Рішення № 7527226, 24.10.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2006 р. Справа № 4/290-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Іванівського міжрайонного управління водного господарства смт. іванівка Херсонської області

до сільського комунального підприємства "Воскресенівське" с. Воскресенівка Іванівського району Херсонської області

про стягнення 7.446грн. 57коп.

за участю представників сторін:

від позивача – юрист Комаров С.М., заступник начальника Кидрук П.Д.

від відповідача –уповноважені особи Нудьга В.І., начальник Роік О.В.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області №232 від 25.09.2006 року справа прийнята до провадження судді Ємленінової З.І.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 6828 грн. 61 коп. основного боргу, 532 грн. 65 коп. пені та 85 грн. 31 коп. - 3 % річних. Він посилається на несвоєчасні розрахунки за надані послуги по водопостачанню на підставі договору № 21 від 23.04.2002 року та договору про реструктуризацію боргу від 21.07.2003 року.

Ухвалою суду від 10.10.2006 року розгляд справи судом відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Представники позивача в засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надавши свої доводи та пояснення.

Відповідач позовні вимоги визнає частково. Він стверджує, що сума основної заборгованості перед позивачем складає 4575 грн. 00 коп., посилаючись на те, що позивачем питна вода поставлялася на протязі трьох місяців, в основному одним насосом потужністю 25 куб.м. в годину на протязі 6 годин в добу, тому вважає, що було поставлено меншу кількість води, ніж передбачено договором.

Крім того, відповідач посилається на те, що неспроможний сплатити борг через заборгованість населення за спожиту воду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Між Іванівським міжрайонним управлінням водного господарства (позивач) та сільським комунальним підприємством "Воскресенівське" (відповідач по справі) 23.04.2002 року укладено договір постачання питної води №21.

Згідно з цим договором позивач зобов'язався постачати відповідачу воду відповідно до встановлених лімітів, а відповідач - приймати воду відповідної кількості та якості та сплачувати рахунки позивача не пізніше ніж до кінця поточного місяця.

10.12.2003року сторони підписали договір реструктуризації боргу №2-03. Відповідно до пункту 1.3 зазначеного договору позивач надав відповідачу розстрочку погашення заборгованості з водопостачання, яка утворилася станом на 01.12.2003року в сумі 7.798грн. 61коп. Відповідач за умовами пунктів 2.1, 2.3 договору реструктуризації боргу визнав вищезазначену заборгованість та зобов'язався своєчасно її погасити частинами, а саме: по 260грн.00коп. до 25 числа щомісячно в період з 23.01.2004року по 25.06.2006року.

Відповідно до п.п.1,7 ст. 193 Господарського Кодексу України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

          Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором від 10.12.2003року і не сплатив позивачеві заборгованість, тому позивач просить стягнути 6828грн.61коп.

Вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню частково в сумі 6.578грн.61коп. Провадження у справі в частині стягнення 250грн.00коп. підлягає припиненню згідно з п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки відповідач після порушення провадження у справі, 04.10.2006року платіжним дорученням №75 перерахував позивачеві зазначену суму боргу.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано 3% річних, які підлягають стягненню в сумі 85грн.31коп., як це зазначено в позовній заяві, оскільки заяви про збільшення суми позову в порядку ст. 22 ГПК України та стягнення річних в розмірі 96грн.91коп., як це зазначено в розрахунку наданому 23.10.2006року, позивачем не надано.

Судом приймається відмова позивача від стягнення пені і провадження у справі в цій частині позову припиняється відповідно до ч.4 ст.80 ГПК України.

Посилання відповідача на невідповідність розрахунку основного боргу фактично спожитій кількості води не підтверджені належними доказами в розумінні ст. 33 ГПК України, обов'язок подання яких покладено саме на відповідача. До того ж, розрахунок суми позову позивачем здійснено на підставі рахунків, які надсилалися відповідачу за 2002рік. Відповідно до пункту 4.5 договору №21 від 23.04.2002року відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу письмові претензії щодо невірно виписаних рахунків не пізніше 5 днів від дня вручення йому рахунку. Документального підтвердження звернення до позивача з такими претензіями відповідачем в засідання суду не надано.

Крім того, укладаючи угоду про реструктуризацію боргу від 10.12.2003року, відповідач визнав борг в сумі 7798грн.61коп., що зазначено в пункті 2.1 угоди. Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію договору, тобто договір від 10.12.2003року є дійсним і ним підтверджується факт заборгованості відповідача та його обов'язок сплатити борг на умовах передбачених цим договором.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенні частково в сумі 6663грн.92коп.

Судові витрати в частині державного мита відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог, а за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –на відповідача.

В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі ст. 193 Господарського Кодексу Країни, ст.ст. 525, 526 ЦК України та керуючись ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовільнити частково.

2.Стягнути з сільського комунального підприємств а "Воскресенівське" с.Воскресенка Іванівського району Херсонської області, р/рахунок 260061841 в АППБ «Аваль»м. Каховка, МФО 352509, код 31852032 на користь Іванівського міжрайонного управління водного господарства смт.Іванівка Херсонської області вул.Крупської, 5 р/рахунок 35221002003459 в відділенні Державного казначейства в Іванівському районі, МФО 852010, код 30144557 - 6663 грн. 92 коп. основного боргу, 91 грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення решти суми позову.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до

ст.84 ГПК України 26.10.2006року.