники Міської стоматологічної поліклініки № 2 були прийняті на роботу до Міської стоматологічної поліклініки № 1 за переводом для подальшої роботи з 21.07.2003 р., серед яких була і ОСОБА_9 - реєстратор медичний на 1,0 ставки, яка залишилася працювати на своєму місці роботи після переводу без переміщення.

Отже, підставою для розірвання трудового договору з ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України виступає реорганізація із скороченням штатних працівників комунальної установи охорони здоров'я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» Костянтинівської міської ради, в якій вона працювала на посаді медичного реєстратора, шляхом приєднання до КУ «Центральна районна лікарня».

Дотримуючись законодавства про працю, при звільненні громадянки ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, адміністрацією КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» було виконано наступні дії:

Отримано згоду від профспілкового комітету на звільнення;

Видано наказ про попередження та власне само попередження для медичного реєстратора від 27 жовтня 2017 року про її наступне можливе вивільнення по закінченню 2-х місяців з моменту вручення цього попередження;

Видано наказ про звільнення з займаної посади медичного реєстратора від 21.11.2017 р. № 11/011;

На день звільнення з робітником проведено усі передбачені діючим законодавством розрахунки та видано трудову книжку і копію наказу про звільнення.

ОСОБА_9 відмовилася від особистого ознайомлення під розпис з наказом про попередження та з персональним попередженням, а також з наказом про звільнення з займаної посади у присутності трьох свідків, про що було складено відповідні Акти.

Згідно ч.3 ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації якщо є така можливість працевлаштування цього робітника за спеціальністю та професією також, з урахуванням вільних вакансій, окрім повної ліквідації. На час попередження громадянки ОСОБА_9 у штатному розписі КУОЗ «КМПС» були відсутні вакантні посади, які б можливо було запропонувати, враховуючи її освіту та кваліфікацію.

Також згідно з Посадовою інструкцією реєстратора медичного КУОЗ «КМПС», кваліфікаційні вимоги такі:

Повна середня спеціальна або базова середня освіта;

Проходження індивідуального навчання зі спеціальності;

Володіння комп'ютером;

Без вимог до стажу роботи.

Тому, наявність у ОСОБА_9 стажу роботи на займаній посаді та вищої освіти не впливає на її переважне право на залишення на роботі.

Отже, адміністрація належним чином виконала вимоги законодавства про працю під час проведення процедури вивільнення у зв'язку із скороченням штату.

Відповідно до частини 2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Реєстраційні дії щодо припинення шляхом приєднання КУОЗ «КМСП» до КУ «ЦРЛ» було здійснено саме 30 грудня 2017 року. Тож датою скорочення посад і датою приєднання КУОЗ «КМСП» до КУ «ЦРЛ» є 30 грудня 2017 року. Приймаючи до уваги той факт, що припинення КУОЗ «КМСП» припадало на кінець 2017 року, враховуючи, що 31 грудня 2017 року - це неділя - вихідний день, а 1 січня 2018 року - це святковий неробочий день, КУОЗ «КМСП» почала працювати за новим штатним розписом у складі КУ «ЦРЛ» з 02.01.2018 р. вже як стоматологічне відділення КУ «ЦРЛ». Отже, позивачка помилково вважає єдиною датою скорочення і приєднання 01.01.2018 р. Таким чином, зміни до штатного розпису КУОЗ КМСП» відбулися водночас із приєднанням, тобто 30.12.2017 р., що й визначає підставу для звільнення за скороченням штату медичного реєстратора ОСОБА_9 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Таким чином, звільнення цілком відповідає меті оптимізації штату КУОЗ «КМСП».

Згідно з п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 98 , днем звільнення вважається останній день роботи, також відповідно до ст.241-1 КЗпП України , якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з пня, наступного після того дня, з якого починається строк . Отже, громадянка ОСОБА_9 була звільнена з займаної посади 29.12.2017 р., останнім робочим днем КУОЗ «КМСП», оскільки 30.12.2017 р. дана юридична особа припинилася внаслідок реорганізації шляхом приєднання до КУ «ЦРЛ».

