Рішення № 75276051, 23.05.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6059/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа – орган опіки та піклування Костянтинівської райдержадміністрації, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини. Свої вимоги він обґрунтовував тим, що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу вони мають спільну дитину – сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачка не створює належних умов для проживання та виховання сина. Рішенням Служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Херсон ради від 13.11.2009 року було визначено порядок його участі у спілкуванні з дитиною, але це рішення відповідачка ігнорувала та переїхала на інше місце проживання до ІНФОРМАЦІЯ_2. Тому просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_4 у с. Молодіжне м. Херсон, Дніпровський район.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги, підтримав їх у остаточній редакції. Просив: зобов’язати ОСОБА_5 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином ОСОБА_6; визначити участь ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, за яким надати можливість спілкування батька з сином без присутності матері чотири рази щомісяця у суботу або неділю з 09.00 години до 21.00 години за попередньою домовленістю батьків; другу половину шкільних канікул, у тому числі і літніх канікул (а.с.173).

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову в частині визначення часу та періодичності спілкування батька із дитиною, але просив врахувати при вирішенні цього питання необхідність підготовки дитини до шкільних занять у вихідні дні, та врахувати вік дитини при встановленні тривалості щотижневого спілкування із батьком. Щодо зобов’язання відповідачки не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином заперечував, оскільки позивачем не надано доказів такого перешкоджання.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Костянтинівської райдержадміністрації ОСОБА_3 у судовому засіданні позов у уточненій редакції підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на висновок органу опіки та піклування від 11.12.2017 року (а.с.155-157).

З’ясувавши вищенаведену позицію сторін дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено та визнається учасниками справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу вони мають спільну дитину – сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24.06.2011 року (справа №2-675/11) вказаний шлюб було розірвано, дитина проживає разом із матір’ю (а.с.9-10). При цьому суд зазначає, що позивач постійно мешкає у селищі Молодіжне м. Херсон Дніпровської області, а відповідачка разом із дитиною мешкає у с. Довга Балка Костянтинівського району Донецької області.

Згідно до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов’язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.

Відповідно до ст. 157 СК України, той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов’язаний приймати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до змісту ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Також відповідно до ст.ст. 11,15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

В судовому засіданні встановлено, що спілкування позивача з дитиною не буде перешкоджати її нормальному розвитку. Суд вважає, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків - з своїми дітьми - служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Отже, суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Таким чином, оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, батько дитини має бажання приймати участь у вихованні дитини, а спілкування між позивачем та дитиною не перешкоджає нормальному розвитку дитини, але виникли непорозуміння щодо врегулювання питання з приводу побачень батька з дитиною, суд, з урахуванням інтересів дитини, її віку, поведінки батьків, між якими немає порозуміння, що може негативно вплинути на розвиток дитини, приходить до висновку, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідачки ОСОБА_5 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки зазначений обов’язок вже покладено на того з батьків, з ким проживає дитина, вищенаведеними нормативними актами, а тому додаткового судового захисту зазначене право позивача не потребує. Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів створення відповідачкою таких перешкод.

Керуючись ст.ст. 141, 153, 157,159 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Визначити спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, за яким надати можливість спілкування батька з сином без присутності матері чотири рази щомісяця у суботу або неділю з 09.00 години до 20.00 години за попередньою домовленістю батьків; другу половину шкільних канікул, у тому числі літніх, за попередньою домовленістю батьків.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 23 травня 2018 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, тобто, до 02 червня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_4, місце проживання: 85140, м. Херсон, Дніпровський район, селище Молодіжне, вул. Ботанічна, буд. 33, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, селище ОСОБА_7, провулок Кирпичний, буд. 5/3, РНОКПП НОМЕР_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Костянтинівської районної державної адміністрації, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, проспект Ломоносова, буд. 156, код ЄДРПОУ 05420103.

Суддя