Постанова № 75255538, 10.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/195/18 10.07.2018

Провадження №22-ц/784/1113/18

Провадження №22-ц/784/1113/18

Категорія 29

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 липня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участі представників: позивачам – ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засідання цивільну справу № 467/195/18 за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення, яке постановив Арбузинський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Кірімової Ольги Миколаївни о 14 годині 34 хвилині у приміщенні цього суду 02 травня 2018 року, повний текст якого складений 04 травня 2018 року за позовом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2018 р. Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області (далі – ГТУЮ у Миколаївській області) звернулося з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позов мотивовано тим, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2005 р. дії державного виконавця відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції ОСОБА_4 по прийняттю до виконання виконавчого листа № 2-875 2003 р., виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 12 березня 2004 р. про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, 81601 грн. 68 коп., визнано неправомірними та скасовано постанову державного виконавця Артюха О.О. від 18 березня 2004 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, як незаконну.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2005 р. стягнуто з держави в особі відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції з рахунків Миколаївського обласного управління Державного казначейства України на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої невиконанням рішень суду, 120690 грн. 01 коп. та моральної шкоди 12000 грн.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2006 р., рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2005 р. змінено. Стягнуто з Державної виконавчої служби в Арбузинському районі суду Миколаївської області на користь ОСОБА_6 120690 грн. 01 коп. матеріальних збитків та 12000 грн. моральної шкоди. Зобов’язано управління Державного казначейства України в Миколаївській області списати вказані суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2016 р. змінено порядок виконання судового рішення 13 грудня 2005 р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 120690 грн. 01 коп. матеріальних збитків та 12000 коп. моральної шкоди, спричиненої органом ДВС за бюджетною програмою КПКВ 3504030.

30 вересня 2016 р. Державною казначейською службою України виконано рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2006 р. та сплачено кошти ОСОБА_6 в загальній сумі 132690 грн. 01 коп. У зв’язку з викладеним у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на користь державного бюджету України 132690 грн. 01 коп. понесених витрат в порядку регресу та судовий збір, сплачений у справі.

В судовому засіданні представник ГТУЮ у Миколаївській області підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю. У поданому відзиві ОСОБА_4 вказує на порушення позивачем процедури звернення до суду з даним позовом, а саме – непроведення службового розслідування, а також на пропуск позивачем строку для звернення до суду.

До початку судового розгляду представник Державної казначейської служби України направив на адресу суду заяву про здійснення судового розгляду по даній справі без його участі. Позовні вимоги, заявлені позивачем, підтримав у повному обсязі.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 травня 2018 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до Бюджетного кодексу України Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області має право звертатися з регресним позовом до суду, але у встановленому законом порядку позивачем суду не надано належних доказів щодо наявності всіх складових цивільно-правової відповідальності саме ОСОБА_4 за завдання позивачу шкоди, а саме - підтвердження вини саме ОСОБА_4 у заподіянні майнової та моральної шкоди ОСОБА_6, також позивачем не проведено службове розслідування.

В апеляційній скарзі представник ГТУЮ у Миколаївській області вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішеннями Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2005 р. та від 13 грудня 2005 р. встановлено, що саме неправомірні дії державного виконавця Артюха О.О. призвели до порушення прав стягувача ОСОБА_6 та виплати в подальшому з державного бюджету відшкодування шкоди, а суд першої інстанції не дав оцінку таким обставинам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, перервіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга пілягає задоволенню із таких підстав.

В силу вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до наказу № 17 від 06 грудня 2002 р. ОСОБА_4 призначено на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області (а.с. 24).

Наказом начальника Миколаївського обласного управління юстиції № 627л від 15 липня 2004 р. ОСОБА_4 звільнено із займаної посади з 20 липня 2004 року за власним бажанням (а.с. 25).

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2005 р. визнано дії державного виконавця відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції по прийняттю виконавчого листа № 2-875 2003 р., виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 12 березня 2004 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 81601 грн. 68 коп. до виконання, неправомірними та скасовано постанову державного виконавця від 18 березня 2004 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, як незаконну. Як встановлено рішенням суду, виконавчий лист № 2-875 2003 р. перебував в провадженні державного виконавця Артюха О.О., який і прийняв скасовану судом постанову (а.с. 8-10).

14 вересня 2005 р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції про відшкодування шкоди в зв’язку з невиконанням рішення Южноукраїнського міського суду від 10 вересня 2003 р. та від 18 листопада 2003 р. про стягнення боргу з ОСОБА_5 на його користь, в якому позивач посилався на бездіяльність державних виконавців та начальника відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції (а.с. 72-76).

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2005 р. (справа № 2-567) позов ОСОБА_6 до відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції, управління державного казначейства України в Миколаївській області, управління юстиції в Миколаївській області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про стягнення збитків, завданих бездіяльністю посадових осіб, задоволено частково.

