Постанова № 75252525, 11.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14428/16 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у в відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ФІЛЛАРІУС» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Філларіус» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, в останній редакції якого просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.07.2016 року №180720161, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві та ПП «Філларіус»;

- вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2016 року днем їх фактичного отримання ДП у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, тобто 09.09.2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Філларіус» з 08.06.2016 перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві як платник податків за №265516107253 та як платник єдиного внеску №10000000645537. Також позивач є платником податку на додану вартість за №405504826555.

18.07.2016 між ПП «Філаріус» та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві укладено договір про визнання електронних документів №180720160, підтвердженням чого є квитанція №2. Предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів, отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підписі до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Згідно із пунктом 3 розділу 6 «Строк дії договору» вказаний договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Пунктом 5 цього ж розділу також визначено, що у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач розірвав договір про визнання електронних документів з підстав, не передбачених договором та законом, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до частини першої статті 14, частини першої статті 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Згідно п.1 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 «Про надання електронної податкової звітності» платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно з пунктом 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір від 18.07.2016 року №180720161 про визнання електронних документів, на підставі якого і повинно здійснюватися подання податкових документів в електронному вигляді.

Згідно п.4 розділу 6 договору передбачено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі (п.п.1-4 розділу III Інструкції №233).

У відповідності до п.7 розділу II Інструкції №233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є відповідність затвердженому формату (стандарту), підтвердження електронних цифрових підписів (далі ЕЦП) платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів у паперовій формі, за умов встановлених статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладення ЕЦП.

Так, згідно пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Положеннями п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений пп.пп. «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як встановлено, сам порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді на час вжиття позивачем дій з подання звітності визначався Інструкцією №233.

Розділом ІІІ Інструкції №233 встановлено, що для подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку є укладення договору з податковим органом за місцем реєстрації платника податків.

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4 розділу ІІІ Інструкції №233).

Згідно з пунктом 7.5 розділу ІІІ Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Крім того, на вимогами п. 7.6 цього розділу Інструкції №233 передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Проаналізувавши викладені правові норми законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прийняття декларації, оформленої з дотриманням положень Податкового кодексу України, є обов'язком податкового органу, на обліку якого перебуває платник податків. Водночас, в разі недотримання вимог щодо укладення договору про визнання електронних документів та незаповнення в звітності обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, платнику податків надсилається із зазначенням причин повідомлення та квитанція про неприйняття податкових документів в електронному вигляді.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права був висловлений Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 (справа №820/2475/17), від 14.02.2018 (справа № П/811/1625/16), від 01.02.2018 (справа №826/9598/17).

Отже, позивачем дотримано обов'язок щодо направлення контролюючому органу податкової звітності з ПДВ за серпень 2016 року засобами електронного зв'язку.

Матеріали справи підтверджують, що відповідний договір про визнання електронних документів між позивачем та відповідачем укладено 18.07.2016 та доказів про його розірвання суду не надано, а тому відомості квитанції № 1, згідно з якою податкова звітність підприємства за серпень 2016 року доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України та не прийнята через те, що «Можливо розірваний договір про визнання електронної звітності» не відповідають дійсності.

Згідно пункту 6 договору про визнання електронних документів від 18.07.2016 №180720161 орган ДФС має право розірвати цей договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Податковим органом не надано доказів, які б підтвердили, що позивач не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) змінив місце реєстрації, що є підставою для розірвання договору відповідачем.

Посилання апелянта на те, що відповідно до пункту 1 розділу 5 договору ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві було призупинено договір від 18.07.2016 №180720161 про визнання електронних документів, а тому не прийнята податкова звітність.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 договору у разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, зацікавлена сторона договору направляє іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причин своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документа, що є предметом спору.

Суд першої інстанції вірно вказав, що право контролюючого органу на призупинення дії договору про визнання електронних документів нормами чинного законодавства та вищевказаним договором про визнання електронних документів, в тому числі пунктом 1 розділу 5, на який посилається відповідач, контролюючому органу не надано, тому таке зупинення, а відтак неприйняття податкової звітності позивача, зокрема за серпень 2016 року є протиправними.

Відповідачем доказів щодо надіслання позивачу повідомлення про призупинення дії вищевказаного договору із зазначенням для цього відповідних підстав не надано, з огляду на що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлення факту неправомірності дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, які слугували підставою для неприйняття контролюючим органом податкової звітності позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення другої вимоги позивача шляхом зобов'язання прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2016 року днем їх фактичного подання, тобто 09.09.2016.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2018 року.