Постанова № 75270500, 04.07.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Справа № 903/938/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 26.03.18р. суддею Шум М.С. о 12:02 у м.Луцьку, повний текст складено 05.04.18р.

у справі № 903/938/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області

до відповідача ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал"

про стягнення 110 963,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.03.2018р. у справі №903/938/17 позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Волинській області до ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто із ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області 110963,33грн. - збитків нанесених державі за відсутність дозволу на здійснення спеціального водовикористання, а також стягнуто на користь позивача 1664,46грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" звернулося до суду з апеляційною скаргою від 25.04.2018р., в якій просить прийняти скаргу до розгляду. За результатами розгляду скарги скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2018р. у справі №903/938/17 та прийняти нове, яким позивачу у позові відмовити повністю.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на наступне.

Основним видом діяльності ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" є забір, очищення та постачання води. За результатами перевірки, проведеної Державною екологічною службою з 04.05.2017 року по 15.05.2017 року встановлено, що водокористування здійснюється на підставі дозволу на спецводокористування УКР №27/ВОЛ від 13.01.2017р. з терміном дії до 12.01.2020р. До отримання даного дозволу, спеціальне водокористування здійснювалось на підставі дозволу №27 Вол. терміном дії до 31.12.2016р. Тобто, Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" здійснювало спеціальне водокористування без наявності дозволу на спецводокористування за період з 01.01.2017р. по 13.01.2017р. в кількості 89962куб.м. (кількість забраної води згідно довідки ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал").

Чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

За наслідками проведеної-перевірки представниками позивача було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яким встановлено порушення природоохоронного законодавства, зокрема: виявлено період роботи підприємства без дозволу на спецводокористування.

На думку апелянта судом першої інстанції не взято до уваги факту вчинення певних дій для отримання дозволу на спецводокористування: 29 липня 2016 року (до спливу терміну дії дозволу № 27ВОЛ від 27.12.2013 року Ковельське УВКГ “Ковельводоканал” звернулося до ТОВ НВФ “ЛІГОС” (м.Рівне) із заявою про розробку проекту нормативів ГДС речовини у водний об’єкт із зворотними водами, що підтверджується договором № 16-42 від 29.07.2016 року про виконання робіт (створення технічної продукції). Але, в порушення передбачених договором строків, нормативи ГДС були отримані управлінням лише 07.12.2016 року, що і не дало змоги здати документи на отримання дозволу на спец водокористування за 30 днів до закінчення попереднього дозволу. Саме з цієї причини - відсутність нормативів ГДС - і було відмовлено представнику ОСОБА_2 УВКГ “Ковельводоканал” у прийнятті документів на видачу дозволу 14.11.2016р.

19.12.2016 року представник позивача звернувся до Центру надання адміністративних послуг у м. Луцьку з повним пакетом документів для отримання дозволу, тобто в межах строку відведеного для отримання документу дозвільного характеру. Факт звернення представника відповідача 19.12.2016р. до Центру надання адміністративних послуг з пакетом документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування стверджується описом №1161131 прийняття документів.

Крім того, 19.12.2016 року ОСОБА_2 УВКГ “Ковельводоканал” було повідомлено начальника Державної екологічної інспекції у Волинській області (лист № 2547) про вказані обставини, а також про те, що відповідно до ЗУ “Про питну воду та питне водопостачання”, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, Ковельське УВКГ “Ковельводоканал” не може зупинити здійснення водопостачання населенню м.Ковеля та Ковельського району, оскільки державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб (ч. 1 ст. 6 ЗУ “Про питну воду та питне водопостачання”).

Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом повністю відхилено його заперечення, як відповідача, щодо відсутності порушень ст.49 ВК України в період 01.01.2017 року по 12.01.2017 року в зв’язку з відсутністю вини та враховуючи вжиття ним усіх заходів для отримання спеціального дозволу на користування надрами загальнодержавного значення; підприємство відповідача є комунальним підприємством, яке забезпечує життєдіяльність територіальних громад міста Ковеля та сіл району і припинення його діяльності є неможливим. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи щодо відсутності вини, адже, на його думку, ним було вчинено всі необхідні дії для отримання дозволу на спец використання водних ресурсів.

Також скаржник вважає безпідставним відхилення місцевим господарським судом заяву свідка від 23.02.2017 року громадянина ОСОБА_3

Усі ці обставини у їх сукупності, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2018 року із прийняттям нового, яким у задоволенні позову позивачу слід відмовити повністю.

