Постанова № 75257824, 18.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12515/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/2304/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 18.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Шуляка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 05 березня 2018 року по справі скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_4 зобов»язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 та зобов»язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 183617, 45 доларів США та пеню в розмірі 974412,22 грн.

В обгрунтування скарги зазначала наступне. Києво-Святошинський районний суд Київської області видав виконавчий лист від 25 травня 2016 року № 396/7886/15-ц, на підставі якого головним державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_5 було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2016 року (ВП № 51776567).

Разом з тим, не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Ухвалою судді Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 було відкрито.

У зв»язку з відкриттям апеляційного провадження та відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» представником боржника ОСОБА_2-адвокатом ОСОБА_6 06 березня 2017 року до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подана заява про повернення виконавчого документу до суду, який його видав. Вказана заява зареєстрована у відділі примусового виконання 07 березня 2017 року.

Після подання заяви про повернення виконавчого документу до суду, який його видав, заявник вважав, що державним виконавцем виконавчий лист буде повернуто до суду. Разом з тим, постанова про повернення виконавчого листа до суду не була ухвалена в установлений законом строк та відповідь на заяву також не була надана. Тільки 10 листопада 2017 року на особистому прийомі від старшого державного виконавця Перепелиці А.В. заявник дізнався, що виконавчий документ до суду не було повернуто.

Державним виконавцем виконавчий документ не було повернуто до Києво-Святошинського районного суду, а головним державним виконавцем Перепелицею А.В. продовжуються вчинятись дії по виконанню рішення суду.

З урахуванням викладеного, заявник вважав, що бездіяльність головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, який не повернув виконавчий документ до Києво-Святошинського районного суду Київської області, є неправомірною.

Враховуючи викладене, заявник ОСОБА_2 просила визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо неповернення до Києво-Святошинського районного суду Київської області виконавчого листа від 25 травня 2016 року № 396/7886/15-ц.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 05 березня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо неповернення до Києво-Святошинського районного суду Київської області виконавчого листа від 25 травня 2016 року № 369/7886/15-ц, у виконавчому провадженні № 51776567. У решті вимог скарги відмовити.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтована і незаконна, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з’ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити новее рішення яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2

В обгрунтування апеляційної скарги зазначали, що суд першої інстанції не звернув уваги на те,що на момент подання заяви про повернення виконавчого документу до Києво-Святошинського районного суду від 06.03.2017 року , Головний державний виконавець Перепелиця А.В., у відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області не працював, тому не міг винести постанову про повернення виконавчого документа до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 383 ЦПК України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за № 6 від 07.02.2014 р. вбачається, що відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону України про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» (редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин) також визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом

Представником боржника ОСОБА_2-адвокатом ОСОБА_6 у зв»язку з відкриттям апеляційного провадження та відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» 06 березня 2017 року до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подана заява про повернення виконавчого документу до суду, який його видав. Вказана заява зареєстрована у відділі примусового виконання 07 березня 2017 року.

В поданій 14 листопада 2017 року скарзі на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 скаржник зазначав, що про бездіяльність йому стало відомо 10 листопада 2017 року на особистому прийомі старшого державного виконавця.

Однак, вищенаведене свідчить про те, що про сам факт бездіяльності скаржнику повинно було бути відомо з 8 березня 2017 року і нічого не перешкоджало йому звернутися до суду у строки визначені ст. 449 ЦПК України, але його скарга на дії державного виконавця до суду була подана лише 14.11.2017 року, вважаючи 10 денний строк на звернення не пропущеним, що є помилковим, оскільки даний строк повинен був ним відраховуватися з 8 березня 2017 року, коли на головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 було покладено обов’язок повернути виконавчий документ до суду який його видав.

З заявою про повернення виконавчого документу до суду , який його видав скаржник звернувся 07 березня 2017 року, а отже останнім днем для оскарження бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного було 21 березня 2017 року. Проте зі скаргою скаржник звернувся лише 14 листопада 2017 року. З клопотанням про поновлення строку на звернення зі скаргою не звертався.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Відповідно до ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як розяснив у п.16 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2017 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статті 385 ЦПК (положення якої кореспондуються у ст. 449 ЦПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк..

Перебіг строку оскарження бездіяльності державного виконавця починається протягом 10 робочих днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову в задоволенні скарги у зв’язку з пропуском строку на звернення до суду з скаргою.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

відповідно до ч.4 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині скасуванні оскаржуваною ухвали підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381,382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 05 березня 2018 року скасувати та прийняти нову.

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_4 зобов»язання вчинити певні дії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: