Постанова № 75252538, 11.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4100/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Бегунца А.О. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представника позивача Акопян М.О.,

представника відповідача Квартенко О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року (повний текст складено 03.11.2017 року, м.Харків, головуючий суддя І інстанції Заічко О.В.) по справі № 820/4100/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" (далі - ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС"), звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001541403 від 15.06.2017, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату судового збору. (т.1 а.с.6-12, 147)

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки є безпідставними та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, а прийняте за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року по справі № 820/4100/17 задоволено адміністративний позов ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС". (т.1 а.с.151-157)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає про вчинення позивачем порушення вимог Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». (т.2 а.с.2-3)

У відзиві позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі наказів ГУ ДФС у Харківській області № 1418 від 10.04.2017 року та №1901 від 10.05.2017 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.04.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 07.04.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якого було складено акт від 24.05.2017 року №3956/20-40-14-03-07/39165622. (т.1 а.с.17-18, 22-61)

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС" ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185) за зовнішньоекономічним контрактом № 09/01-ВЕД від 09.01.2015 року з ТОВ "БатысТрансСистем" (Республіка Казахстан). (т.1 зв.б.а.с.56-а.с.58, зв.б.а.с.59)

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем було направлено до контролюючого органу заперечення, на які листом відповідача від 12.06.2017 року №6726/10/20-40-14-03-16 було надано відповідь про залишення висновків перевірки без змін. (т.1 а.с.63-68, 69-78)

Враховуючи встановлене порушення, ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001541403 від 15.06.2017 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 1479626,44 грн. (т.1 а.с.61-62)

Не погодившись із вказаним податковим повідомлення-рішенням, позивачем було оскаржено його в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України від 22.08.2017 року №18682/6/99-99-11.01-01.25 податкове повідомлення-рішення № 0001541403 від 15.06.2017 року залишено без змін. (т.1 а..с.79-85, 86-92)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем нараховані штрафні санкції на подію, яка ще не відбулася, оскільки був відсутній підписаний позивачем та його контрагентом акт виконаних робіт, тобто, позивачем ще не були виконані експортовані роботи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, між - ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС" (постачальник) та ТОВ "БатысТрансСистем" (Республіка Казахстан) (замовник) було укладено Контракт від 09.01.2015 року № 09/01-ВЕД на поставку обладнання. (т.1 а.с.93-100)

Відповідно до п.1.1 Контракту предметом цього Контракту є комплектація, виготовлення і постачання на місце поставки «Модульного комплекса з переробки вуглеводневої сировини МК «Оптіма»-65, продуктивністю 65 тис. тонн на рік» і Допоміжного обладнання в кількості 12 одиниць з технічними характеристиками, згідно Технічного завдання, Специфікації та паспортів виробника, з виконанням шеф-монтажних робіт та навчання персоналу замовника на об'єкті замовника, розташованому за адресою: Республіка Казахстан, Мангістауська обл., м.Актау, промислова зона №5, ділянка №16.

Пунктом 3.2 Контракту було встановлено, що ціна Контракту становить 1575400 доларів США, яка включала в себе вартість обладнання та вартість робіт, які постачальник (позивач) повинен був виконати.

Крім того, сторонами Контракту, ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС" (постачальник) та ТОВ "БатысТрансСистем" (Республіка Казахстан) (замовник), було укладено Додаткову угоду від 01.07.2015 року № 2 до Контракту. (т.1 а.с.101-102), якою було внесено зміни до Контракту в частині ціни Контракту, а саме ціна Контракту включає:

- вартість обладнання, упаковки та маркування обладнання, доставки, навантажувальних робіт і страхування ризиків загибелі обладнання на час транспортування до місця поставки на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010), документації до обладнання російською мовою, обов'язки постачальника, а також усі інші витрати постачальника (податки, мита, збори тощо) на території постачальника складають 1260320 доларів США;

- вартість послуг з шеф-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу становить 315080 доларів США.