Підставою для виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в порядку вирішення трудового спору, перш за все, є факт порушення будь-якого суб'єктивного права працівника, який виник на підставі закону, підзаконного акту, колективного договору, колективної угоди, трудового договору. Однак обов'язок роботодавця по відшкодуванню даного збитку виникає лише за умови, що суб'єктивне право працівника порушено внаслідок винних протиправних дій або бездіяльності роботодавця і що моральні страждання працівника, або втрата нормальних життєвих зв'язків, або потреба в додаткових зусиллях для організації власного життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

Вважає, що ніяких порушень законодавства з боку адміністрації під час процедури звільнення громадянки ОСОБА_9 не відбулося, так само як і не мало місце порушення суб'єктивних прав працівниці у сфері трудових відносин, що виключає підставу для відшкодування моральної шкоди.

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивачем надана відповідь на відзив, у якій зауважено на такому:

У Відзиві викладені факти її працевлаштування в міський стоматологічній клініці, починаючи з 1999 року до звільнення у 2017 році із переліком відповідних посад і ставок, про що зазначено у її трудовій книжці. В ній є відсутнім запис про її працю в її стоматологічної поліклініки, в той час - в Наказі № 11/011 від 21.12.2017 року позивача звільнили із структурного підрозділу установи - «філії», де вона не працювала.

Відповідач зазначив, що звільнення відбулося з дотримання законодавства про працю, цьому було виконано наступні дії:

Отримано згоду від профспілкового комітету на звільнення.

По-перше: Засідання профкому, згідно Протоколу № 20 від 11.10.2017року, відбулося раніше Наказу головного лікаря № 03/045 від 27.10.2017 року «Про попередження про звільнення...» із переліком прізвищ робітників, яких буде в подальшому звільнено та документу - «Попередження про наступне можливе звільнення» від 27.10.2017 ку № 01-05/193, в якому зазначається прізвище конкретного працівника, якого попереджують про вільнення.

По-друге: у профспілкового комітету була відсутньою підстава для засідання, а саме - подання власника про надання згоди на звільнення конкретних осіб.

По - третє: відповідно до ч.8 ст.43 КЗпП України - власник, або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

«Згода» надана 11.10.2017 р., а звільнення відбулося через два с половиною місяці - 29.12.2017 р.

Вчетверте: відповідно ч.3 ст.43 КЗпП України - подання власника має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

Ніхто позивача не запрошував на засідання профспілкового комітету, що є грубим порушенням його права на працю. У разі його участі в засіданні, працівник довів би про неможливість звільнення в даних обставинах.

Видано наказ про попередження та видано само попередження на наступне звільнення.

Позивача не було ознайомлено ні з «Наказом», ні з самим «Попередженням». Власник повинен був довести до відома позивача наявність цих документів надісланням на її адресу рекомендованих листів, але власник «склав» відповідні Акти із датою - 27.10.2017 р. Зазначене вказує, що ці Акти з'явилися вже після подання позовної заяви до суду.

Відповідач зазначив, що посада «реєстратора медичного» скорочується, при цьому, на час попередження про це гр. ОСОБА_9, у штатному розписі КУОЗ «КМПС» були відсутні вакантні посади.

Це не відповідає дійсності.

Не дивлячись на назву Наказу № 03/041 від 26.09.2017 р. Про скорочення штатних одиниць документу КУОЗ «КМСП», в цьому документі зазначено, що з 01.01.2018 р. не тільки «Виключити із штатного розпису...», але й «Ввести в штатний розпис...». Треба зазначити, що саме вводилися до штатного розпису кілька посад, які б могла займати ОСОБА_1 з урахуванням її кваліфікації і стажу роботи, але в порушення ч.3 ст.49-2 КЗпП України, власник не запропонував позивачу іншу роботу.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату півників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Посаду реєстратора медичного займали, крім позивача, також ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Позивач має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці ніж вони, тож має переважне на залишення на роботі.