Позивач - Державна екологічна інспекція у Волинській області - у письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечив із підстав, які наведені у письмовому документі. У судовому засіданні представник позивача підтримала подане заперечення, додатково звернула увагу, що обставини розроблення проекту нормативів ГДС речовин у водний об'єкт із зворотними водами жодним чином не стосуються правовідносин видобування води без отримання дозволу на спецводокористування.

У судове засідання представники апелянта не з'явилися, явка їх представників обов'язковою не визнавалася, про день та час судового засідання повідомлені належним чином.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/938/17 у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Савченко Г.І., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" від 25.04.2018р. на рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2018р. у справі №903/938/17 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 04.07.2018 р. об 15:15 год. у вищевказаному складі колегії суддів.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018р. для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Дужич С.П.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмове заперечення на апеляційну скаргу, пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 26.03.2018р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи на підставі наказу від 28.03.2017р. №44 Державною екологічною інспекцією у Волинській області за направленням від 03.05.2017р. № 249 з 04.05.2017р. по 15.05.2017р. була проведена перевірка та складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" (а.с. 10-17).

Серед основних видів діяльності ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" згідно КВЕД 2010: 36.0 є забір, очищення та постачання води. Забір води (чи із відкритих джерел, чи підземних) відноситься до використання природних ресурсів.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №454/2011).

Державна екологічна інспекція у Волинській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

За результатами проведеної перевірки інспекторами Державної екологічної інспекції у Волинській області, зокрема, встановлено, що на балансі підприємства відповідача знаходиться 22 артезіанські свердловини, із них задіяні в роботі 14 свердловин, 7 свердловин знаходиться в резерві, 1 затампонована (с.Воля-Ковельська, Ковельського району Волинської області; дата тампонажу від 15.06.2011р.).

Спеціальний дозвіл на користування надрами №5898 від 16.01.2014р. виданий на 20 свердловин (термін дії дозволу 20 років).

Водокористування відповідачем здійснюється на підставі дозволу на спецводокористування УКР №27/Вол від 13.01.2017р. з терміном дії до 12.01.2020р. До отримання даного дозволу, спеціальне водокористування здійснювалось на підставі дозволу №27 Вол. терміном дії до 31.12.2016р.

18.05.2017р. позивачем внесено припис із вимогою надати довідку про кількість видобутої води та скинутої в водний об'єкт води за період 01.01.2017р. по 12.01.2017р. включно (а.с. 23).

Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" здійснювало спеціальне водокористування без наявності дозволу на спецводокористування за період з 01.01.2017р. по 13.01.2017р. в кількості 89962куб.м. Кількість забраної води зафіксовано відповідно до довідки ОСОБА_2 УВКГ "Ковельводоканал" (а.с. 19).

За результатами проведеної перевірки, отриманих від відповідача пояснень, позивачем встановлено факт нанесення шкоди державі бездозвільним використанням водних ресурсів. За наслідками надіслано претензію від 28.08.2017р. №1-7-3/1956 про відшкодування шкоди в розмірі 110963,63грн, яку відповідачем залишено без задоволення.

Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК України) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра (правовий висновок Верховного Суду України від 01.04.2015р. № 3-32гс15).

Відповідно до положень статей 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Згідно ч.1 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом. Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб'єкта господарювання відповідної заяви.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст.41 Закону, підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру. У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Відповідно до Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого Постановою КМУ від 13.03.2002р. №321 (із змінами і доповненнями), (п.3) передбачено, що видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (2806-15). Дозволи видаються на підставі заявки юридичної або фізичної особи з обґрунтуванням потреби у воді. Пунктом 4 Порядку обумовлено, що дозволи видаються органами, що зазначені у пункті 2 Порядку, протягом тридцяти календарних днів з дня подання в установленому порядку заявки. У разі відмови у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

За наслідками проведеної перевірки представниками позивача було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яким встановлено порушення природоохоронного законодавства, зокрема: виявлено період роботи підприємства без дозволу на спецводокористування.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Судом першої інстанції з'ясовано, а у суді апеляційної інстанції представником позивача підтверджено, що доказів оскарження дій по складанню зазначеного акта у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані. Таким чином, акт перевірки є належним доказом у справі.

Водокористування здійснювалось на підставі дозволу №27 Вол. терміном дії до 31.12.2016р.

Відповідач стверджує, що 19.12.2016р. звернувся до Центру надання адміністративних послуг з пакетом документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, що стверджується описом №1161131 прийняття документів (а.с. 45).

