Постанова № 75270296, 09.07.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

09.07.2018 справа №905/2202/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю; не з'явився; не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від02.04.2018 (повний текст 04.04.2018) у справі№905/2202/17 (суддя Мельниченко Ю.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область. стягнення 595 242,19 грн., з яких: 313 862,40 грн. – основна заборгованість, 57 122,96 грн. – пеня, 24 326,49 грн. – 3% річних та 199 930,34 грн. – інфляційні витратиВ С Т А Н О В И В:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область (Позивач) із позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область (Відповідач) про стягнення 595 242,19 грн., з яких: 313 862,40 грн. – основна заборгованість, 57 122,96 грн. – пеня, 24 326,49 грн. – 3% річних та 199 930,34 грн. – інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за договором підряду №2-116 від 05.11.2013 в розмірі 313 862,40 грн., 3% річних в розмірі 1 883,17 грн., інфляційні втрати в розмірі 627,72 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 745,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також при неповному з’ясуванні обставин справи.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне:

- по-перше, Позивачем не доведений, а судом не встановлений факт виконання Позивачем та прийняття Відповідачем робіт з поточного середнього ремонту дороги, оскільки надані Позивачем акти та довідка є неналежними доказами зважаючи на те, що вони начебто підписані, зокрема, заступником начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області – ОСОБА_6, який на підставі особистої заяви від 27.03.2014 був звільнений зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області 28.03.2014 за власним бажанням; акт контрольного обміру від 12.05.2014, на який посилається Позивач в підтвердження своїх вимог належним доказом в підтвердження факту виконання Позивачем та прийняття Відповідачем вказаних робіт також слугувати не може;

- по-друге, 08 червня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №373 якою з переліку об’єктів, де здійснювався поточний середній ремонт було виключено автомобільну дорогу Сніжне-Маринівка (на Куйбишево) км 1+500 – км 10+600. Відповідач стверджує, що вказаним спростовуються будь-які посилання Позивача на постанову КМУ №498 (як родову), як на якийсь факт, що начебто підтверджує виконання позивачем робіт на об’єкті;

- по-третє, апелянт вважав, що Позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог, оскільки продовження дії Договору шляхом укладення додаткових угод до нього не змінює строку та порядку виконання грошового зобов’язання;

- по-четверте, Відповідач звертає увагу на те, що печатка, відбиток якої наявний на нібито підписаних актах та довідці містить визначення, зокрема, місцезнаходження "Україна м. Донецьк", код ЄДРПОУ 25946285, тоді як 04.12.2014 у зв’язку із перереєстрацією місцезнаходження Відповідача у м. Красноармійську (нині м. Покровськ), останнім була виготовлена нова печатка, яка містить визначення місцезнаходження "м. Красноармійськ";

- звертає увагу суду на те, що у Служби автомобільних доріг у Донецькій області відсутня спірна заборгованість, в підтвердження чого до відзиву надавалась бухгалтерська довідка.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого він, зокрема, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки на його думку фактичне виконання робіт, обсяги виконаних робіт за договором підряду №2-116 від 05.11.2013, встановлено, зокрема, актом контрольного обміру, який був складений від 12.05.2014 за результатами перевірки державних закупівель Служби автомобільних доріг в Донецькій області за період з 01.01.2011 по 01.03.2014. Вважає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки Постановою КМУ від 30.09.2015 №805 "ОСОБА_3 питання використання у 2015-2017 р.р. коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг" не тільки визнано існування боргу, а і затверджено обсяг його фінансування.

Третя особа правом надання відзиву в суді апеляційної інстанції не скористалась.

В судовому засіданні 25.06.2018 оголошувалась перерва до 09.07.2018.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких Позивач стверджує, що спірні роботи з ремонту автомобільної дороги Позивачем виконувались за двома договорами підряду № 2-116 від 05.11.2013 (спірний договір) та № 2-20 від 16.04.2013. Факт виконання робіт за договором № 2-20 від 16.04.2013 підтверджується відповідним актом виконаних робіт на суму 14 051 389,20 грн. та рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2018 у справі № 905/2838/17. При цьому, Позивач посилається також на те, що за результатами перевірки державних закупівель Служби автомобільних доріг в Донецькій області за період з 01.01.2011 по 01.03.2014 складено відповідний ОСОБА_5 контрольного обміру, обсягів виконаних робіт за договором підряду №2-116 від 05.11.2013 на загальну суму 14 365 251,60 грн., яким, на думку Позивача, встановлено фактичне виконання обсягів виконаних робіт за договором підряду №2-116 від 05.11.2013.

