Постанова № 75251959, 19.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/5209/17

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Калініченко Л.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Бойка А.В., Єщенка О.В.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та 3-ї особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення – 13.11.2017 року) по справі за адміністративним позовом Одеської міської ради до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, 3-ї особи ОСОБА_2 про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2017 року Одеська міська рада звернулась до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до ГТУЮ в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, в якому просила суд скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДФС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 від 10.04.2017 року ВП №53246304 про накладення на міськраду штрафу в розмірі 5100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у власності територіальної громади м. Одеси відсутня земельна ділянка з кадастровим номером, зазначеним у виконавчому листі, що в свою чергу, робить неможливим виконання Одеською міською радою вимог виконавчого провадження, відкритого на підставі цього виконавчого листа, виданого 16.01.2017 року.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року адміністративний позов Одеської міської ради - задоволено. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 від 10.04.2017р. про накладення на Одеську міську раду у рамках ВП №53246304 штрафу у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області 10.01.2018 року та ОСОБА_2 14.03.2018 року подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просили скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача мотивовано не визнала доводи та вимоги апеляційної скарги 3-ї особи та наполягала на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції – без змін.

3-особа – ОСОБА_2 в судовому засіданні суду 2-ї інстанції підтримав свою апеляційну скаргу та, в свою чергу, наполягав на її задоволенні.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала справа №520/5836/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 року №629-VII. Зобов’язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою: м.Одеса вул.Рибальська,45-Г для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 року вказану вище постанову Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року було залишено без змін.

16.01.2017 року Київським районним судом м. Одеси ОСОБА_2 було видано виконавчий лист.

17.01.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53246304 з виконання виконавчого листа №520/5836/16-а., виданого 16.01.2017 року Київським районним судом м. Одеси про зобов’язання Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016, площею 0,1 га, за адресою: м.Одеса вул.Рибальська,45-Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

01.02.2017 року до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області надійшло клопотання Одеської міської ради про відкладення виконавчих дій, в якому, зокрема, було зазначено, що чергове пленарне засідання Одеської міської ради по спірному питанню відбудеться 08.02.2017 року.

03.02.2017 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси було виправлено описку, допущену в постанові Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 року по справі №520/5836/16-а, а саме, ухвалено вважати помилково зазначеним кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016, та відповідно, вважати вірним кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016.

В самому ж виконавчому листі та в постанові державного виконавця про відкриття в/провадження ця описка (помилка) не виправлялася.

Будь-яких відомостей про своєчасне отримання позивачем або державним виконавцем копії вказаної ухвали, в матеріалах справи не міститься.

08.02.2017 року на пленарному засіданні Одеської міської ради було розглянуто проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою з відведення та передачі гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: м. Одеса, вул. Рибальська, 45-Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», однак рішення з даного питання не прийнято у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів, що підтверджується протоколом ХІІІ сесії Одеської міської ради VІІ скликання.

10.04.2017 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 ВП №53246304, за невиконання вимог виконавчого листа №520/5836/16-а, на боржника - Одеську міську раду було накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Не погоджуюсь з такими діями та постановою державного виконавця, міськрада звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності та передчасності спірної постанови відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Зі змісту вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що «виконавче провадження», як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу», працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

А згідно із ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Дійсно, відповідно до приписів ч.1ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Так, судами обох інстанцій встановлено, що з матеріалів справи не вбачається не виконання Одеською міською радою саме без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк вимог виконавчого листа №520/5836/16а, виданого 16.01.2017року Київським районним судом м. Одеси.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із абз.2 ч.1 ст.117 Земельного кодексу України, у рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

Відповідно ж до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», «кадастровий номер» земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Таким чином, «кадастровий номер» є обов'язковою ознакою певної земельної ділянки, як самостійного об'єкту цивільного обігу. Рішенням органу місцевого самоврядування можуть передаватися лише конкретні земельні ділянки, яким присвоєно кадастровий номер.

Як видно з п.30 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» (затв. Постановою КМУ від 17.10.2012р. №1051), кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з п.34 цього Порядку; НЗД чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Згідно із п.34 цього ж Порядку, НКЗ – 12-значний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших 10-ти двокрапкою.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в постанові Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016р. та у постанові д/виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2017р. зазначено кадастровий номер земельної ділянки: 51110136900:41:008:0016, отже, НКЗ містить 13 знаків, замість 12, як це передбачено нормами законодавства.

Підтвердженням того, що у постанові Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016р., як і у виконавчому листі та постанові про відкриття виконавчого провадження, зазначено невірний кадастровий номер земельної ділянки свідчить також ухвала Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2017року, якою було виправлено описку, допущену в постанові Київського районного суду м.Одеси від 10.10.2016 року по справі №520/5836/16-а, ухвалено вважати помилково зазначеним кадастровий номер: 51110136900:41:008:0016, вважати вірним кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016.

