Постанова № 75270397, 10.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 915/751/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Суліма В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Проконова К.В. - адвокат, свідоцтво № 2001від 30.01.2015;

Заречнєв С.О. - представник, дов. № 851 від 28.12.2017;

від відповідачів: 1. Левкович С.І. - інспектор, дов. б/н від 28.12.2017;

2. Новак А.А. - головний спеціаліст, дов. б/н від 02.01.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018

у справі № 915/751/17 (суддя Демидов В.О.), повний текст рішення складено 20.04.2018

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Октябрськ"

до Миколаївської митниці ДФС, Міністерства інфраструктури України

про стягнення 21 354,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Октябрськ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Миколаївської митниці ДФС про стягнення 21 354,63 грн. витрат на утримання майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 915/751/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 справі № 915/751/17 та просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, задовольнивши позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишено без руху. Запропоновано Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до Київського апеляційного господарського суду докази сплати (доплати) судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 915/751/17 у розмірі 881,00 грн.

14.06.2018 від скаржника через відділ канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжне доручення № 1666 від 08.06.2018.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

В тексті апеляційної скарги скаржник просить відновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги у зв'язку з тим, що повний текст рішення від 03.04.2018 у справі № 915/751/17 отримано лише 26.04.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 119 ГПК України відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене вище, відповідно до вимог статті 262 Господарського процесуального кодексу України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 915/751/17. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 поновлено Державному підприємству «Адміністрація морських портів Україна» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 915/751/17. Призначено справу до розгляду на 10.07.2018. Зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва 03.04.2018 у справі № 915/751/17 на час апеляційного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 10.07.2018 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 915/751/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Представники першого та другого відповідача у судовому засіданні 10.07.2018 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 915/751/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду та як вбачається із матеріалів справи, 10.02.2015 між позивачем та першим відповідачем укладено договір позички № 21-П-ФОК-15, відповідно до умов якого:

- позивач передає першому відповідачу у безоплатне строкове користування на строк, обумовлений договором, майно - нежилі облаштовані приміщення загальною площею 99,9 кв.м, розташоване за адресою: 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 29/1, обладнання, засоби та канали зв'язку (пункт 1.1 договору);

- перелік майна, що передається першому відповідачу, визначений у додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору та в акті приймання-передачі майна (пункт 1.2 договору);

- зазначене у пункті 1.1 договору приміщення належить позивачу на праві господарського відання, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права (пункт 1.3 договору);

- перший відповідач використовує об'єкт позички для розміщення підрозділу митниці, на який покладено обов'язки з забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, вантажів та іншого майна, що переміщуються юридичними та фізичними особами через митний кордон України (пункт 2.1 договору);

- майно передається на підставі договору та актів приймання-передачі нерухомого майна та обладнання в строкове користування (пункт 4.1 договору);

- майно вважається переданим позивачем першому відповідачу з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта позички уповноваженими представниками сторін та скріплення акта печатками (пункт 4.2 договору);

- перший відповідач зобов'язується: користуватися об'єктом позички особисто та за його цільовим призначенням і відповідно до умов договору; безперешкодно допускати на об'єкт позички представників позивача для перевірки виконання першим відповідачем умов договору; забезпечити збереження об'єкта позички, запобігати його пошкодженню і псуванню (підпункти 5.1.1 - 5.1.3 пункту 5.1 договору);

- договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань (пункт 9.1 договору);

- договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення (пункт 9.4 договору).

Сторонами підписано додаток № 1 до договору, в якому зазначено перелік майна, що передається першому відповідачу.

Статтею 827 ЦК України встановлено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно із статтею 833 ЦК України користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.

Користувач зобов'язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

10.02.2015 позивач передав, а перший відповідач прийняв вказане у додатку № 1 майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна.

У березні 2017 позивачем, з метою утримання майна, що передано Митниці за Договором, та створення належних умов праці для працівників Митниці, витрачено кошти у сумі 13 287,65 грн.

В подальшому позивач листом від 25.01.2017 № 3/115/17-169 повідомив першого відповідача, що на утримання службових приміщень за договором відповідно до санітарно-гігієнічних норм, позивач витрачає значні кошти, які не передбачені витратною частиною фінансового плану на 2017 рік (витрати з водопостачання, водовідведення, прибирання приміщень та витрати, пов'язані із споживанням митним постом електроенергії); так, у грудні минулого року, Філією тільки на забезпечення приміщень митного поста СМП «Октябрськ» електроенергією витрачено майже 17 тис.грн.; з урахуванням повного опалювального сезону, вказані витрати складатимуть більше 90 тис.грн., проте жодним нормативним актом України не передбачено утримання службових приміщень, переданих митним органам у користування, їх балансоутримувачем за власний рахунок; у зв'язку з викладеним, позивачем було надіслано Митниці проект договору щодо компенсації витрат, пов'язаних з утриманням приміщення митного поста СМП «Октябрськ».

У відповідь на лист позивача, перший відповідач у листі від 13.02.2017 № 711/10/14-70-10-27 зазначив, що наявність на території пункту пропуску через державний кордон відповідного митного підрозділу, який здійснює митний контроль осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, які переміщуються через державний кордон України, є однією із обов'язкових умов його функціонування; питання юридичного оформлення правовідносин з тимчасового безоплатного користування службовими та побутовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку повинно бути вирішено відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням обставин кожного конкретного випадку; перший відповідач вважає, що одним з можливих варіанті юридичного оформлення вказаних правовідносин може бути укладення договору позички, договорів про співробітництво або про забезпечення діяльності митного органу.

