Вирок № 75262677, 12.07.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 614/83/18

Номер провадження 1-кп/623/139/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Павленко М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Борова, Борівського району, Харківської області, українця громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

1)28.01.1997 року Борівським районним судом Харківської області по ст. 229-6 ч. 1 КК України (в ред. 1960 р.) до 1 року позбавлення волі, з застосуванням ст. 45 КК України строком на 2 роки;

2)28.10.1997 року Борівським районним судом Харківської області, по ст. 229-6 ч. 2 КК України (в ред. 1960 р.) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 24.02.2001 року за відбуттям строку покарання;

3)23.11.2004 року Борівським районним судом Харківської області, по ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України строком на 1 рік, постановою Борівського районного суду від 15.04.2005 року іспитовий строк скасований, направлений для відбуття покарання в місця позбавлення волі, звільнився 29.04.2006 року по відбуттю строку покарання;

4)05.10.2006 року Борівським районним судом Харківської області, по ст. 309 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України строком на 1 рік постановою Борівського районного суду від 06.06.2007 року іспитовий строк скасований, направлений для відбуття покарання в місця позбавлення волі;

5)16.07.2007 року Борівським районним судом Харківської області, по ст. 395 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі, звільнився 01.08.2009 року по відбуттю строку покарання;

6)15.02.2013 року Борівським районним судом Харківської області по ст. 185 ч. 1 КК України до 160 годин громадських робіт;

7)13.06.2013 року Борівським районним судом Харківської області, по ст. 389 ч. 2 КК України до 2 місяців 8 днів арешту, звільнився 01.10.2013 року по відбуттю строку покарання.

8)30.04.2014 року Борівським районним судом Харківської області, по ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавленні волі, із застосуванням ст. 75 КК України строком 1 рік;

9)09.04.2015 року Борівським районним судом Харківської області по ст. 185 ч. 2 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільнений 09.11.2017 на підставі Закону України «Про амністію»;

10)27.03.2018 року Дворічанським районним судом Харківської області по ст. 162 ч.1, 185 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України строком 2 роки;

11)06.04.2018 року Борівським районним судом Харківської області по ч.3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі,

РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2,

за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучі раніше не одноразово засудженим за скоєння злочинів проти власності, останній раз 06.04.2018 Борівським районним судом за ст.185 ч.3 КК України до трьох років позбавлення волі, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, і повторно скоїв аналогічні злочини за наступних обставин.

28.12.2017 приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись в квартирі свого знайомого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, де вживав спиртні напої разом з власником квартири та ОСОБА_3, під час спільного вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_3 його мобільний телефон, щоб здійснити дзвінок. ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_1 дав йому свій телефон та продовжив вживати спиртні напої. ОСОБА_1, після того як здійснив дзвінок з мобільного телефону ОСОБА_3, побачив, що останній перебуває у стані сильного алкогольного сп'яніння і у ОСОБА_1 виник злочинній намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону, який належить ОСОБА_3 Здійснюючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, діючи таємно, умисно, повторно з корисних мотивів, розуміючи що ОСОБА_3, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, не усвідомить факт крадіжки, викрав його мобільний телефон марки «SAMSUNG E1200», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №300 від 24.01.2018 - 244 гривні 50 коп., та заволодівши викраденим, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим на свій розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Крім того, ОСОБА_1 06.01.2018 приблизно о 17 год. 00 хв. знаходився поряд з багатоквартирним двоповерховим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, де в першому під'їзді вказаного будинку побачив велосипед марки «Україна», який там був залишений ОСОБА_4, і у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного велосипеду. Здійснюючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно з корисних мотивів, викрав залишений без нагляду в під'їзді будинку велосипед марки «Україна», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №384 від 09.01.2018 - 550 гривень, та заволодівши викраденим, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим на свій розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Крім того, ОСОБА_1 11.01.2018 року, приблизно о 15 годині 20 хвилин, знаходився поряд з домоволодінням ОСОБА_5, розташованим по АДРЕСА_4, де розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_2 В цей час ОСОБА_1 побачив біля вищезазначеного двору індика, який належить ОСОБА_5, та у нього виник злочинний намір, спрямований на крадіжку даного індика. Здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно, таємно, ОСОБА_1 намагався викрасти індика віком 7 місяців, вагою 9 кг., вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1080 від 22.01.2018 складає 700 гривень. В той момент, коли ОСОБА_1 поклав індика до свого пакету, його злочинні дії були помічені ОСОБА_6, яка мешкає в сусідньому будинку та яка відібрала у нього індика і повернула його власниці - ОСОБА_5, таким чином не дала ОСОБА_1 довести свій злочинний намір до кінця по причинам, що не залежать від його волі.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

У сукупності ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України, тобто замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності, претензій матеріального та морально характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не мають.