Стягнуто з держави в особі відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції з рахунків Миколаївського обласного управління Державного казначейства України на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої невиконанням рішень суду, 120690,01 грн. та моральної шкоди - 12000,00 грн. (а.с. 11-13).

Даним рішенням суду встановлено, що в результаті неправомірних дій державної виконавчої служби позивачу завдано шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2006 р. рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2005 р. змінено.

Стягнуто з Державної виконавчої служби в Арбузинському районі суду Миколаївської області на користь ОСОБА_6 120690,01 грн. матеріальних збитків та 12000,00 грн. моральної шкоди.

Зобов’язано управління Державного казначейства України в Миколаївській області списати 120690,01 грн. матеріальних збитків та 12000,00 грн. моральної шкоди з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України (а.с. 14-16).

Рішенням апеляційного суду встановлено, що саме з вини ДВС Арбузинського РУЮ не було виконано рішення судів від 18 листопада 2003 р. та від 21 лютого 2005 р. про зміну способу його виконання, що й призвело до порушення прав ОСОБА_6 та завдало йому майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2016 р. змінено порядок виконання судового рішення 13 грудня 2005 р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 120690,01 грн. матеріальних збитків та 12000,00 грн. моральної шкоди спричиненої органом ДВС за бюджетною програмою КПКВ 3504030 (а.с. 20-23).

Згідно копії платіжного доручення (а.с. 19) від 28 вересня 2016 р. Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_6 на виконання рішення суду (справа № 2-567) перераховано 132690 грн. 01 коп.

За загальним правилом, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України); оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 К України).

В той же час шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_9 Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною ОСОБА_9 Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ч. 1 ст. 1174 ЦК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 11 Закону України від 24 березня 1998 р. у № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За змістом частини четвертої статті 1191 ЦК України держава, ОСОБА_9 Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Статтю 1191 ЦК України, яка передбачає право зворотної вимоги до винної особи, доповнено четвертою частиною Законом України від 8 липня 2010 р. № 2457-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» (далі – Закон № 2457-VI), що набрав чинності 1 січня 2011 р.

Відповідно до цієї норми права держава, відшкодувавши шкоду, отримує право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної за завдану шкоду.

Регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв’язку з чим і виникло нове – пов’язане саме з регресною вимогою.

Регрес регулюється загальними нормами цивільного права.

Тобто у разі регресу виконання первісного зобов’язання має характер правоприпиняючого та одночасно правоутворюючого юридичного факту.

У справі, яка є предметом перегляду, суд встановив, що рішення судів про відшкодування шкоди ОСОБА_6 виконане Державною казначейською службою України 28 вересня 2016 р.

Тому, право зворотної вимоги (регресу) виникло саме із 28 вересня 2016 р. - моменту виконання Державною казначейською службою України зобов’язання щодо відшкодування шкоди

За змістом пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 р.

№ 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Як зазначено в п.п. 2 п п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України посадові та службові Установити, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною ОСОБА_9 Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 9 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною ОСОБА_9 Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам)

Відповідно до п.п. 10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.

У разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади (органи влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органи місцевого самоврядування) в установленому законодавством порядку реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.

Органи державної влади (органи влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цим пунктом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу злочину.

За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державної казначейської служби України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Якщо збитки, завдані державному бюджету (місцевому бюджету), є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, що призвели до завдання шкоди фізичним чи юридичним особам, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно з Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.

Орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, звертається до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.

У разі встановлення в діях посадової, службової особи державного органу складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, державні органи в установленому законодавством порядку реалізують право зворотної вимоги (регресу) до такої особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.

Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях органів державної влади.

За результатами службового розслідування державні органи та органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов’язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Таким чином, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях посадових, службових осіб державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету, проведення службового розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів є обов’язковим.

Тому, відповідно до вказаних положень закону Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області має право звертатися з регресним позовом до суду.

В той же час обов’язковим є проведення після надходження відомостей про проведення відшкодування шкоди потерпілому за рахунок бюджетних коштів службового розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях органів державної влади

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оскільки позивачем висновки службового розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях органів державної влади не надано, суд обґрунтовано вважав, що таке є підставою для відмови у позові.

Аргументи апеляційної скарги про помилковість такого висновку суду ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону, оскільки положення про необхідність проведення службового розслідування є імперативними.

До того ж суд вірно врахував, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2005 р. та рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2006 р. встановлено, шкоди ОСОБА_6 було завдано внаслідок невиконання рішень Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2003 р. та від 21 лютого 2005 р. про зміну способу виконання рішення суду (тоді як відповідач звільнений з посади державного виконавця з 20 липня 2004 р.), тобто не лише діями ОСОБА_4, а і інших посадових осіб.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке постановлено у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_10

__________

Повний текст постанови виготовлений 12 липня 2018 року