Рішення № 75264493, 10.07.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3292/18

Провадження №: 2/752/3528/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ладиченка С.В.

за участю секретаря Мороз О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір, -

в с т а н о в и в:

у лютому 2018 року ТОВ «Ліко-житлосервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило зобов'язати ОСОБА_1 укласти з ним на умовах, передбачених в редакції ТОВ «Ліко-житлосервіс», Договір №01/01/18 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 січня 2018 року, складений згідно Типового договору, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2009 року №529, щодо нежитлового приміщення загальною площею 41,80 кв.м.,розташованих в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В обгрунтування позову позивачем зазначено, що він здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі наказу ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» №79 від 21.12.2015р. та Акту прийому-передачі житлового будинку від 21.12.2015р. Відповідач є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1, що підтверджується договором №2951/AL-9 про бронювання нежилого приміщення для передачі у власність від 23.12.2014 року та Актом №64 прийому-передачі нежитлового приміщення від 26 вересня 2017 року. Предметом діяльності ТОВ «Ліко-житлосервіс» відповідно до Статуту є: комплексне обслуговування об'єктів; загальне прибирання будинків; інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів. Оскільки відповідач є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1, то він фактично є споживачем послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, які надає ТОВ «Ліко-житлосервіс». Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Просило позов задовольнити.

Справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

У встановлений строк відповідач відзиву на позовну заяву та доказів, якими підтверджуються заперечення проти позову суду не надала.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, та ухвалити рішення відповідно до ст. 274-279 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» № 79 від 21.12.2015 року ТОВ «Ліко-житлосервіс» визначено виконавцем послуг з утримання житлового будинку по АДРЕСА_1 та його прибудинкової території (а.с.9).

Згідно Акту прийому-передачі житлового будинку від 21.12.2015 року, ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» в особі Генерального директора Олійника В.М., головного бухгалтера Захарчук І.Я. з однієї сторони передав, а ТОВ «Ліко-житлосервіс» в особі директора Береста Г.В., головного бухгалтера Бевз В.В. з другої сторони, прийняв в обслуговування введений в експлуатацію згідно сертифікату відповідності житловий будинок по АДРЕСА_1 в м. Києві (а.с.10).

18.12.2017 року за вих. №2558 та 24.01.2018 року за вих. №145 позивачем на адресу ОСОБА_1 направлялась Пропозиція укладення Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (а.с.20, 21).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Пунктом 1 ч. 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Разом з тим, слід зазначити, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки за п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, і такий висновок узгоджується із вимогами закону та практикою Верховного Суду України (постанови від 10 жовтня 2012 року № 6-110 цс12 та від 30 жовтня 2013 року №6-59цс 13).

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем на підтвердження права власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення АДРЕСА_1 надано копію договору №2951/AL-9 про бронювання нежилого приміщення для передачі у власність від 23.12.2014 року та копію акту прийому-передачі №64 від 26.09.2017 року (а.с.14-16, 17).

Відповідно до договору №2951/AL-9 про бронювання нежилого приміщення для передачі у власність від 23.12.2014 року, укладеного між ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» та ОСОБА_1, виконавцем за цим Договором за Інвестором бронюється вказане у Додатку №1 до цього Договору нежиле приміщення та визначається порядок придбання та погашення облігацій та передачі його Інвестору.

Згідно Акту прийому-передачі нежитлового приміщення №64 від 26.09.2017 року, ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» в особі Першого заступника генерального директора Товариства з нерухомості Посвітак М.Г., з однієї сторони, передає, а Інвестор ОСОБА_1, з іншої сторони, приймає нежиле приміщення АДРЕСА_1.

Пунктом 6 даного цього Акту визначено, що право власності на нежиле приміщення Інвестор набуває після отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, даний Договір та Акт прийому-передачі не є правовстановлюючими документами, вони підтверджують тільки право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Слід зазначити, що будь-яких документів щодо права власності на вказане нежиле приміщення та його власників, позивачем, відповідачем в розпорядження суду не надано та матеріали справи таких документів не містять.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, обставин, на які він посилається у поданому позові.

Суд, враховуючи відсутність підстав, передбачених ч. 7 ст. 81 ЦПК України, не може збирати докази з власної ініціативи, а письмові докази щодо права власності на нежиле приміщення АДРЕСА_1 в будинку АДРЕСА_1 та його власників, сторонами спору у відповідності до положень ч. 5 ст. 81 та ч. 1 ст. 83 ЦПК України, в розпорядження суду не надано.

Враховуючи у сукупності зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. До утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 11.07.2018 року.

Суддя С.В.Ладиченко