Таким чином Відповідачем не дотримано порядок звільнення.

Відповідачем надано Заперечення проти відповіді на відзив, зауваживши на такому:

«Філія» - це структурний підрозділ КУОЗ «КМСП», який утворився на базі МСП № 2 під час її реорганізації і має статус відділення відповідно до структури КУОЗ «КМСП». ОСОБА_1 була переведена до МСП № 1 з МПС № 2 відповідним наказом МПС № 1, де продовжила свою роботу за тією ж посадою на своєму робочому місці, без переміщення. Тобто її ствердження про те, що вона не працювала у структурному підрозділі установи - «філії» - не відповідає дійсності. Щодо відсутності запису в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення з філії, вбачається помилка робітника відділу кадрів КУОЗ «КМСП», яку наразі можливо виправити у відділі кадрів правонаступника - КУ «ЦРЛ» за особистим звернення громадянки ОСОБА_1 шляхом внесення запису в її трудову книжку на підставі наказу про звільнення або видачі відповідної довідки.

На виконання статті 43 КЗпП України, 27.09.2017 р. роботодавець за три місяці надав повідомлення до профкому КУОЗ «КМСП» про майбутнє скорочення штатних одиниць КУОЗ «КМСП» з поданням списку співробітників, які підлягають звільненню відповідно до займаних посад, що скорочуються, для отримання згоди на їх звільнення.

Згідно із п.2 ст.43 КЗпП України та п.1 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», виборний орган первинної профспілкової організації членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк письмове подання власник або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Таким чином, профспілковий комітет вчасно розглянув подання роботодавця та надав письмову згоду на звільнення працівників закладу 12.10.2017 р.

Щодо норми ч.8 ст.43 КЗпП України про право власника розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації, ця норма юридично не зобов'язує роботодавця звільнити працівника рівно через місяць з дня отримання згоди профкому на звільнення.

На засідання профкому КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка», яке відбулося 11.10.2017 р., було запрошено громадянку ОСОБА_1 в усній формі, оскільки вона на той час знаходилася на робочому місці. Той факт, що ОСОБА_1 була присутня на засіданні профкому, у якому розглядалося подання власника щодо отримання згоди на її звільнення підтверджують ОСОБА_4 та ОСОБА_10

Отримавши згоду профкому, адміністрацією КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» було видано Наказ про попередження та видано персональне попередження, але ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з обома документами, про що було складено відповідний Акт від 27.10.2017 р.

Щодо вільних вакансій на час попередження ОСОБА_1:

Наказом КУОЗ «КМСП» №03/041 від 26.09.2017 «Про скорочення...» одночасно вводилися посади для заміщення тих посад, що скорочуються, але у зв'язку з виробничою необхідністю, виникла потреба у подальшій роботі деяких фахівців, які займали посади, що скорочувались. Тобто вважати нові посади вакантними не можна, оскільки фахівці, посади яких скорочувались та заміщувались новими, й зайняли їх одразу за переводом до КУ «ЦРЛ».

Штатний розпис КУОЗ «КМСП» діяв без змін до останнього дня існування юридичної особи, а новий штатний розпис для КУОЗ «КМСП» тільки вже як для стоматологічного відділення КУ «ЦРЛ» складав правонаступник - КУ «ЦРЛ».

Стосовно питання про переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі серед інших робітників за тією ж посадою, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_8:

Медичний реєстратор ОСОБА_12, відповідно до пп.10 п.2 ст.42 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, як особа, якій залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. А ОСОБА_11 - вдова, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, що теж виступає переважним правом на залишення на роботі згідно з пп.2 п.2 ст.42 КЗпП України.

