Постанова № 75272659, 12.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Рівне

справа № 556/2094/17

провадження № 22-ц/787/1028/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3,

відповідач – Вище професійне училище №29 смт. Володимирець,

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_4, представника відповідача - адвоката ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області в складі судді Котик Л.О. від 22 березня 2018 року, ухваленого в 10 год. 10 хв. в смт. Володимирець, дата складення повного судового рішення не вказана,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Вищого професійного училища №29 смт. Володимирець про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно наказу №49 від 31.08.2009 року він був прийнятий на роботу, на посаду викладача за контрактом ВПУ №29 смт. Володимирець, тобто з ним було укладено строковий трудовий договір терміном на один рік. В подальшому термін дії контракту щорічно продовжувався, останній раз у 2014 році.

Надалі контракт не продовжувався, що у відповідності до положень ст.39-1 КЗпП України, свідчить про те, що трудовий договір укладено з ним на невизначений строк.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, наказом № 79-к від 22.11.2017 року, його незаконно звільнено з посади викладача в зв’язку із закінченням терміну дії контракту за п.2 ст. 36 КЗпП України.

З наведених підстав ОСОБА_3 просив скасувати наказ директора Вищого професійного училища №29 смт. Володимирець №79-к від 22.11.2017 року про його звільнення з посади викладача за п.2 ст. 36 КЗпП України, поновити його на посаді викладача та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року в позові ОСОБА_3 до Вищого професійного училища №29 смт. Володимирець про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване ти, що позивач звільнений з роботи з дотримання трудового законодавства, в зв’язку із закінченням строку контракту.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 покликається на його незаконність та необґрунтованість в зв’язку з неповнотою та неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи.

Звертає увагу на те, що відповідно до статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Вказана норма трудового законодавства с нормою прямої дії і розширеному трактуванню не підлягає.

Вважає, що оскільки після 2014 року контракт з ОСОБА_3 не продовжувався, то трудовий договір з ним укладено на невизначений строк.

Крім того, судом не було прийнято до уваги того, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст.9 КЗпП України недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України(в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 наказом №49 від 31.08.2009 року був прийнятий на роботу на посаду викладача за контрактом ВПУ №29 смт. Володимирець.

В подальшому між позивачем та дирекцією ВПУ №29 контракт переукладався щороку.

Зокрема, 21.06.2016 року між ВПУ №29 смт. Володимирець та ОСОБА_3 було укладено контракт строком дії з 21.06.2016 року по 30.08.2017 року, згідно якого позивач призначався на посаду викладача.

Відповідно до п.6.2. умов вказаного контракту, він припиняється, в тому числі, після закінчення строку його дії.

Пунктом п.6.4 контракту передбачено, що за два тижні до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений, або укладений на новий строк.

Із копії трудової книжки відповідача вбачається, що позивач був поновлений на роботі на підставі рішення суду наказом від 9.11.2017року (а.с.7)

Після поновлення на роботі, 22.11.2017 року наказом директора ВПУ №29 смт. Володимирець №79-к ОСОБА_3 звільнено з посади викладача 30.08.2017 року, в зв’язку із закінченням терміну дії контракту, за п.2 ст.36 КЗпП України. З даним наказом позивач ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.

Відповідно до частини третьої ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контакту визначається законами України.

Згідно із ч. 2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У відповідності до положень статті 54 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, у тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За наведеного, встановивши, що після закінчення строку дії, укладеного між ВПУ №29 смт. Володимирець та ОСОБА_3 контракту від 21.06.2016 року він за згодою сторін не продовжувався та на новий строк не укладався, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачем на законних підставах звільнено позивача на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Твердження апелянта про те, що контракт із позивачем останній раз укладався 2014 року та в подальшому не продовжувався, що свідчить про укладення з ним трудового договору на невизначений строк, спростовуються вищевказаним контрактом від 21.06.2016 року, укладеним між ВПУ №29 смт. Володимирець та ОСОБА_3

Також, не свідчать про укладення з ОСОБА_3 трудового договору на невизначений строк неодноразове переукладення відповідачем з ним контракту на новий строк, оскільки у відповідності до ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк лише за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.23 КЗпП України.

Так як, за характером роботи, а саме в зв'язку з неможливістю відповідача передбачити кількість набраних на навчання студентів за певною спеціальністю та необхідність відповідної кількості викладацького складу на кожний навчальний рік, трудові відносини між сторонами не можуть бути встановлені на невизначений строк. Переукладання строкового трудового договору у випадках, що підпадають під частину другу ст.23 КЗпП України, не тягне набуття трудовим договором характеру безстрокового чи укладеного на невизначений строк.

Крім того, вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін, однак будь-які дані про звернення ОСОБА_3 до відповідача з пропозицію укладення контракту на довший термін або безстрокового трудового договору в матеріалах справи відсутні.

Покликання представника позивача на те, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до положень ст.54 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_3 відноситься до категорії працівників, з якими може бути укладено контракт.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_2

ОСОБА_1