Також зазначає, що підтвердженням факту Відповідачем визнано існування боргу та факт виконання робіт у 2014 році, а Постановою КМУ від 30.09.2015 №805 "ОСОБА_3 питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг" не тільки визнано існування боргу, а і затверджено обсяг його фінансування.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги зазначаючи про безпідставність доводів останньої, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач та Третя особа в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи у їх відсутності.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлений факт укладення 05.11.2013 між сторонами договору підряду № 2-116 (далі – Договір), за умовами п.1.1 якого Позивач зобов’язався за завданням Відповідача своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги ОСОБА_7 – Артемівськ – Горлівка, км 99 + 014 – км 100 + 291, км 100 + 298 – км 102 + 936 (вул. Інтернаціональна) (далі – об’єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим Договором термін, а Відповідач – прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об’єкт і сплатити вартість виконаних послуг.

Факт укладення Договору сторонами не оспорюється.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних робіт внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість в розмірі 313 862,40 грн., у зв’язку з чим Позивачем на суму заборгованості нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Зазначав, що роботи за актом виконаних робіт на суму 313 862,40 грн. виконувались у листопаді та грудні 2013 року, та у 2014 році, після фактично виконаних робіт, був підготовлений сам акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 313 862,40 грн., зазначені документи були направлені на адресу Відповідача для їх погодження та підписання.

При цьому, Позивач посилається також на те, що 12.05.2014 за результатами перевірки державних закупівель Служби автомобільних доріг в Донецькій області за період з 01.01.2011 по 01.03.2014 складено відповідний ОСОБА_5 контрольного обміру, обсягів виконаних робіт за договором підряду №2-116 від 05.11.2013 на загальну суму 14 365 251,60 грн., яким, на думку Позивача, встановлено не тільки фактичне виконання обсягів виконаних робіт за Договором, а і факт підписання завізованих представниками Служби автомобільних доріг у Донецькій області актів виконаних робіт за договором.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором підряду щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень з боку Відповідача стосовно якості, обсягу та вартості виконаних робіт, які зазначені в актах приймання будівельних робіт. Також суд дійшов висновку, що зважаючи на тривалість договірних відносин між сторонами, віднесення суми в 313 862,40 грн. додатковою угодою, на підстав змін до постанови Кабінету Міністрів України, до обсягу фінансування, відсутність доказів втрати, викрадення або утилізації печатки підприємства Відповідача з визначенням місцезнаходження "м. Донецьк", не можна вважати достовірною дату "30.12.2014", яку містять акти виконаних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт на суму 313 862,40 грн., як дату підписання вказаних актів та довідки, у зв’язку з чим дійшов висновку про застосування у спірних правовідносинах норм ст. 530 Цивільного кодексу України, визначив дату оплати виконаних Позивачем робіт не пізніше 19.06.2017.

Проте, Відповідач обґрунтовував свої заперечення тим, що:

- відповідно до положень п. 12.1. Договору, підставами виникнення зі сторони Відповідача зобов’язання з проведення розрахунку з Позивачем погоджено сукупність таких юридичних фактів як підписаний акт прийняття виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та наявність коштів на бюджетних рахунках. Проте, 30.12.2014 Договір був знятий з обліку в органі казначейства, зобов’язання за Договором в органах казначейства також не зареєстровано з огляду на відсутність підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та довідок про вартість будівельних робіт (КБ-3);

- зважаючи на те, що вищевказані акти та довідка начебто підписані 30.12.2014, зокрема, заступником начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області – ОСОБА_6, який на підставі особистої заяви від 27.03.2014 був звільнений зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області 28.03.2014 за власним бажанням, (що підтверджується наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 28.03.2014 №117-К) ці акти та довідка не можуть бути прийняті до уваги як такі, що підписані з боку Відповідача уповноваженими особами;

- навіть якщо припустити, що такі акти та довідка підписані до 28.03.2014р., Позивачем вже пропущений строк позовної давності.

За таких обставин, Відповідач вважав, що Позивачем не доведено належними доказами факт прийняття робіт за вказаним об’єктом на суму в розмірі 313 862,40 грн. та одночасно, ним пропущений строк позовної давності із зверненням до суду за захистом порушеного права.

Суд не прийняв до уваги наведені заперечення Відповідача, оскільки вважав підписані між сторонами акти приймання будівельних робіт належними та достатніми доказами факту виконаних робіт. Проте, господарський суд дійшов висновку, з огляду на те, що належну дату підписання вказаних актів встановити неможливо, про застосування до спірних правовідносин приписів ст. 530 ЦК України та настання обов’язку Відповідача з оплати до 20.06.2017 (семиденний строк з дня направлення Позивачем вимоги від 13.06.2017 № 06/04 Відповідачу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість встановити момент виникнення у Відповідача обов'язку щодо оплати виконаних Позивачем робіт, оскільки п. 3.1. Договору не передбачено конкретного строку виконання зобов’язання, а тому, в даному випадку, застосуванню підлягає ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,– достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

При цьому, в п. 12.1. Договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем протягом 20-ти банківських днів при наявності коштів на бюджетних рахунках після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

На підтвердження факту виконання робіт за Договором Позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) та акт приймання-передачі будівельних робіт (форма КБ-2в) на суму 313 862,40 грн.

