Постанова № 75257895, 11.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/525/17 Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 22-ц/780/2475/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 11.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Журби С.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

встановила:

у лютому 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вишгородського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом мотивуючи його тим, що 04 березня 2010 року померла їх дочка - ОСОБА_8.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належне їй майно, спадкоємцями якої є її батьки та чоловік.

На частину спадкового майна, позивачі отримали свідоцтва про право власності, а у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,0900 га, що розташована за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок Валківський, нотаріусом їм було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Просили визнати за позивачами право власності у рівних долях по 1/2 частки на земельну ділянку загальною площею 0,0900 га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок Валківський, кадастровий номер 3221886001:02:128:0004 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлої 04.03.2010 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0900 га, кадастровий номер 3221886001:02:128:0004, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок Валківський, в порядку спадкування за законом після померлої 04.03.2010 року ОСОБА_8.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0900 га, кадастровий номер 3221886001:02:128:0004, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок Валківський, в порядку спадкування за законом після померлої 04.03.2010 року ОСОБА_8.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позову є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального права, а також ухвалене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що з боку позивачів не надано було доказів на підтвердження вчинення їх дочкою будь – яких дій, які передбачені у договорі купівлі – продажу від 18 лютого 2018 року спірної земельної ділянки.

Апелянт, вважає, що вимоги позивачів щодо спірної земельної ділянки повинні пред’являтися до осіб, які можуть бути спадкоємцями майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як подружжя. Новопетрівська сільська рада не є належними відповідачем за позовом про визнання права власності на спірну земельну ділянку.

Також, суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи, а саме обсяг спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8 та необґрунтовано підійшов до висновку, що після смерті ОСОБА_8 її спадкоємці можуть успадкувати земельну ділянку площею 0, 0900 га.

Також, зазначає, що за договором купівлі – продажу від 18 лютого 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходячись у зареєстрованому шлюбі, придбали земельну ділянку загальною площею 0,1665 га за кадастровим номером 3221886001:02:128:0004. Однак, суд першої інстанції визнав за кожним із позивачів право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0900 га за кадастровим номером 3221886001:02:128:0004.

Апелянт, стверджує, що з боку позивачів не надано доказів на підтвердження реєстрації спірної земельної ділянки на час подання апеляційної скарги за відповідною особою, позивачами взагалі не надано доказів існування земельної ділянки, яка розташована за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок Валківський (кадастровий номер 3221886001:02:128:0004, площею 0,1665 га).

Просила скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

У свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_10 подали відзив на апеляційну скаргу в якому посилаються на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Позивачі зазначають, що з копії спадкової справи №1049/2010 вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є, чоловік – ОСОБА_9, матір – ОСОБА_11 та батько – ОСОБА_5

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину позивачі, як спадкоємці за законом, звернулися до нотаріуса та отримали на частину спадкового майна свідоцтва про право власності, однак у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку їм було відмовлено про причині відсутності правовстановлюючих документів на ім’я спадкодавця.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджують, що при ухвалені оскаржуваного рішення, враховані всі факти, що входять до предмета доказування; обставини, якими мотивовано рішення, підтвердженні належними й допустимими докази, а висновки суду відповідають встановленим фактам.

Крім того, зазначають, що апелянтом не наведено жодних доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення судом першої інстанції, не надано ніяких нових доказів або обставин, що підлягають встановленню.

Просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2010 року померла ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-БК №167134 (а.с.5). Після смерті останньої відкрилась спадщина на належне їй майно.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками є – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.133).

Відповідно до свідоцтва про шлюб 12 липня 2003 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб, актовий запис №804.

З копії спадкової справи № 1049/2010 вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є, її чоловік – ОСОБА_9, матір – ОСОБА_4 та батько – ОСОБА_5 (а.с.128,132,133).

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину позивачі, як спадкоємці за законом, звернулися до нотаріуса та отримали на частину спадкового майна свідоцтва про право власності, однак у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку їм було відмовлено по причині відсутності правовстановлюючих документів на ім’я спадкодавця (а.с.7).

Також встановлено, що між ОСОБА_12 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 був укладений договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_13, 18 лютого 2008 року за реєстровим № 907, згідно якого ОСОБА_12 зобов’язалась передати у часткову власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а останні в свою чергу зобов’язалися прийняти, сплативши обговорену грошову суму, а саме ОСОБА_8 – 0,0900 га та ОСОБА_9 – 0, 0765 га від земельної ділянки загальною площею 0,1665 га кадастровий номер 3221886001:02:128:0004 (з виділенням частки земельної ділянки в натурі), розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок Валківський, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.6).

ОСОБА_9 помер 03.05.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 363560.

03 листопада 2012 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким все своє майно, яке буде належати йому, на день смерті заповів ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_14, в рівних частинах кожному (а.с.56).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що чоловік та батьки померлої, є спадкоємцями за законом, після померлої 04 березня 2010 року ОСОБА_8, якій належала земельна ділянка, площею 0,0900 га, розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок Валківський.

З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що у відповідності до договору купівлі-продажу від 18 лютого 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 придбали земельну ділянку, площею 0,1665 га., яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, пров. Валківський, кадастровий номер 3221886001:02:128:0004.

На час укладення вищевказаного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст.61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та їх частки є рівними.

Після смерті ОСОБА_8 у березні 2010 року відкрилась спадщина на відповідну частину спірної земельної ділянки, а саме на 1\2 частку.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями майна померлої ОСОБА_8 є її батьки – ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також чоловік – ОСОБА_9

У травні 2016 року ОСОБА_9 помер.

Малолітній ОСОБА_3, в інтересах якого діє апелянт ОСОБА_2 є сином ОСОБА_9 та має право на обов’язкову частку у спадщині свого батька.

Крім цього, відповідно до заповіту від 23 листопада 2012 року посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_15, ОСОБА_9 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він матиме право за законом заповідав ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, в рівних частинах кожному.

Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до договору купівлі-продажу від 18 лютого 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повинні були виділити частки спірної земельної ділянки в натурі, переоформити державний акт на право власності на земельну ділянку.

Вищезазначене також підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_16 від 14 листопада 2016 року.

З боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення їх померлою дочкою ОСОБА_8 будь-яких дій, які передбачені у договорі купівлі-продажу від 18 лютого 2008 року спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо спірної земельної ділянки повинні пред’являтися до осіб, які можуть бути спадкоємцями майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як подружжя.

Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області не є належним відповідачем за позовом про визнання права власності на спірну земельну ділянку.

Суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, а саме обсяг спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та необґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо успадкування земельної ділянки площею 0,0900 га.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачами не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження реєстрації спірної земельної ділянки на даний час за відповідною особою. Також відсутні докази звернення позивачів до відповідних органів державної реєстрації щодо наявності або відсутності на даний час державної реєстрації спірної земельної ділянки за відповідною особою чи особами.

У відповідності до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, що з урахуванням ст.376 ЦПК України є підставою для його скасування з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді