Постанова № 75257908, 11.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/12977/17 Головуючий у І інстанції Цуранова А.Ю.Провадження № 22-ц/780/2403/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 29 11.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.,

секретар судового засідання: Гуторка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року у складі судді Цуранова А.Ю. у справі за позовом ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська книжкова фабрика», третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що 01 грудня 2015 року у м. Біла Церква по вул. Гайок, ОСОБА_4 здійснив наїзд на ОСОБА_2, на автомобілі, що належав ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика», внаслідок чого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 був директором ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітньому ОСОБА_2 та його батькам було завдано як матеріальну, так і моральну шкоду. Розмір матеріальної шкоди ґрунтується на витратах понесених на лікування - компютерна томографія у розмірі 590,00 грн.. Моральна шкода виразилася у переживаннях батьків, у той час коли малолітній ОСОБА_2 перебував у реанімаційному відділенні дитячої лікарні. Завдані порушення здоров`я дитини, а саме: струс головного мозку, мають наслідки, які впливають на майбутнє дитини, прагнення та матеріальне становище у дорослому віці, оскільки ОСОБА_2 прагнув стати, як і його батько, військовим льотчиком. Однак, з причин внутрішньочерепної травми струсу головного мозку, він не пройде військово-лікарську експертизу для вступу у вищий навчальний заклад з льотної спеціальності. Професія льотчика є однією із найвисокооплачуваніших, а дорожньо-транспортна пригода, яку скоїв ОСОБА_4 наносить ОСОБА_2 упущену вигоду у майбутньому, а саме: можливість мати престижну роботу та великі доходи від неї.

Тому, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 просив суд стягнути з ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика» на його користь 590,00 грн. матеріальної шкоди і 1000000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року позов ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі його законного представника ОСОБА_2 590,00 грн. матеріальної шкоди, 20000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди та 652,80 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що батьки малолітнього ОСОБА_2 зазнали значних переживань, оскільки тільки на другу добу перебування дитини у реанімаційному відділенні лікар запевнив їх, що загроза життю дитини відсутня. Вважає, що у матеріалах справи наявні докази причинного зв’язку між отриманою травмою (струс мозку) та можливістю у майбутньому стати курсантом-льотчиком вищого військового навчального закладу. Вважає, що судом не було досліджено у повній мірі факт визнання позову відповідачем.

ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика» надала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому вказала, що доказів наявності причинного зв’язку між отриманою травмою та можливістю стати курсантом вищого військового навчального закладу позивачем не надано, а доводи про те, що ОСОБА_2 не стане курсантом і у подальшому військовим льотчиком саме у зв’язку із травмою голови є лише припущеннями.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, який, станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, був працівником ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика», малолітньому ОСОБА_2 було завдано тілесних ушкоджень, зокрема, струс головного мозку, фізичну біль та стрес. При цьому, суд урахував необережність дій ОСОБА_4 при русі в зоні дії знаку 5.31 «Житлова зона». Також, суд урахував супінь вини ОСОБА_4, його матеріальне становище, а також те, що позивачем не було доведено наявності причинного звязку між отриманою дитиною травмою та можливістю його в майбутньому стати курсантом вищого військового навчального закладу з підготовки льотного складу, в тому числі оцінений ним розмір моральної шкоди виходячи з середнього розміру заробітної плати військового льотчика. Суд першої інстанції керувався засадами розумності, виваженості та справедливості та визначив розмір моральної шкоди 200000,00грн.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи містять докази понесених позивачем витрат, а саме копію фіскального чека №516 від 02 грудня 2015 року, відповідно до якого позивач оплатив 590,00 грн. за томографію.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 – 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного ОСОБА_1.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 590,00 грн..

Колегія суддів, також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн..

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01 березня 2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Встановлено, що 01 грудня 2015 року о 07 год. 40 хв. у м. Біла Церква по вул. Гайок, ОСОБА_4 у порушення п. 26.1 ст. 26 Правил дорожнього руху України, у зоні дії знаку 5.31 «Житлова зона» здійснив наїзд на пішохода - малолітнього ОСОБА_2, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 340,00 грн. (а.с.10).

Автомобіль, яким керував ОСОБА_4 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, належить на праві власності ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика».

Відповідно до довідки МВС України ВДАІ Білоцерківського МВ ГУМВС Державтоінспекції №77620981 від 03 грудня 2015 року водій ОСОБА_4 мав залишки алкоголю 0,2 проміле.

Відповідно до довідки Київської обласної дитячої лікарні від 07 грудня 2015 року та виписки від 07 грудня 2015 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітнім ОСОБА_2 були отримані тілесні ушкодження, зокрема: струс головного мозку та забійна рана лобної частини, що призвело до стаціонарного лікування ОСОБА_2, що виразилось у ПХО (первинна хірургічна обробка ран) та дегідратаційній терапії.

ОСОБА_2 було проведено компютерну томографію головного мозку з заключенням: очагове враження головного мозку, внутрішньочерепний крововилив не виявлено (а.с. 16).

Відповідно до копії фіскального чека №516 від 02 грудня 2015 року позивач сплатив 590,00 грн. за проведену томографію.

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що позивачу було заподіяно шкоди та його права були порушені відповідачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, оскільки витрати, понесені на лікування позивача, підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20000,00 грн., оскільки така сума визначена з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Крім того, колегія суддів ураховує той факт, що ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, а до кримінальної відповідальності останній не притягався.

Відтак, суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин положення статей 23, 1167, 1187 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що батьки малолітнього ОСОБА_2 зазнали значних переживань, оскільки тільки на другу добу перебування дитини у реанімаційному відділенні лікар запевнив їх, що загроза життю дитини відсутня, відхиляються колегією суддів, оскільки суд вирішує питання відшкодування моральної шкоди по відношенню до малолітнього ОСОБА_2, а не його батьків, які не є позивачами у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи наявні докази причинного зв’язку між отриманою травмою (струс мозку) та можливістю у майбутньому стати курсантом-льотчиком вищого військового навчального закладу, також відхиляються колегією суддів, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів погоджується з доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що твердження позивача про неможливість стати курсантом курсантом і у подальшому військовим льотчиком саме у зв’язку із травмою голови є лише припущеннями. Так, колегія суддів вважає, що бажання дитини мають мінливий характер, а тому при визначенні розміру стягнення необхідно ураховувати і цей факт.

Колегія суддів вважає, що саме по собі бажання восьмилітньої дитини стати льотчиком не може слугувати єдиною підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було досліджено у повній мірі факт визнання позову відповідачем, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідач визнав позов лише в частині, і запропонував стягнути з нього 5000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного ОСОБА_1 протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «12» липня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддіОСОБА_5 ОСОБА_6