Постанова № 75253038, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4332/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Любчич Л.В. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018, (суддя Рубан В.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 22.03.18) по справі № 820/4332/17

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.07.2016 р. ОСОБА_1 звернувся із трьома інформаційними запитами до голови Київського районного суду м. Харкова, в яких просив надати копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 р. усіх суддів Київського районного суду м. Харкова, а також копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 р. судді Божко В.В.

Листом від 18.07.2016 р. №07-03/Н-57,Н58,Н-59 за підписом голови суду ОСОБА_2, позивачу було повідомлено, що декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014-2015 рр. знаходяться на офіційному веб-сайті суду.

Позивач вважаючи, що голова суду ОСОБА_2 порушила його конституційне право на інформацію 02.08.2016 звернувся до Уповноваженого з прав людини із заявою про притягнення до адміністративної відповідальності голови Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 за порушення його права на інформацію.

01.09.2016 р. до Київського районного суду м. Харкова направлено лист представника Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України ОСОБА_3 (далі - Представник Уповноваженого) від №1/15-Н272267.16/20-56. Зазначений лист містив, зокрема, прохання надати ОСОБА_1 інформацію, запитувану у його трьох запитах від 13.07.2016 р.

На вказаний лист надано відповідь суду від 12.09.2016 р. вих. №07-07/К-117, в якій повідомлено, що листом суду від 12.09.2016 р. вих. №07-04/Н-57.Н58.Н-59 право ОСОБА_1 на інформацію поновлено, зокрема, ОСОБА_1 надано на 210 сторінках інформацію, запитувану ним у запитах від 13.07.2016 р.

Представником Уповноваженого було відкрито провадження за зверненням ОСОБА_1 від 02.08.2016, в рамках якого після дослідження матеріалів листування заявника з судом та інформації, отриманої Представником Уповноваженого від вказаного суду, 03.04.2017 р., прийнято рішення про наявність підстав для складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно голови суду ОСОБА_2, про що заступником керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 складено та направлено доручення регіональному представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Харківській області ОСОБА_5 від 03.04.2017 р. №3/7-Н272267,Н271721.16/20-56.

На виконання вказаного доручення регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Харківській області направлені відповідні протоколи про адміністративні правопорушення на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.

Апеляційним судом Харківської області змінена підсудність і матеріали справ про адміністративні правопорушення направлені до Московського районного суду м. Харкова.

За результатами розглядів вказаних протоколів прийняті:

1.Постанова Московського районного суду м. Харкова від 26.06.2017р. справа № 643/7618/17, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП стосовно ОСОБА_2 закрито, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП,

2. Постанова Московського районного суду м. Харкова від 26.06.2017р. справа № 643/7620/17, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП стосовно ОСОБА_2 закрито, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП.

Постановами Апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017р. та від 28.07.2017р. вказані постанови скасовані та прийнято нові постанови, якими провадження у справах відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП закрито на підставі п.1ч.1. ст. 247 КУпАП.

Вважаючи, що відповідачі не поновили порушені права потерпілого, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також того, що відповідачі діяли в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» врегульованих ст. 20, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим, ч. ч. 2-5 вказаної статті встановлений особливий порядок розгляду Уповноваженим звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах.

Так, згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», при розгляді звернення Уповноважений: відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; відмовляє в розгляді звернення.

Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не встановлено строку, протягом якого Уповноважений має здійснювати своє провадження. Оскільки головним завданням Уповноваженого є відновлення порушеного права заявника, провадження за його зверненням може тривати понад строк, встановлений як Законом України «Про звернення громадян», так і КУпАП.

Стосовно притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» слід зазначити, що відповідно до ст. 255 КУпАП право складати протоколи про адміністративні правопорушення мають уповноважені на те посадові особи Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

Порядок складання уповноваженими особами Секретаріату уповноваженого протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачені ст. ст. 188-39, 188-40 та 212-3 КУпАП, визначений Порядком оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженим наказом Уповноваженого № 3/02-15 від 16.02.2015 року.

Як встановлено п. 2.1 цього Порядку, протокол про адміністративне правопорушення складається в рамках провадження, що здійснюється відповідно до Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини.

Порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини затверджений наказом Уповноваженого № 18/02-13 від 02.08.2013 року.

Пунктом 1.4 вказаного Порядку передбачено, що під час провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання таких дій та прийняття рішень.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 12.09.2016 р. право ОСОБА_1 на інформацію поновлено, зокрема, ОСОБА_1 надано на 210 сторінках інформацію, запитувану ним у запитах від 13.07.2016 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача про те, що Уповноваженим ВРУ з прав людини в межах наданих повноважень здійснено всі передбачені чинним законодавством України заходи щодо відновлення порушеного права ОСОБА_1 по зверненню від 02.08.2017 року. Факт закриття провадження по адміністративній справі в зв’язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на права та обов’язки позивача та не породжує для нього жодних правових наслідків.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність дій відповідача, який діяв у відповідності до ст. 17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”.

Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ініціювати перед Верховною Радою України питання внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме щодо відсутності касаційного оскарження, розгляду справ апеляційним судом суддею одноособово, обмежених строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції виходив з правомірності відповіді відповідача на звернення позивача від 24.11.2017р., надану відповідно до пункту 2 частини третьої статті 17 Закону листом від 02.01.2018 № І/7-Н304338.17/20-24 ОСОБА_1 про відсутність в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини права законодавчої ініціативи та про можливість звернення з пропозиціями стосовно внесення змін до КУпАП безпосередньо до вищезазначених суб'єктів законодавчої ініціативи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Уповноваженого визначені Законом України від 23.12.1997 № 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Згідно зі статтею 2 Закону сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина, зокрема, між громадянином України та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Статтею 4 Закону визначено, що діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Деталізований порядок подання звернень регулюється Законом України "Про звернення громадян", згідно зі статтею 5 якого звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Оскільки сферою дії Закону України "Про звернення громадян" є право особи звернутися до органів державної влади відповідно до їх функціональних обов'язків, рішення за результатом розгляду такого звернення є способом реалізації владних управлінських функцій особами, якими ці заяви розглядаються.

Таким чином, з питанням про ініціювання внесення змін до законів особа може звернутись передбаченими законом способами до Президента України, народних депутатів України та Кабінету Міністрів України.

Правом законодавчої ініціативи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Конституцією України та законом не наділений.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений має право згідно с п.3 1) вносити в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, однак на думку суду поняття внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, не є тотожнім з ініціюванням внесення змін до законів, зокрема до КУпАП, крім того це є правом, а не обов’язком Уповноваженого.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права ґрунтуються на суб’єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі не поновили прав позивача, не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, листом Київського районного суду м. Харкова від 12.09.2016 р. вих. №07-04/Н-57.Н58.Н-59.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 по справі № 820/4332/17 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 по справі № 820/4332/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду..

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2018 р.