Відповідно до ч.2 ст.259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Згідно із ч.ч.2,4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, доказів внесення відповідних виправлень безпосередньо саме до виконавчого листа, який знаходиться на виконанні, та, у подальшому, у саме виконавче провадження, представником відповідача та 3-ю особою, в порушення вимог ст.71 КАС України, суду надано не було.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, судами обох інстанцій встановлено, що земельної ділянки з помилково вказаним у в/листі кадастровим номером 51110136900:41:008:0016 не існує взагалі, а тому, відповідно, передача Одеською міською радою у власність громадян неіснуючих земельних ділянок суперечить нормам чинного законодавства, і в свою чергу, фактично робить неможливим виконання Одеською міською радою вимог виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 16.01.2017р., про що було повідомлено державного виконавця.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що з метою виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016р., Одеська міська рада 08.02.2017р. на своєму пленарному засіданні розглянула проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою з відведення та передачі гр.ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м.Одеса, вул.Рибальська,45-Г, для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», однак остаточного рішення з даного питання прийнято так і не було у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів.

При цьому, одночасно слід зазначити, що у відповідності до ч.ч.1,2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Крім того, з урахуванням вимог ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, місцеві ради керуються також власними рішеннями.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст.3 Регламенту Одеської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 11.11.2015р. №1-VІІ, Одеська міська рада діє на основі Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про місцеві вибори», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», цього регламенту, положення про постійні комісії Одеської міської ради, інших нормативно-правових актів України і ради.

А згідно із ч.3 ст.26 цього ж Регламенту, при голосуванні кожен депутат має один голос і подає його за пропозицію, проти неї, або утримується при голосуванні. Депутат особисто здійснює своє право на голосування. Депутат, відсутній під час голосування, не має права подати свій голос пізніше.

Отже, з наведених вище норм діючого у цій сфері законодавства, вбачається, що при вирішенні депутатом того чи іншого питання, віднесеного до компетенції Одеської міської ради, що здійснюється шляхом голосування, він, користуючись дискрецією органу, вправі мати власну позицію та виражати її у формі голосування за, проти, або утриматися при голосуванні. При цьому, будь-яка визначена регламентом форма вираження власної позиції депутата при голосуванні не може розглядатися протиправною, оскільки їх вичерпний перелік визначено регламентом, що вказує на цілковиту правомірність дій чи бездіяльності депутатів при голосуванні.

При цьому, також слід звернути увагу й на те, що жодними чинними нормами законодавства не передбачено механізму впливу Одеської міської ради як органу місцевого самоврядування на прийняття рішення депутата щодо голосування з того чи іншого питання.

Відповідно до вимог ч.10 ст.118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду, що додатково вказує на наявність у органу місцевого самоврядування дискреції у даному випадку.

Таким чином, неприйняття рішення Одеською міською радою на пленарному засіданні ради 08.02.2017 року у зв'язку з не набранням проектом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки за вказаною адресою необхідної кількості голосів депутатів не може розглядатися як неправомірна бездіяльність місцевої ради, оскільки це є вираженням депутатами власної позиції стосовно порушеного питання у межах дискреційних повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до положень ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до правових позицій ВАС України, викладених за результатами аналізу зазначених норм в ухвалі від 18.03.2016р. у справі №К/800/25907/15, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення було не виконано виключно без поважних причин, т.б. коли боржник мав реальну можливість у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Разом з тим, відсутність земельної ділянки із кадастровим номером, зазначеним у виконавчому листі та постанові про відкриття виконавчого провадження, проект щодо відведення та передачі у приватну власність якої Одеська міська рада зобов'язана затвердити у встановленому земельним законодавством України порядку, свідчить про поважність причин невиконання Одеською міською радою виконавчого листа, що, в свою чергу, підтверджує безпідставність та передчасність оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Враховуючи вищенаведене, невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, в даному випадку, не мало місце, що, в свою чергу, виключає підстави для застосування до Одеської міської ради штрафних санкцій за невиконання вимог виконавчого листа.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах у повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням наведених вище положень діючого у цій сфері законодавства, а також враховуючи факт винесення державним виконавцем 09.02.2018р. постанови про закінчення цього виконавчого провадження, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Одеської міської ради про скасування постанови головного державного виконавця від 10.04.2017 року ВП №53246304 про накладення штрафу дійсно підлягають задоволенню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2017 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 06.07.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: ОСОБА_4

Судді: А.В. Бойко

ОСОБА_5