Прокурор Павленко М.О. в судовому засіданні просила визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання: за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України , шляхом поглинання меш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Борівського районного суду Харківської області від 06.04.2018 року у виді 1 (одного) року позбавлення волі, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе виним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз'яснює сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у замаху на крадіжку, тобто замаху на таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно та у викраденні чужого майна, скоєного повторно, а його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України та ч.2 ст. 185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, останній раз - вироком Борівського районного судом Харківської області 06.04.2018 року за ч.3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, в Збройних Силах службу не проходив, на військовому обліку не перебуває, що підтверджується наданими суду копією паспорту громадянина України, довідками лікарів, довідкою Військового комісара Борівського районного військогового комісаріату, довідкою-характеристикою Борівської селищної ради Харківської області, вимогою щодо попередніх судимостей, копіями вироків.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити високу небезпеку для суспільства, у тому числі окремих осіб.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до злочину середньої категорії тяжкості.

Згідно досудової доповіді органу пробаціїї, ризик вчинення повторного злочину та ризик небезпеки для суспільства був оцінений як дуже високий.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, а також дані, що характеризують його особу, наявність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що він раніше був неодноразово судимим за корисливі злочини, і знову скоїв корисливий злочин, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого задля запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, неможливе без ізоляції його від суспільства та приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення із застосуванням положень ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України.

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення - злочину у стані алкогольного сп'яніння.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого «поза розумного сумніву» доведена у повному обсязі під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та ч.2 ст. 185 КК України, тобто замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторнота за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у відповідності до вироку Борівського районного суду Харківської області від 06.04.2018 року, який 07.05.2018 року набрав законної сили, призначено покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Долю речових доказів по справі суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати, пов'язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч. 2 ст 185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - у виді у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

-за ч.2 ст. 185 КК України - у виді у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк у 3 (три) роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, і покарання, призначеного вироком Борівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2018 року, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у відповідності до вироку Борівського районного суду Харківської області від 06.04.2018 року, який 07.05.2018 року набрав законної сили, призначено покарання у вигляді позбавлення волі, до набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 за даним вироком рахувати з моменту його фактичного затримання - в порядку виконання вироку Борівського районного суду Харківської області від 06.04.2018 року після набрання ним законної сили - з 17 травня 2018 року.

Вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 27.03.2018 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч.1 ст.162, ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки із застосуванням ст. 75 КК України строком 2 (два) роки, виконувати самостійно.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Борівського районного суду Харківської області Гуляєвої Г.М. від 11.01.2018 року (справа № 614/14/18; провадження 1-кс/614/7/18) на велосипед марки «Україна» бежевого кольору, що належить потерпілій ОСОБА_4, скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-велосипед марки «Україна» вважати повернутим потерпілій ОСОБА_4 під розписку,

-індик породи «білий широкогрудий», вважати повернутим потерпілій ОСОБА_5 під розписку.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з проведенням:

-судово-товарознавчої експертизи № 384 від 17.01.2018, вартістю 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. на користь державив особі НДЕКЦ, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС в Комінтернівському районі м. Харкова з позначкою виду платежу: (за експертні послуги);

-судово-товарознавчої експертизи № 1080 від 22.01.2018, вартістю 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. та судово-товарознавчої експертизи № 300 від 24.01.2018, вартістю 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн., загальна вартість яких складає 1001 (одна тисяча одна) гривень, виконаних експертами Харківського науково-дослідного інституту експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса на користь держави (ЄДРПОУ 37283992, МФО 851011, р/р 31110115700012, код платежу 24060300).

Цивільний позов у справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Засудженому до позбавлення волі ОСОБА_1 строк оскарження вироку слід рахувати з дня отримання ним копії вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т. Д. Бєссонова