Постанова № 75266090, 03.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/11621/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4719/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Кирилюк Г.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі Щербенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Лісовської О.В., -

встановила:

У вересні 2016 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість за процентами у розмірі 1 609,72 євро та пенею в розмірі 1 091 355 грн 99 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»проценти за період з 15 вересня 2013 року по 03 липня 2017 року включно в розмірі 6 102 грн 91 коп. та пеню в розмірі 6 102 грн 91 коп.

Проведено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники ПАТ«Державний експортно-імпортний банк України» вимоги апеляційної скарги підтримали.

ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за процентами та пенею в межах строку позовної давності.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» укладено кредитний договір № 28808С44.

Розмір кредиту: 94 092,82 євро.

Відсоткова ставка: EURIBOR(12m) + 5,60 %, з 01.07.2011: 0,1%.

Строк: до 15 березня 2013 року.

Цільове призначення: придбання автомобіля.

До кредитного договору укладались ряд договорів про внесення змін до кредитного договору.

Відповідно до п. 2.2.1. договору банк щомісячно нараховує проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки, яка визначена наступним чином: у період з 17.03.2008 по 30.06.2011: EURIBOR (12m) + 5,60%; починаючи з 01.07.2011: 0,1% річних.

Погашення кредиту відбувається у валюті кредиту щомісяця рівними частинами, починаючи з наступного місяця після одержання кредиту у сумах, визначених графіком погашення кредиту. Строки, передбачені графіком погашення кредиту, є обов'язковими(п. 2.4.1. договору).

Згідно п. 2.5.1. договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 2.2.1. цього договору, у валюті кредиту.

У разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує банку за кожний день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня(п. 2.4.2. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору у разі невиконання зобов'язань за цим договором позичальник сплачує банку пеню, передбачену цим договором.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, банком, у відповідності до умов укладеного кредитного договору, було змінено строк кредитування, шляхом звернення до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту.

Із наявного в матеріалах справи заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року, яке набрало законної сили, вбачається, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» достроково стягнуто кредит в розмірі 56 415,04 євро та 14 815 грн 94 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк зазначив, що станом на 18 січня 2016 року зобов'язання відповідача з приводу дострокового повернення кредиту не виконані, а тому банк, після ухвалення судового рішення, нараховував відповідачу проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим банк просить стягнути нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 1 609,72 євро, пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 87 479 грн 23 коп., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 003 876 грн 76 коп. Оскільки нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, банк вважає, що має право на отримання процентів і неустойки.

Згідноч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виходячи із вищенаведених вимог закону, колегія суддів вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове стягнення кредиту, оскільки пред'явленням такої вимоги банк змінює строк кредитування.

Таким чином, у зв'язку із спливом строку кредитування, банк не мав права нараховувати такі проценти.

Вирішуючи даний спір, суд частково задовольнив вимоги банку, оскільки вважав, що банком пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже позовна давність може бути застосована лише до обґрунтованих позовних вимог.

З огляду на те, що після спливу строку кредитуваннябанк не мав право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги про стягнення процентів після спливу такого строку, позовна давність не може бути застосована, оскільки така вимога є необґрунтованою.

У зв'язку із необґрунтованістю вимог про стягнення процентів, вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, теж є необґрунтованими.

Із спливом строку кредитування банк також позбавлений права нараховувати пеню за несвоєчасну сплату кредиту, оскільки у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, права банку підлягають захисту на підставі ст. 625 ЦК України.

Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністьвисновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 березня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2018 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: Г.М. Кирилюк

Т.А. Слюсар