Оскільки до посади реєстратора медичного КУОЗ «КМПС» не застосовуються такі кваліфікаційні вимоги, як медична освіта з відповідною кваліфікацією чи стаж роботи, на які посилається заявниця, питання про більш високу кваліфікацію та продуктивність праці взагалі не ставилося. Адміністрацією при скороченні штату працівників перевага на залишення на роботі надавалась соціально незахищеним працівникам ОСОБА_12 та ОСОБА_11, тому що ОСОБА_1 вже отримує пенсію за віком та є соціально захищеною.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку:

ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з Комунальною установою охорони здоров'я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради»:

21 липня 2003 року її було прийнято до Міської стоматологічної поліклініки № 1 на посаду реєстратора медичного,

16 червня 2011 року Міська стоматологічна поліклініка № 1 змінила назву «Комунальна установа охорони здоров'я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка Костянтинівської міської ради» (далі - КУОЗ «КМСП»),

29.12.2017 р. Наказом № 1/011 її було звільнено із структурного підрозділу - філія з посади реєстратора медичного відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату при реорганізації закладу шляхом приєднання до КУ «ЦРЛ».

Зазначені обставини підтверджено відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.7-9) та копією наказу про звільнення (а.с.10).

Вирішуючи питання правомірності звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд виходив з такого:

Відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Рішенням Костянтинівської міської ради від 14.09.2017 № 6/78-1424 «Про приєднання юридичних осіб до комунальної установи «Центральна районна лікарня» (далі - КУ «ЦРЛ»), 30.12.2017 р. відбулася реорганізація медичних закладів міста шляхом приєднання до КУ «ЦРЛ» певних юридичних осіб, серед яких й комунальна установа охорони здоров'я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» Костянтинівської міської ради.

На виконання рішення Костянтинівської ради від 14.09.2017 р. № 6/78-1424 адміністрацією КУ «ЦРЛ» було видано наказ від 21.09.2017 р. № 01-06/39 «Про оптимізацію мережі лікарняних закладів» з метою раціонального та ефективного використання бюджетних коштів та забезпечення необхідного рівня організації роботи та якості медичного обслуговування населення».

На підставі вищезазначених нормативних документів КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» (далі - КУОЗ «КМСП») провела оптимізацію штату шляхом скорочення штатних посад у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання до КУ «ЦРЛ». Процедура оптимізації КУОЗ «КМСП» супроводжувалась наказом від 21.09.2017 р. № 03/039 «Про оптимізацію КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка», наказом від 26.09.2017 р. № 03/041 «Про скорочення штатних одиниць КУОЗ «Костянтинівська стоматологічна поліклініка» (а.с.30-34).

Звільнення відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається відсутність вакантних посад, що унеможливило переведення ОСОБА_1 на іншу роботу (а.с.138).

Для проведення скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов`язаний: обґрунтувати необхідність скорочення штату та звільнення, скласти і затвердити новий штатний розпис, до якого не заносяться посади, які скорочено, попередити працівників, посади яких скорочуються, персонально про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці (ст.49-2 КЗпП).

Як вбачається з Наказу КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» Костянтинівської міської ради» від 27.10.2017 р. №03/045, Попередженням (а.с.41,42) ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, від підпису в ознайомленні з Наказом і Попередженням згідно з відповідним актом ОСОБА_1 відмовилася (а.с.43-44).

На виконання приписів ст.43 КЗпП України, згідно з якими за загальним правилом звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, роботодавець зажадав від профспілкової організації Установи згоду на звільнення, зокрема ОСОБА_1, яка у відповідності до протоколу №20- засідання профкому КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» від 11.10.2017 р. (а.с.40) була надана, про що 12.10.2017 р. було повідомлено головного лікаря Установи (а.с.73).

За приписами статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Надання переваги у залишенні на роботі іншим реєстраторам медичним перед позивачем суд вважає стороною відповідача недоведеним.

Так, за штатним розписом (а.с.45) в КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» Костянтинівської міської ради» рахувалися 3 реєстратори медичних. Окрім ОСОБА_1 реєстраторами медичними працювали ОСОБА_12 і ОСОБА_11.

ОСОБА_12 за даними особової картки (а.с.78) працювала на посаді з 27.06.1984 р., не одружена, неповнолітніх дітей не має.

ОСОБА_11 за даними особової картки (а.с.79) працювала на посаді з 02.08.2004 р., вдова, неповнолітніх дітей не має.

ОСОБА_1 за даними особової картки (а.с.147) працювала на посаді з 21.07.2003 р., одружена, неповнолітніх дітей не має.

За даними матеріалів справи ОСОБА_1 працювала мед реєстратором Міської стоматологічної поліклініки №2 з 21.07.99 р. (копія Наказу від 19.07.99 р. № 01/12 - на а.с.38), з 21.07.2003 р. прийнята по переводу мед. реєстратором у Міську стоматологічну поліклініку №1 (копія Наказу від 21.07.2003 р. №03/025 – на а.с.35).

Враховуючи ту обставину, що даних про наявність двох і більше утриманців у ОСОБА_12 і ОСОБА_11 відсутні, як і відомостей про те, що в їхніх сім'ях немає інших працівників з самостійним заробітком, а також - тривалий безперервний стаж роботи в Установі відповідача ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що позивач мала переважне право на залишення її на роботі за п.3 ч.2 ст.42 КЗпП України.

При цьому суд не приймає до уваги доводи сторони позивача про наявність переваги на залишення на роботі для ОСОБА_11 через її соціальну незахищеність, оскільки такої переваги в залишенні на роботі діюче трудове законодавство не містить. Крім цього, ця обставина також стороною відповідача не доведена.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тож в частині вимог поновлення на роботі позов обґрунтований і має бути задоволеним, позивач – поновленню на попередній роботі.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (ч.1). Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2).

Зробивши висновок про необхідність поновлення позивача на роботі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За приписами п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз.1). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3).

Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу розрахований, виходячи з середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки КУ «ЦРЛ» №8 від 09.01.2018 р. (а.с.16) заробіток ОСОБА_1 за 11.2017 р. складає 3111,55 грн., за 12.2017 р. – 3047,62 грн. Середньоденна заробітна плата за відпрацьований час складає 100,97 грн., розрахунок якої відповідає п.8 вище згадуваного Порядку.

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути її середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2017 р. по 09.07.2008 р. включно в сумі 13025,13 грн. з розрахунку:

100,97 грн. середньоденного заробітку х 129 днів затримки розрахунку (за виключенням вихідних та святкових) = 13025,13 грн.

В цій частині позов підлягає частковому задоволенню

Щодо вимог відшкодування моральної шкоди:

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи зі встановлення судом порушення прав позивача на труд, а також з обґрунтування позивачем моральної втрати, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 грн., позов в цій частині задовольнити частково.

За наведених підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.259, 263-265,141 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання за реєстрацією: м. Костянтинівка Донецької області, вул. Островського,183; РПОКПП – НОМЕР_1)

до Комунальної установи «Центральна районна лікарня» (адреса місцезнаходження юридичної особи: 85114, Донецька обл., місто Костянтинівка, пр. Ломоносова,161; код ЄДРПОУ – 01990756)

«про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди»

задовольнити частково.

Скасувати наказ Комунальної установи охорони здоров’я «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» №1/011 від 29 грудня 2017 року про звільнення реєстратора медичного філії ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штатів при реорганізації закладу шляхом приєднання до КУ «Центральна районна лікарня» м. Костянтинівки.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді реєстратор медичний з 29 грудня 2017 року в Комунальній установі «Центральна районна лікарня».

Стягнути з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13025 (тринадцять тисяч двадцять п’ять) грн. 13 коп.

Стягнути з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з Комунальної установи «Центральна районна лікарня» на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 3524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя