Постанова № 75266114, 12.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 753/7139/16-ц

провадження № 22-ц/796/4714/2018

12 липня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.

суддів: Болотова Є.В., Рейнарт І.М.,

при секретарі Дука В.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року у складі судді Даниленка В.В.,

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому в порядку поділу спільного майна подружжя просила визнати за нею право приватної власності на автомобіль Skoda Octavia 1.6/74kW, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, легковий хечбек, а за відповідачем ОСОБА_3 право власності на автомобіль Volkswagen Passat Comfortlin 1.8 TSID7, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона з 03 серпня 1991 року по 14 листопада 2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 В період шлюбу ними було набуто у власність автомобіль НОМЕР_3, ринкова вартість якого становить 194 684 грн., та автомобіль Volkswagen Passat Comfortlin, реєстраційний номер НОМЕР_2, ринкова вартість якого становить 648 922 грн. Сторони не дійшли згоди щодо добровільного поділу вказаного майна.

В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги.

З урахуванням звіту про оцінку майна від 18.05.2017 р., складеного ТОВ &qu01;Оцінка24&q?де;, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat Comfortlin, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 475 000 грн., просила стягнути з відповідача на її користь різницю вартості автомобілів в сумі 140 158 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на автомобіль Skoda Octavia 1.6/74kW, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, а за ОСОБА_3 - право приватної власності на автомобіль Volkswagen Passat Comfortlin 1.8 TSID7, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 140 158 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивача 140 158 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні компенсації різниці вартості автомобілів.

Зазначив, що погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання за кожною із сторін права власності на використовуваний ним автомобіль. Проте при визначенні компенсації вартості автомобіля судом першої інстанції не було надано належну оцінку договору №1160 про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі від 06 серпня 2012 року , згідно п.1.1 якого Національний банк України надає відповідачу довгостроковий кредит на придбання автомобіля у сумі 280 000 грн., які були витрачені на придбання автомобіля Volkswagen Passat Comfortlin, 2012 р., д.н.з. НОМЕР_2.

Поза увагою суду залишився той факт, що під час шлюбу було виплачено лише частину вартості присудженого відповідачу майна в розмірі 20 366 грн., а також 12 075 грн. 75 коп. утримано із заробітної плати відповідача в рахунок зобов'язань за кредитом, всього 32 441 грн. Отже належна компенсація вартості автомобіля має складати 16 220 грн.50 коп. (32 441 :2), при цьому решта зобов'язань за кредитним договором мала б бути покладена на відповідача. В свою чергу з позивача на користь відповідача підлягала стягненню компенсація 1/2 частини вартості виділеного їй автомобіля в розмірі 91342 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалене по справі судове рішення без змін.

Зазначив, що за умовами кредитного договору №1160 від 06.08.2012 р. кредит надано відповідачу на строк до 2027 року. В матеріалах справи відсутні докази згоди кредитора за кредитним договором на зміну боржника у зобов'язанні. Оскільки кредит надано до 2027 року, вважає неможливим визнання боргових зобов'язань за кредитним договором спільним майном подружжя на майбутнє, оскільки обов'язок щодо сплати майбутніх платежів за кредитом ще не настав. В подальшому, у разі сплати кредиту, відповідач не позбавлений права в порядку ст. 544 ЦК України на зворотну вимогу (регрес) до позивача.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &qu2 ;Про судоустрій і статус суддів&qut;; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином (а.с.188, 207, 208, 210).

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружина та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 грудня 2015 року, справа № 6-1109цс15, під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України ( в редакції, що діяла на час ухвалення судового рішення) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні транспортні засоби були придбані сторонами в період шлюбу, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності. Різниця у вартості автомобілів складає 280 316 грн. З огляду на рівність часток майна подружжя, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості її частки в сумі 140 158 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 серпня 1991 року. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14 листопада 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобілі: марки Skoda Octavia 1.6i/74kW, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі Угоди №393 від 06 жовтня 2006 року, вартість якого складає 194 684 грн.; марки Volkswagen Passat Comfortlin 1.8 TSI D7, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, на підставі Договору № 369320 від 24 липня 2012 року, вартість якого складає 475 000 грн.

З фактом набуття вказаного майна у спільну сумісну власність, а також з визначеною судом першої інстанції вартістю цього майна сторони погодились.

Доводи відповідача про те, що належна позивачу компенсація вартості спірного майна при його поділі повинна становити 16 220 грн. 50 коп., при цьому остання має сплатити на користь відповідача 91 342 грн., що становить 1/2 частину вартості виділеного їй автомобіля, є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року №6-539цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 серпня 2012 року між Національним банком України та ОСОБА_3 (позичальник) укладено Договір №1160 про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі, відповідно до умов якого позичальнику надається довгостроковий кредит на придбання автомобіля у сумі 280 000 грн. строком користування на 15 років зі сплатою 8% річних (а.с.80-82).

Відповідач зазначив, що під час шлюбу було виплачено 12 075 грн. 75 коп. на погашення кредитних зобов'язань. Після розірвання шлюбу погашення кредитної заборгованості здійснюється за рахунок його особистих коштів.

З огляду на те, що частину спірну майна було придбано за рахунок кредитних коштів, у позивача, крім права спільної сумісної власності на придбане майно, виникло також і зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, оскільки договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Разом з тим, позовних вимог про розподіл боргових зобов'язань, які були виконані відповідачем особисто після припинення шлюбних відносин по справі заявлено не було.

Матеріали справи також не містять розрахунку суми сплачених відповідачем особисто кредитних коштів в рахунок виконання спільного боргу подружжя, яка могла би бути врахована судом при поділі майна.

Крім цього, відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Матеріали справи не містять доказів отримання згоди кредитора на заміну боржника у зобов'язанні.

За відсутності доказів, які у своїй сукупності давали б змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, правові підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення по суті пред'явленого позову відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 липня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: