Постанова № 75257909, 12.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2553/18 Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/2908/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 12.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Приходька К.П., Верланова С.М.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 квітня 2018 року у справі за поданням старшого державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року старший державний виконавець Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області звернувся до суду із вказаним вище поданням, яке мотивував тим, що на примусовому виконанні у Бучанському міському ВДВС знаходиться виконавчий лист № 2-186/2010, виданий Деснянським районним судом м.Києва 09 березня 2011 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 та кредит» боргу в розмірі 2622166,71 грн. Вказував, що 16 жовтня 2015 року відкрите виконавче провадження № 49035515, копія постанови направлена ОСОБА_2, однак боржник рішення не виконує і борг добровільно не сплачує тривалий час.

Посилаючись на наявність у боржника невиконаних зобов’язань, а також те, що боржник ухиляється від виконання судових рішень, просив тимчасово обмежити ОСОБА_2 право виїзду за кордон.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 квітня 2018 року подання старшого державного виконавця задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_2 право виїзду за межі України без вилучення паспорта.

Не погоджуючись із ухвалою, боржник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаргу мотивує тим, що він не є громадянином України, а відтак положення Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» на нього не поширюється і відповідно йому не можуть бути встановлені обмеження. Крім того, суд допустив порушення порядку розгляду подання, що виразилося у невстановленні судом факту ухилення його від виконання судового рішення, бо у нього в Україні є нерухоме мйно – квартира і земельна ділянка, про які відомо державному виконавцю і за рахунок реалізації яких можливо сплатити борг.

Бучанський МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області та Державна прикордонна служба України, які отримали копію ухвали про відкриття провадження, відзив на апеляційну скаргу до суду не направили.

Учасники справи належним чином повідомлялися про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з’явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала не відповідає.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що судове рішення боржником ОСОБА_2 в добровільному порядку не виконується, а відтак є передбачені законом підстави для тимчасово обмеження боржника у праві виїзду з України.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на порушення судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) при розгляді подання, що є обов’язковою підставою для скасування ухвали і направлення справи для розгляду за визначеною законом підсудністю.

Судом встановлено, що на виконанні у Бучанському міському відділі ДВС знаходиться виконавче провадження № 49035515, відкрите на підставі виконавчого листа № № 2-186/2010, виданого 09 березня 2011 року Деснянським районним судом м.Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 та кредит» боргу в розмірі 2622166,71 грн. Виконавче провадження відкрите 16 жовтня 2015 року.

Розглядаючи подання державного виконавця, яке надійшло до суду у квітні 2018 року, суд не звернув уваги на зміну підсудності таких справ.

Зокрема відповідно до ст.3771 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржнику у праві виїзду за межі України мало вирішуватися судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України (в редакції закону від 03 жовтня 2017 року) суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення (ч.3). Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч.4).

Згідно ст.446 ЦПК України (в редакції закону від 03 жовтня 2017 року) процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч.1). Процесуальні питання, пов’язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення (ч.2).

Отже, законодавець у ст.441 ЦПК чітко встановив підсудність вирішення будь-яких питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, в тому числі і питань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, вказавши, що ці питання вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до приписів ч.1 ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Згідно ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), а також враховуючи, що судом, який розглядав справу як суд першої інстанції є Деснянський районний суд м.Києва, який і видав виконавчий лист, колегія суддів скасовує ухвалу і направляє справу для розгляду за підсудністю.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку справа розглянута неналежним судом в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Також колегія суддів враховує положення ч.2 ст.378 ЦПК України, згідно якої справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв’язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

В даному випадку відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, ОСОБА_2Д в силу об'єктивних причин був позбавлений можливості заявити в про порушення правил підсудності з огляду на приписи закону про вирішення такого подання без його повідомлення.

Керуючись ст.ст.259, 374, 378, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 квітня 2018 року скасувати, справу направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Деснянського районного суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: