Рішення № 75271831, 12.07.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4316/18

2/357/2101/18

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 цивільну справу за позовом комунальної установи Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з названим позовом, обґрунтовуючи його тим, що 28 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем – ОСОБА_1 було укладено договір №109 на користування об’єктом благоустрою. Відповідно до п. 1.1. даного договору, відповідач використовує об’єкт благоустрою під тимчасове розміщення не капітального металевого гаража для зберігання особистого майна за адресою: м. Біла Церква, пров. Жовтневий (Грузинський) (гараж №23). Ціна послуг за даним договором визначається відповідно до п.п. 4.3. додатку №1 рішення Білоцерківської міської ради від 11.07.2008 року №800 «Про затвердження Правил благоустрою території м. Біла Церква» та становить 100,00 грн. на місяць протягом терміну дії договору. Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, відповідач зобов’язаний проводити оплату до 10-го числа наступного за звітним місяцем шляхом перерахування на поточний рахунок позивача коштів в розмірі 100% ціни, передбаченої договором. Однак, відповідач належним чином не виконує зобов’язання за договором, зокрема, щодо повної та своєчасної оплати послуг, в зв’язку з чим утворилась заборгованість за період з 27 листопада 2014 року по 31 березня 2018 року у розмірі 4 012,90 грн. При цьому, позивач з метою досудового вирішення спору звертався до відповідача з відповідною претензією, однак, відповідач в добровільному порядку не виконує умови договору та борг не сплачує. В зв’язку з цим, позивач просив в судовому порядку стягнути з відповідача на їх користь зазначену суму боргу та судові витрати по справі.

10 липня 2018 року позивачем подано до суд через канцелярію клопотання про зменшення та уточнення розміру позовних вимог, копія якого разом з доданими до нього документами позивачем направлено на адресу відповідача. Як підсумок, позивач просить суд з урахуванням зменшених та уточнених позовних вимог стягнути з відповідача на його користь борг за договором №109 від 25 жовтня 2011 року за період з 28 травня 2016 року по 30 червня 2018 року в сумі 2 512,90 грн. та судові витрати у справі.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач направив до суду заяву про визнання позову, просив розглянути справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що комунальна установа Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» зареєстрована як юридична особа з 28.05.2008 року, що слідує з довідки з ЄДРПОУ.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням 34 сесії Білоцерківської міської ради від 11 липня 2008 року № 800 затверджено Правила благоустрою території м. Біла Церква, якими установлюється порядок благоустрою та утримання територій об’єктів благоустрою міста, регулюються права та обов’язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначається комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті.

Як передбачено п. 2.1.37 Правил, об’єкти благоустрою – сукупність усіх територій міста, що складаються з окремих територій (їх частин) різного цільового призначення.

Згідно з п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Так, судом встановлено, що 28 жовтня 2011 року між позивачем – комунальною установою Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» та відповідачем – ОСОБА_1 було укладено договір №109 на користування об’єктом благоустрою.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник використовує об’єкт благоустрою під тимчасове розміщення не капітального металевого гаража для зберігання особистого майна за адресою: провул. Жовтневий, м. Біла Церква, (гараж №23).

Згідно п. 1.2. договору, виконавець зобов’язується за плату надати замовнику послуги з забезпечення можливості користування об’єктом благоустрою під тимчасове розміщення не капітального металевого гаража для зберігання особистого майна за адресою: вул. Молодіжна, м. Біла Церква, (гараж №26), здійснювати контроль щодо використання об’єкта благоустрою шляхом оформлення відповідних документів.

За п.п. 2.1., 2.2. договору, ціна послуг за даним договором визначається згідно п.п. 4.3. додатку №1 рішення Білоцерківської міської ради від 11.07.2008р. №800 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Біла Церква» та становить 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок) на місяць, в т.ч. ПДВ 16,67 грн. протягом терміну дії договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовник проводить оплату наданих послуг до 10-го числа наступного за звітним місцем шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця коштів в розмірі 100% ціни, передбаченої договором.

Також, судом встановлено, що строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. Договору (з моменту його підписання) та закінчується 31.12.2012 року, але договором передбачено продовження його дії на наступний календарний рік, якщо до 31.12.2012р. сторони не подали письмово ніяких змін та зауважень до нього. Оскільки змін до договору сторонами ініційовано не було, відтак, строк дії договору подовжено до 31.12.2013р. включно. Наведене підтверджується копією договору.