Листами від 13.04.2017 № 1.1.19/7-766, від 16.05.2017 №3/1.19/17-1020, позивачем надіслано першому відповідачу рахунок на оплату від 31.03.2017 № 264 компенсації вартості послуг з утримання майна та обладнання на суму 13 287,65 грн., а також акт надання послуг від 31.03.2017 № 264 та рахунок на оплату від 30.04.2017 № 352 на суму 8 066,98 грн. та акт надання послуг від 30.04.2017 № 348.

Однак, перший відповідач листами від 17.05.2017 № 2166/10/14-70-10-27 та від 15.06.2017 №2663/10/14-70-10-27 повідомив позивача про те, що договір не містить обов'язків користувача оплатити вартість послуг з утримання майна та обладнання.

В подальшому позивачем надіслано на адресу першого відповідача претензію від 26.05.2017, в якій вимагав сплатити 21 354,63 грн. заборгованості за березень і квітень 2017 року.

Перший відповідач листом від 27.06.2017 за № 2825/10/14-70-10-27 повідомив позивача про те, що митниця є організацією із загальнодержавною формою власності, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету України та розміщується в приміщенні, що знаходиться на балансі підприємства, митниця вважає, що підстав для оплати витрат на утримання відповідно об'єкту нерухомості та комунальних послуг немає.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із відсутністю укладеного між позивачем та першим відповідачем договору на відшкодування витрат пов'язаних із утриманням приміщення митного посту СМП "Октябрськ", враховуючи викладене та наступне.

Згідно із п. 10.2 договору № 21-П-ФОК-15 усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Таким чином, оскільки саме перший відповідач є користувачем спірного майна за договором позички № 21-П-ФОК-15 від 10.02.2015, то і споживачем житлово-комунальних послуг також є перший відповідач і у зв'язку із відсутністю відповідного договору, сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги зобов'язаний, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", щомісяця.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 8 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини оренди об'єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про морські порти України".

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про морські порти України" адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Частинами 1, 2 ст. 188 Митного Кодексу передбачено, що з метою прискорення виконання митних формальностей під час переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам органів доходів і зборів у виконанні ними своїх службових обов'язків. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Митного Кодексу у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.

Однак, зазначеними нормами законодавства України, якими забезпечуються органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку на безоплатній основі, не передбачено покладення витрат з утримання такого майна на власника чи балансоутримувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 916/3164/14.

Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що відносини у даній справі і у справі № 916/3164/14 є подібними, враховуючи те, що за договором позички передається майно у безоплатне користування, а за договором оренди - у платне.

Також згідно із ч. 3 ст. 827 ЦК України до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Слід зазначити, що надання органам доходів і зборів комунальних послуг на безоплатній основі прямо не передбачено нормами чинного законодавства України, а їх надання балансоутримувачем може призвести до негативних наслідків його фінансово-економічного стану, що є неприпустимим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що договором № 21-П-ФОК-15 від 10.02.2015 не передбачено оплату першим відповідачем комунальних послуг, однак, вважає за необхідне вказати, що позивач, з метою захисту свої прав не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення вартості фактично наданих першому відповідачу комунальних послуг, в якості відшкодування позадоговірної шкоди.

Слід зазначити, що предметом спору у даній справі є саме стягнення коштів у сумі 21 354,64 грн., пов'язаних із витратами на утримання майна, а саме приміщення, яке є предметом договору позички від 10.02.2015 № 21-П-ФОК-15.

Перевіривши наявні у матеріалах справи розрахунки вартості комунальних послуг, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правильність таких розрахунків.

Заперечень щодо факту отримання першим відповідачем комунальних послуг та отримання таких послуг у повному об'ємі, заперечень щодо вартості отриманих комунальних послуг, першим відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, те, що договором підтверджено користування першим відповідачем спірним приміщенням, п. 10.2 договору № 21-П-ФОК-15 позивачем та першим відповідачем погоджено умову про те, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості, те, що згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" саме споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, те, що умовами договору № 21-П-ФОК-15 не передбачено сплату комунальних платежів балансоутримувачем, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з першого відповідача грошових коштів у розмірі 21 354,63 грн., пов'язаних із витратами на утримання майна є правильною, відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено, отримання першим відповідачем комунальних послуг при користуванні майном, переданим за договором № 21-П-ФОК-15, отримання таких послуг та їх вартість не заперечується першим відповідачем, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 915/751/17, стягнення з першого відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 21 354,63 грн., пов'язаних із витратами на утримання майна, переданого у користування за договором № 21-П-ФОК-15.

Слід вказати, що позивачем не було заявлено позовних вимог до другого відповідача у справі № 915/751/17, а норми законодавства не містять приписів щодо обов'язку сплати другим відповідачем комунальних послуг, спожитих першим відповідачем.

Отже, у задоволенні позову щодо другого відповідача належить відмовити.

Згідно із п.п. б), в) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, складається з: резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 915/751/17 скасувати повністю та ухвалити нове.

3. Позовні вимоги до Миколаївської митниці ДФС України задовольнити.

Стягнути з Миколаївської митниці ДФС (54017, м. Миколаїв, вул. Московська, 57-а; ідентифікаційний код 38728512) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Октябрськ" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 1090; ідентифікаційний код 38728512) кошти на утримання майна в сумі 21 354,63 грн. та 1 600,00 грн. судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог до Міністерства інфраструктури України.

4. Стягнути з Миколаївської митниці ДФС (54017, м. Миколаїв, вул. Московська, 57-а; ідентифікаційний код 38728512) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Октябрськ" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 1090; ідентифікаційний код 38728512) 2 643,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 915/751/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 12.07.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, однак, може бути оскаржена лише у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.В. Отрюх

В.В. Сулім