За період спецводокористування з 01.01.2017р. по 12.01.2017р. без відповідних дозволів розрахунок збитків проведений у відповідності з п.9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 зі змінами, внесеними наказом № 220 від 30.06.2011р.

Відповідно до пункту 1.2 Методики, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до, зокрема самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Нормами чинного законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування. Вказаний правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 03.09.2013р. в справі №13/333-38-463-2012.

З п.9.2 вказаної вище Методики випливає, що фактичний об'єм води, яка використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Матеріали справи містять докази на підтвердження використання води відповідачем в кількості 89 962куб.м. в період з 01.01.2017р. по 12.01.2017р.

В розрахунку відповідно до Методики враховані: об’єм води, що використана без дозвільних документів, рентна плата за спецводокористування підземними водами з застосуванням коефіцієнта згідно п.255.5.2 ст. 255 Податкового Кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Збитки завдані порушенням водного законодавства в розмірі 110963,33грн. стверджуються актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, претензією від 28.08.2017р. №1-7-3/1956, розрахунками суми збитків, підставні та підлягають до стягнення згідно ст. 111 ВК України, ст. 68 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зверталася увага учасників провадження у даній справі, що у постанові Верховного Суду України від 03.09.2013р. у справі №13/333-38/463-2012 наведена правова позиція, відповідно до якої факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування законодавством визначається самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відтак місцевим господарським судом, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції, правомірно відхилені твердження (пояснення) відповідача щодо відсутності порушень ст.49 ВК України в період з 01.01.2017р. по 12.01.2017р. та відсутністю вини відповідача з посиланням на звернення до Центру надання адміністративних послуг у м. Луцьку 14.11.2016р. та 19.12.2016р. для отримання дозволу на спецводокористування на новий термін, як необґрунтовані.

Виходячи зі змісту ст. 1 ЗУ “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Частиною 6 ст.41 вказаного Закону та п.1 постанови КМУ від 27.01.2010р. №77 "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди" передбачено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Тобто, законодавство про дозвільну систему побудовано так, що саме на особу покладається обов'язок ініціювати отримання дозволу і у разі своєчасного звернення з долученням необхідного пакету документів до відповідного органу для отримання дозволу, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі, суб’єкт господарювання має право провадити певні дії.

Виходячи зі змісту ч.6 ст. ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" строк видачі дозволу - 02.01.2017р., а право на використання відповідач набув 13.01.2017р. (через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі).

При цьому, у разі порушення порядку видачі документа дозвільного характеру, зокрема, порушення строків прийняття дозвільним органом рішення про видачу документа дозвільного характеру, безпідставну відмову у видачі документа дозвільного характеру, відповідач не був позбавлений права вирішувати питання щодо адміністративної відповідальності посадових осіб в порядку ст. 166-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто, відповідач звернень з урахуванням строків розгляду, визначених Законом та Порядком, не здійснив. Доказів звернення з відповідними документами до 31.12.2016р. до суду першої інстанції не подав. Не подано таких документів і до суду апеляційної інстанції.

Що стосується посилання відповідача на укладення договору №16-42-184/16 від 29.07.2016р. про виконання робіт (створення технічної продукції надання послуг) то цей договір не свідчить про дії відповідача, які б передували отриманню дозволу чи передбачали отриманням дозволу в порядку, визначеному ЗУ “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” та постановою КМУ від 13.03.2002р. № 321.

За цих обставин висновок господарського суду Волинської області щодо відхилення доводів відповідача щодо відсутності його вини, оскільки саме на суб’єкта господарювання в силу приписів ЗУ “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” покладений обов’язок звернення за своєчасним отриманням дозволу на водокористування, відповідає обставинам справи та є правомірним.

Тобто, саме суб’єкт господарювання повинний був проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов’язаних із спеціальним водокористуванням за відсутності дозволу .

Крім того, суд зауважує, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Відповідач належних доказів на спростування вини не подав.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).

Враховуючи наведені обставини, норми чинного законодавства, наявні матеріалах справи докази, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, як підставних та обґрунтованих.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими; спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи і не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Зокрема, доводи скаржника, що судом першої інстанції не надано ні оцінки обставинам, не досліджено докази щодо з'ясування наявності вини водокористувача у використанні водних ресурсів без відповідного дозволу у період із 01.01.17р. по 12.01.17р., не відповідають обставинам справи.

Таким чином Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 26.03.18р. у справі №903/938/17 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Апеляційна скарга ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" від 25.04.2018р. не підлягає до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" від 25.04.18р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 26 березня 2018 року у справі №903/938/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/938/17 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "12" липня 2018 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Дужич С.П.