Договір було підписано обома учасниками справи без будь-яких зауважень, отже, відповідач був ознайомлений з умовами цього договору, до закінчення строку дії договору жодна сторона не подала заяви про припинення його дії, що свідчить про продовження строку дії договору на наступний 2013 календарний рік на умовах, що встановлені в ньому.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі 30 грудня 2013 року укладено додаткову угоду №1 до договору, яка полягає, зокрема, у продовженні строку дії договору до 31.12.2014 року з подальшою щорічною пролонгацією у разі відсутності вмотивованих заяв щодо розірвання договору, або необхідності його перегляду, які можуть бути подані сторонами не пізніше ніж за один місяць до кінця строку дії договору.

Судом встановлено, що учасники справи до кінця 2014 року і в подальшому не ініційовали (не подавали) будь-яких заяв, що стосуються строку дії договору або розірвання договору. Суду таких доказів учасниками справи не надано.

Відтак, строк дії договору пролонговано на 2015- 2018 календарні роки.

Однак, відповідач належним чином не виконав зобов’язання за договором.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з метою досудового вирішення спору звертався до відповідача з письмовою претензією від 11.01.2018р., згідно якої просив останнього сплатити заборгованість за договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Проте, відповідач вимог претензій не виконав та боргу не сплатив, тому, з урахуванням зменшених та уточнених позовних вимог за ним утворився борг у сумі 2 512,90 грн. /за період з 28 травня 2016 року по 30 червня 2018 року/, що підтверджується довідкою про заборгованість від 05.07.2018 року №395, розрахунком заборгованості від 05.07.2018 року №394.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 29 вересня 2011 року Білоцерківською міською радою прийнято рішення № 333-12-VI, яким визначено розмір плати за користування об’єктом благоустрою міста при тимчасовому встановленні металевого гаража в розмірі 100 грн. за 1 місяць. Також, 28 лютого 2013 року Білоцерківською міською радою прийнято рішення №907-39-VI, яким також визначено розмір плати за користування об’єктом благоустрою міста при тимчасовому встановленні металевого гаража для громадян 100 грн. за 1 місяць та для пільгової категорії населення ( інвалідам І та ІІ груп загального захворювання, ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС І та ІІ категорії, учасникам бойових дій, дітям війни при наявності власного автомобіля) в розмірі 50 грн. за 1 місяць. Судом встановлено, що відповідач не відноситься до вказаних пільгових категорій, будь-яких доказів про наявність пільг суду не надано.

Задовольняючи даний позов, суд виходить з наступного.

Так, між учасниками справи укладено відповідний договір, факт укладення якого ними не оспорюється. Разом з тим, за своєю правовою природою договір є правочином, водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків (ст. 11 ЦК України).

За укладеним договором, що учасниками справи не оспорюється, відповідач дійсно використовує об’єкт благоустрою міста Біла Церква під розміщення не капітального металевого гаража по провулку Жовтневому (Грузинському), м. Біла Церква (гараж №23). Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, відповідач не звертався до позивача з заявами щодо неможливості користування даним об’єктом благоустрою для розміщення не капітального металевого гаража, хоча на адресу відповідача позивачем направлялася претензія щодо сплати заборгованості за договором. Разом з тим, відповідач частково здійснював оплату за договором.

Одночасно, рішення Білоцерківської міської ради, якими визначено розмір плати за користування об’єктом благоустрою відповідачем оскаржені не були. Доказів іншого суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Ч.1 ст. 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За ст.. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відтак, суд вважає, враховуючи ст. 611 ЦК України, що підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення боргу, оскільки відповідачем були порушені умови зобов’язання, обумовлені договором.

Таким чином, з врахуванням наведеного суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 109 від 25 жовтня 2011 року за період з 28 травня 2016 року по 30 червня 2018 року у сумі 2 512,90 грн.

Як вбачається із попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи, позивач поніс судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 762 грн. 00 коп. відповідно до наданого платіжного доручення і тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказані судові витрати.

На основі вищевикладеного, керуючись ст. 144 Конституції України; ст.ст. 11, 22, 509, 524-527, 530, 533, 610-612, 625-627, 629, 631, 638, 901, 903 ЦК України; Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»; ст.ст. 10, 12, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354, 355, п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Міським відділом №1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 12 листопада 1996 року, (Київська область, м. Біла Церква, пров. Грузинський (Жовтневий), 23, кв. 57), на користь комунальної установи Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква», код ЄДРПОУ 35942297, (Київська область, м. Біла Церква, вул. Андрея Шептицького, 2), борг за договором № 109 від 25 жовтня 2011 року за період з 28 травня 2016 року по 30 червня 2018 року в сумі 2 512,90 грн. та судові витрати у справі в сумі 1 762,00 грн., всього стягнути 4 274,90 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят чотири гривні дев’яносто копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

СуддяОСОБА_2