При цьому під час митного оформлення обладнання 03.07.2015 року до митних органів України подано вантажно-митну декларацію щодо експорту товарів (обладнання) на суму 1575400 доларів США (екв.. (т.1 а.с.104-111) Граничний строк надходження валютної виручки 01.10.2015 року.

26.07.2015 року замовник отримав обладнання (поставка відбулася).

Проте внесення коригувань у відповідну вантажно-митну декларацію було проведено митними органами лише у грудні 2015 року. (т.1 а.с.112)

Зважаючи на вказане, у 2015 році звітним періодом у позивача був встановлений рік і підприємством у бухгалтерському обліку було відображено дохід у розмірі 1260320,00 доларів США.

Відповідно до ч.ч.1 та 5 ст.4 Закону №185 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно із ч.ч.1 та 4 ст.1 Закону №185 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, приписами пунктів перших постанов Національного банку України від 03.06.2015 № 354, від 03.09.2015 № 581, від 04.12.2015 № 863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", які набрали чинності з 04.06.2015року, з 04.09.2015 року та з 05.12.2015 року відповідно, було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Строк дії зазначених постанов Національного банку України відповідно був з 04.06.2015 року по 03.09.2015 року, з 04.09.2015 року по 04.12.2015 року та з 05.12.2015 року по 04.03.2016 року.

Таким чином, з огляду на вищевказане, під час здійснення експортних господарських операцій виручка резидентів у іноземній валюті в період виникнення спірних правовідносин між сторонами даної судової справи підлягала зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Матеріалами справи підтверджується, що до Контракту від 09.01.2015 року № 09/01-ВЕД на поставку обладнання сторонами було внесено зміни щодо ціни цього Контракту 01.07.2015 року, а відповідну вантажно-митну декларацію було подано до митних органів через кілька днів - 03.07.2015 року. При цьому, у цій вантажно-митній декларації було відображено ціну Контракту саме 1575600 доларів США.

Отже, з огляду на чинне на той час законодавство, валютна виручка у розмірі 1575600 доларів США мала надійти у строк до 01.10.2015 року, який є граничним терміном надходження валютної виручки за експортований товар.

Колегія суддів звертає увагу, і це не заперечується сторонами, що на розрахунковий рахунок позивача за період з 03.07.2015 (дата подання до митних органів вантажно-митної декларації) до 14.12.2015 (дата внесення коригування до вантажно-митної декларації) не надійшла від нерезидента валютна виручка за експортований товар у розмірі 315080 доларів США (еквівалент 6620337,76 грн.).

Як вказує позивач, і з ним погодився суд першої інстанції, дана сума у розмірі 315080 доларів США є вартістю послуг з шеф-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу, тобто є вартістю експортованих робіт (послуг).

Проте, колегія суддів зазначає, що позивачем самостійно вказано у вантажно-митній декларації від 03.07.2015 року вартість експортованих (постачаємих) товарів (робіт/послуг) саме у розмірі 1575600 доларів США, а відповідні коригування до цієї вантажно-митної декларації були внесені лише у грудні 2015 року, тобто вже після закінчення граничного терміну надходження валютної виручки за експортований товар та надходження відповідної інформації з ПАТ «Мегабанк» до податкового органу, про що сторонами не заперечується.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством передбачено право господарюючих суб'єктів вносити зміни до вантажно-митних декларацій за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу.

Однак, надходження відповідного розміру валютної виручки або внесення відповідних коригувань до вантажно-митної декларації повинні здійснюватися в межах до закінчення граничного терміну надходження валютної виручки за експортований товар.

В іншому ж випадку, виникає ситуація щодо фактичного порушення вимог Закону №185 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..

Оскільки суд першої інстанції, приймаючи рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, є підстави для скасування оскарженого судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року по справі № 820/4100/17 - скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 липня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц М.М. Яковенко