Як встановлено на підставі матеріалів справи, з боку Відповідача зазначені документи підписані заступником начальника Служби автомобільних доріг в Донецькій області ОСОБА_6 та провідним інженером відділу якості, технічного контролю та нових технологій ОСОБА_8, які на момент підписання акта прийняття виконаних будівельних робіт були звільнені, що підтверджується копіями наказів №117-К від 28.03.2014 та № 60-к від 15.12.2014.

Отже, колегія суддів погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами Відповідача, що вказані особи не мали відповідного обсягу повноважень на підписання з боку Відповідача спірних акта та довідки про вартість виконаних робіт.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази надсилання Позивачем на адресу Відповідача примірнику акта виконаних робіт, отже доводи Позивача, що зазначені акти з довідкою були надіслані Відповідачу та підписані ними раніше березня 2014року – не підтверджуються жодним доказом та не визнаються Відповідачем.

За таких підстав судова колегія не може взяти до уваги зазначені акти та довідку у якості належного доказу виконання Позивачем та прийняття Відповідачем зазначених робіт за Договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, факту виконання робіт з поточного ремонту автомобільної дороги ОСОБА_7 – Артемівськ – Горлівка, км 99 + 014 – км 100 + 291, км 100 + 298 – км 102 + 936 (вул. Інтернаціональна), який у контексті приписів ч. 4. ст. 882 ЦК України є доказом такого виконання.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Позивача та висновок суду першої інстанції про підтвердження факту виконання робіт актом контрольного обміру від 12.05.2014 (а.с. 70-71), оскільки роботи, які зазначені, зокрема, в п. 2 акту контрольного обміру та п. 1 акту приймання виконаних робіт, різняться за своїм визначенням; зі змісту акту контрольного обміру не вбачається за можливе дослідити виконання робіт саме за спірним Договором.

Так, роботи за Договором, які вимагає оплатити Позивач, зазначені в наданому ним акті як "влаштування вирівнюючого шару з щільної дрібнозернистого асфальтобетонної суміші типу А марки 1 асфальтоукладальником VOGELE SUPER 2100, при ширині укладки 9м (при виконанні робіт на одній половині проїзної частини дороги, з рухом транспорту по іншій половині з інтенсивністю більше 150 автомобілів за добу)", тоді як у відповідному п. 2 акту контрольного обміру вони зазначені як "влаштування верхнього шару покриття гарячої асфальтобетонної суміші тип А марка 1 (з’їзди, перехрещення та примикання)".

Посилання Позивача на зміст додаткових угод від 05.11.2013, 28.02.2014, 31.12.2015 як підтвердження факту виконання робіт за Договором та відтермінування фінансування також є безпідставними, оскільки згідно до цих угод сторонами відтерміновано саме строк виконання зазначених робіт, жодного підтвердження факту виконаних робіт угоди не містять.

Навпаки, змістом п. 1 Додаткової угоди від 31.12.2015 продовжено строк виконання робіт до 31.12.2016, тобто засвідчено, що на час підписання цієї угоди роботи за Договором не були виконані.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що надані Позивачем в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 прийняття виконаних будівельних робіт та відповідна довідка про вартість виконаних робіт є належними доказами виконання Позивачем робіт за спірним Договором та їх прийняття у встановленому порядку Відповідачем, про стягнення вартості яких Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оскільки вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу за вищевказаним Договором, відмова у задоволенні останньої має наслідком відмову у задоволенні похідних вимог, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні про стягнення 57 122,96 грн. пені, 24 326,49 грн. – 3% річних та 199 930,34 грн. – інфляційних втрат.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018 у справі № 905/2202/17 слід скасувати через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

По справі слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 1 091 533,20 грн., пені в розмірі 198 659,04 грн., 84 601,30 грн. – 3% річних та інфляційних втрат в сумі 695 306,65 грн. – відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду справи відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018 у справі № 905/2202/17 – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 595 242,19 грн., з яких: 313 862,40 грн. – основна заборгованість, 57 122,96 грн. – пеня, 24 326,49 грн. – 3% річних та 199 930,34 грн. – інфляційні витрати – відмовити.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції – покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" (08600, Київська область, місто Васильків, вул. Володимирська, будинок 57-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 35174848) на користь Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок 12, код ЄДРПОУ 25946285) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7 118,40 грн.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3